Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про це в ефірі марафону «Єдині новини» нагадав пресофіцер Сил оборони Півдня Дмитро Плетенчук.
Чому війна завдала непоправної шкоди Кінбурну?
Оперативна ситуація на Кінбурнській косі вже півтора року залишається складною. Агресор окупував цінну природоохоронну територію в перші дні повномасштабної війни, застосовуючи, як і на інших окупованих територіях, терор проти місцевого населення.
Бойові дії на Кінбурнській косі суттєво активізувалися наприкінці 2022 року, коли Росія втратила контроль над Миколаївською областю. А коса виявилась зручним природним виступом, який можна використовувати для обстрілів Очаківської та Куцурубської громад.
«Насправді на Кінбурні не так багато невеличких населених пунктів і (...) місцевого населення там фактично вже не залишилося. Кінбурн він трохи відрізаний від цивілізації й туди (...) навіть в мирні часи не було дороги.
Тому вони (окупанти) використовують косу для того, щоб наносити вогневе ураження по південній частині Миколаївщини та Херсонщини. Це проблема, проте і відповідь вони отримують», –наголосив Дмитро Плетенчук
За два роки війни російська армія лише не перебувала на Кінбурні лише декілька днів. Тоді, після підриву Каховської ГЕС, води Дніпра затопили 2 000 гектарів Кінбурнського лісу. Втім, незабаром вода відступила і Росія повернулася на природоохоронну територію для того, щоб використовувати її для терору прилеглих до Дніпровсько-Бузького лиману громад.
Водночас через постійні артилерійські дуелі протягом 2022 та 2023 років на Кінбурні спалахнуло понад 180 пожеж, які завдали флорі й фауні цього місця жахливих втрат.
«Кінбурнська коса – це все ж таки орнітологічний заповідник в першу чергу. І шкоди, яку вони (росіяни) завдали природному середовищу України, вже нічим не можна виміряти. Бо на відновлення (знадобиться) десятки і десятки років, якщо воно (природне середовище) взагалі відновиться», – пояснює речник Сил оборони Півдня.
Що було раніше?
До повномасштабної війни Кінбурнська коса, окрім того, що була цінною природоохоронною територією і домом для понад 200 видів птахів, використовувалась також і для рекреації. На косу можна було припливти на катері з Очакова і, заночувавши в наметі, насолодитися майже недоторканою природою.
Показовою щодо того, наскільки дивовижною була природа Кінбурна, є історія верблюда на ім'я Барон, яку нещодавно розповів краєзнавець Олексій Білецький. Верблюд опинився на Кінбурнській косі після проходження реабілітації й жив тут без особливого догляду від людей, а лише з підгодовувань туристів.
Але, на жаль, через інтенсивні бойові дії на Кінбурнській косі цей верблюд не пережив повномасштабну війну. Імовірно, така ж доля спіткала й тисячі птахів Кінбурна, тож тепер більшість із них ми змушені бачити тільки на сторінках орнітологічних видань. Одним із таких є довідник «Птахи Кінбурнської коси», який вийшов у 2023 році й доступний для безкоштовного завантаження.
