Кінбурнська коса — це частина Кінбурнського півострова і вона безпосередньо пов'язана з материком. Але дістатися сюди машиною чи будь-яким наземним громадським транспортом непросто, хіба що у вас позашляховик, який здатен проїхати глибокими пісками. Усі асфальтовані дороги закінчуються біля села Геройське.

Найзручніше добиратися до Кінбурнської коси по воді. Найшвидший спосіб — так звана ракета від Миколаєва або Очакова.

Це швидкісний катер, який домчить вас до краю коси. Розклад рейсів та ціни дивіться на сайті. Ракети їздять на Кінбурн лише влітку, тож якщо ви з якогось дива надумали туди в жовтні чи березні, з логістикою вам не пощастило.

Найпопулярніший спосіб добратися до Кінбурна — це доїхати до Очакова (з Миколаєва, наприклад, сюди їздять маршрутки щогодини), а звідти вже дістатися або ракетою, або баркасом з причалу №333.

Існують дві точки, до яких можна приплисти "з великої землі": край коси та Покровські хутори. Між ними — піски, тож ви маєте одразу знати, куди вам треба, бо інакше доведеться видзвонювати єдиного (принаймні на час написання цього путівника) перевізника, який на позашляховику за кілька днів приїде вас забирати. Про всяк випадок тримайте номер: 0679562316 (Віктор Степанович). Він займається перевезеннями Кінбурнською косою і може проконсультувати щодо добирання.

На край коси можна дістатися катером Нібулон (його ще називають ракетою) від Очакова або від Миколаєва. Розклад змінюється щороку і залежить від сезону, тож уточнюйте його на сайті. До Покровських хуторів катер відправляється лише з Очакова кілька разів на день. Звідти до потрібної точки можна доїхати автобусом (який більше схожий на вантажівку, бо їде пісками). Автобус підлаштовується під катер — тож можете попередньо не шукати розклад, дізнаєтеся на місці. Дістатися можна і сушею — автобусом Миколаїв-Покровка, який іде годин шість, тож подумайте тричі, перш ніж погоджуватися на цей варіант.

Ви не для того добиралися до Кінбурнської коси добу, щоб поплавати на банані чи валятися біля басейну. На півострові, звісно, подекуди теж є цивілізація та бази відпочинку, але найкрасивіші його місця — дикі.

Територія півострова — це заповідна і рекреаційна зона, тож тут, на щастя, не можна забудовувати берегову лінію готелями.

Ми побували у двох наметових містечках у різних частинах коси — хоча їх насправді десятки. Розказуємо про ті, про які точно все розвідали.

Якщо ви приїхали на край коси й хочете зупинитись неподалік від причалу, щоб не тягтись кілометри з речами, то буквально за кількасот метрів — наметове містечко "Два береги". Ним опікується сім'я, яка вже кілька років поспіль переїжджає сюди на літо. Тут є вода, душі, вбиральні, сортують сміття і можна орендувати намет, спальник, а також замовити харчування, яке готуватимуть при вас на відкритій кухні. Якщо у вас все з собою, то доведеться заплатити тільки рекреаційний збір близько ста гривень. Наметове містечко розташоване на вузькій частині коси — з одного боку відкрите море, а з іншого — вид на Очаків й затока.

Оскільки сюди, на край коси, щодня приїжджають туристи на ракеті (і більшість того ж дня повертаються назад), то тут є яка-не-яка інфраструктура: наприклад, кілька барів зі штучними пальмами та рядами шезлонгів. Активність спостерігається хіба вдень, тож про заходи сонця наодинці можете не переживати.

Це табір, розташований з іншого боку півострова — сюди треба добиратися катером з Очакова, а потім ще сорок хвилин їхати автобусом. І трошки пройтися. Цей табір дійсно унікальний — і за атмосферою, і ззовні. Якщо ви хотіли справжній ретріт — це сюди. Тут можна лежати в гамаку, вечорами слухати спокійну музику, плавати, валятися в піску і ночувати в тіпі — житлі кочових індіанців. Тіпі здають в оренду за 400-500 гривень за добу. Можна приїхати з власним наметом — тоді доведеться заплатити лише рекреаційний збір 100 гривень з людини.

Оскільки територія півострова й особливо коси — це майже всуціль заповідники, то будувати готелі на самому березі моря заборонено (на щастя). Якщо дикий відпочинок не для вас, а на Кінбурн хочеться — то доведеться пожертвувати близькістю до моря. На території півострова є кілька сіл, але більшість із них розташовані далеко.

Найближчі до води — Покровка на півдні та Покровське на півночі. З обох точок до води — близько пів кілометра. Хоч пропозицій тут значно менше, ніж на популярних курортах з розвиненою інфраструктурою, варіанти житла теж є різні. Наприклад, можна орендувати десятимісний котедж за 2 тисячі гривень або місце в кімнаті за 100-150.

Якщо їдете дикунами, то доведеться їсти те, що взяли з собою. У селах є точки, де можна купити щось за необхідності (навіть варених креветок та сушену рибку всіх видів), але трохи дорожче, ніж в Очакові. У таборах є вода і зазвичай пропонують за додаткові гроші харчування. А бази на Кінбурні працюють так само, як і всюди на українських морях — не ол інклюзів, але повноцінне триразове харчування або відкриту кухню забезпечать.

Кінбурнська коса — це десятки кілометрів білих піщаних пляжів. Без "приватних територій", на які заборонено ступати. Всі пляжі безкоштовні та без звичних для курортів водних розваг. Природа в її чистому вигляді. Тому купайтеся, де хочете і скільки хочете.

Тут немає асфальтованих доріг. Територією коси можна пересуватися хіба на позашляховику, та й то не всюди. Радимо вибиратися на цілий день на прогулянки півостровом — знайомитися з місцевою флорою й фауною. Є озера, ліси, степи, сотні видів птахів. Якщо давно хотіли спробувати бьордвочинг, це ідеальне місце, щоб годинами спостерігати за різними видами птахів.