Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Як розвивати український туризм, куди варто поїхати цього літа і як розвивати власний тревел-блог? Думками про це мандрівниця поділилася з редакцією "О, Море".
Настя Зеленовська
Дитина навчила нас подорожувати
Коли ви почали активно подорожувати і вести блог?
Це сталося 5 років тому, після народження нашої доньки. Вийшло так, що вона спала тільки в машині, тому ми кожного разу, коли мали можливість, сідали і кудись їхали.
Тоді в мене з'явилося багато інформації, якою можна було ділитись, тому я почала активніше вести блог. Навіть зараз веду його доволі ситуативно: якщо є цікава інформація, ділюся нею.
У мене нема контент-плану, оскільки працюю в зовсім іншій сфері і не маю цілі зробити блог прибутковим, тому не заробляю ним. Якби я продавала тури, наприклад, то мусила б працювати на аудиторію, а в мене інша ціль – хочу сама побачити максимально багато і тоді поділитися цим.
Думаю, це прикольна тактика. Багато друзів пишуть, що це круто, я не займаю зайвий час і якщо щось публікую, то дійсно важливе. Зазвичай на підготовку публікації можу витратити годину ввечері після роботи.
Настя під час подорожі з донькою
Попит є, але немає пропозиції
Чи розвинулася сфера туризму після початку пандемії, коли був більший попит на подорожі в Україні?
Попиту стало більше, звичайно, туристичні локації просто не витримували цього потоку. Якщо ви пробували у 2020 році потрапити на море, то знаєте, що майже все було заброньовано. Якщо ви зараз хочете відпочити на Кінбурні, то швидше за все гарні готелі вже десь до середини літа заброньовані.
Попит є, але немає пропозиції, тому що часто мало варіантів серед готелів, кав’ярень й іншого, які відповідають твоїм запитам.
Наприклад, село Роксолани, зараз треба там зробити баки для сміття, мінімальну інфраструктуру. Щоб потік туристів не нашкодив природній пам’ятці, а навпаки приніс гроші в місцевий бюджет. Ці ж гроші можна буде потім витратити на удосконалення цього туристичного напрямку.
Які тренди в українському туризмі з’явилися за останні роки?
Мені здається, добре розвивається гастротуризм. Наприклад, ми недавно повернулися з Бессарабії, і там прикольний маршрут "Дорога вина та смаку української Бессарабії".
Раніше це було не так запаковано, не так розвинено. Зараз є сайт і найголовніше те, що ти їдеш дорогою з Одеси до Ізмаїлу і біля кожного населеного пункту стоїть дорожній знак з позначками, де які виробники є. Ти навіть може не планував нічого, але побачив цей знак, тобі стало цікаво і вже на наступний раз спланував свою відпустку в Бессарабії.
Ти вже розумієш, що тут, в цьому регіоні може бути цікаво. Тобі не потрібно шукати на мапах щось, одразу бачиш, де є сироварня, де виноробня. Думаю, цей шлях має дуже великий потенціал.
Ще дуже розвивається тренд "відкрий незвідане", так би мовити. Особливо у 2020 році всі поїхали до таких нетипових локацій, бо інші туристичні були дуже перенасичені. Люди почали шукати щось "дике".
Індустріальний туризм
Ще індустріальний туризм. Минулого року в Кривий Ріг були різні тури. Ще організовують такі на різні заводи. Наприклад, в нас в Миколаєві є багато старих суднобудівних заводів і туди можна було б водити екскурсії. У Чорноморську є судноремонтний завод і туди водять цікаві екскурсії. Це напрямок, що розвивається, це щось незвичне.
Ми не робимо нічого для того, щоб розвинути туризм
Що, на вашу думку, заважає українцям більше подорожувати рідною країною?
По-перше, це брак інформації і нерозвинена інфраструктура. Я кажу це з позиції жительки Миколаївської області. У нас дороги – це найбільша проблема. Коли їдемо відпочивати, головне завдання для нашої машини – виїхати за межі області.
Друге – наші люди самі не можуть створювати туристичні магніти. Коли ти приїжджаєш на Лемурійське озеро, наприклад, то що ти бачиш? Дерев’яний туалет, три лавочки і польовий душ. Ти не асоціюєш це з відпусткою, про яку мріяв.
Мені буває сумно, коли пишуть, що в нас нема на що подивитися. Я повністю розділяю скептицизм стосовно інфраструктури, але ти отримуєш те, на чому концентруєш свою увагу. Якщо ти будеш шукати вау-ефект, то знайдеш.
Я дуже люблю море, Україну і візуально все класно, але ми не робимо нічого для того, щоб розвинути туризм. Коли я роблю новий пост про ті ж Солонець-Тузли в Інстаграмі, люди пишуть: "Вау, це в нас, ти ще в Україні?". Їм іноді навіть важко поїхати за межі міста, якщо в них нема власного авто, наприклад. Тому що в нас погано розвинена міжміська комунікація, тому що ці автобуси старі, побиті, з поганим розкладом.
Ті ж Роксолани, дуже мальовничі балки під Одеською областю, там місцеві жителі викидають сміття. А окрім гарної візуальної частини це ще і стародавнє місто. Воно може бути на рівні Ольвії, але в людей нема культури і місцева влада мало зацікавлена в туризмі.
Якщо я пощу поле півників в інстаграмі, то навіть не даю локацію, бо буквально через тиждень їх просто витопчуть, зірвуть і сфотографуються з ними. Наприклад, в Херсонській області краща ситуація, але не за рахунок влади, а завдяки бізнесу і підприємцям.
Фрумушика-Нова
Чи можна сказати, що локальний бізнес – один з ключових чинників у розвитку туризму?
Я думаю так. Ще один класний приклад – в нас біля Херсонських гір в Станіславі відкрилась ферма "Лиманська коза". По суті, нічого особливого, кіз в кожному селі дуже багато, але люди настільки спраглі до вражень. Їм не вистачає оформлених локацій, де можна випити кави, помити руки і сходити в туалет.
Ми за всю весну не змогли туди потрапити, тому що там так багато відвідувачів. Це маленький локальний бізнес, який, на мою думку, позитивно впливає на туристів, тому що спочатку їдуть в "Лиманську козу" на ферму, потім в Станіслав, там парапланами спускаються.
Це місце стало туристичною меккою, а кілька років тому це були звичайні схили і хлопці з туристичної агенції ХерсON вигадали таку назву – "Херсонські гори". Це про локальний бізнес, який розвиває наш туризм.
Що ще заважає якісним змінам в туризмі?
Найголовніше – це брак інформації, тому що люди навіть не очікують побачити в межах своєї області чи країни щось таке, що їх вразить, дасть вау-ефект.
Ще один приклад – в Миколаївській області є Олександрівський кар’єр, там вода такого неймовірного бірюзового кольору. Буквально кілька років тому ніхто про нього нічого не знав. Навіть зараз коли пишу про нього, питають, чи це Мексика.
Якщо людям грамотно подати інформацію, вони побачать, що відпочинок в Україні може бути таким класним. Всі думають, що для того, щоб на повітряних кулях політати, треба летіти в Каппадокію, а в Україні вже давно теж літають на повітряних кулях*. Потрібно це все популяризувати.
- *В Україні є компанії, що організовують польоти на повітряній кулі на березі моря в Одесі, над Куяльницьким і Хаджибейським лиманами та в інших місцях. Наприклад, у компанії Wonders of Ukraine ціни стартують від 3000 гривень.
Треба популяризувати українські маяки
Що варто популяризувати, що має найбільший потенціал на українському морі?
Я дуже люблю маяки і хочу, щоб вони стали фішкою, туристичним магнітом зокрема Миколаївської області.
Жодна область України не має стільки маяків, ними всипаний весь берег і є дуже багато історій про те, чому вони такого забарвлення, чому їх буває два, інколи навіть три. Це дуже романтична історія, а ми знаємо, що будь-який туристичний об’єкт потребує історії, потребує, щоб його запакували в якусь цікаву брендову штуку і продавали через емоції і почуття. Я думаю, що маяки можна дуже круто запакувати.
Я хотіла зробити маршрут по маяках, не просто з точками і локаціями, як зараз є на моєму сайті. А таку своєрідну гру на літо: "Відвідай всі маяки України" з QR-кодами на кожному маяку, щоб приходити, чекінитись, отримувати нагороду і йти далі. Наразі не маю часу для того, щоб робити її.
А що може привабити іноземних туристів в Україні і зокрема на українському узбережжі?
Їм дуже важно буде звикнути до інфраструктури. Але плюс у тому, що в нас є цікаві дикі місцини, яких доволі мало на розвинених курортах інших країн. Ті ж самі Тузлівські лимани, одна з найбільш диких місцин на узбережжі.
Може привабити ціна. Для українців буває дорого, але якщо порівнювати з цінами за кордоном, у нас можна знайти варіанти, які будуть більш прийнятними.
Настя Зеленовська досліджує Україну
Цікаво і з історичної точки зору. Та ж Ольвія вважається міжнародною пам’яткою і сюди приїжджають археологи з усього світу. Її можна круто оформити. Порівнюю з тією ж Туреччиною, де дуже багато старих античних міст, які стали туристичними магнітами. Наша Ольвія не гірша, навіть дуже цікава історично, але дорога до неї погана, а всередині інфраструктури нема. Якщо все оформити на рівні Туреччини, то було б цікаво і незвично.
У нас є Аккерманська фортеця, одна з найкращих на сьогодні з тих, що залишились. Дуже багато в нас залишків пам’яток козацької доби, їхні могили, історії про те, де вони воювали, переправлялися. Це історичні факти, які можна завернути і продавати туристам, але цим ніхто не займається зараз.
Чи популяризують туризм в Україні тревел-блогери?
У 2020 році їх стало дуже багато, тому що всі тревел-блогери повернулися з-за кордону. До цього тих, що писали про Україну, було мало. Тоді ж почали писати про місця, в яких самі не були, це була інформація з гугла.
Я перші пів року пандемії трохи розчаровувалась, але потім деякі тревел-блогери самі почали їздити Україною. У них достатньо техніки, щоб робити якісний контент. Тепер я в захваті від того, що відбувається, тепер це дійсно розвиває український туризм.
Лиман Куяльник
За ким радите слідкувати в соцмережах, щоб дізнатися більше про подорожі в Україні?
По-перше, раджу підписатись на спільноти у фейсбуці, тому що там дійсно багато корисної інформації. В Інстаграмі часто не локацію описують, а публікують красиве фото в сукні на її фоні.
На що варто підписатися:
Які локації на українському узбережжі must visit
5 локацій на українському узбережжі, які ви радите відвідати?
Одразу скажу, що 5 локацій для мами з дитиною відрізняються від 5 локацій для групи студентів, але все-таки раджу відвідати такі:
- Рожеві озера, в Україні їх дуже багато. У серпні, коли максимально спекотно, весь Сиваш стає таким рожевим-рожевим і ти бачиш біля себе не озеро, а рожеве море. Це насправді вау-локація, варто хоча б раз в житті побачити.
- Тузлівські лимани – це пташине ельдорадо. Таке взагалі не знаю, чи ще десь можна побачити в Україні. Особливо рожеві пелікани – це моє найбільше враження минулого року. Ми з чоловіком йшли до маяка Шагани дуже рано, щоб не було спекотно. Їх так було багато, вони були дуже близько, це прекрасно.
- Кінбурн, поки він ще є. Там зараз дуже розвивається туризм, але в негативному аспекті. Усі ці квадроцикли, джипи, їх кількість буде тільки збільшуватись, тому варто їхати зараз, поки там є ще коні і Геродотова гілея (ліс, схожий на джунглі).
- Арабатська стрілка на Азовському морі, якщо шукаєте інші, нові враження. Ця коса неймовірна. Сиваш, коли висихає, взагалі нагадує якусь пустелю посеред літа. Там багато термальних джерел, є чим розважитись. Раджу не просто приїхати на один курорт і там залишитись, а проїхати від кінця до краю.
- Звичайно, маяки. Найгарніший з них – Воронцовський, там дуже драматичні історії маячників. У негоду небезпечно було йти до маяка і деякі з них загинули. А в Одесі на вулиці Преображенській є маяк на даху.
Подорожі – це розвиток
Чому варто взагалі витрачати час і гроші на мандри?
Це в першу чергу розвиток. Можу спроєктувати відоме прислів’я на подорожі і сказати: чим більше ти бачив, тим більше ти людина. Чим більше бачив, як живуть інші люди, тим гнучкішим стає твій мозок і погляди.
Ще ти не можеш полюбити те, чого не знаєш, чого ніколи не бачив. Тому чим більше ти бачиш в Україну, наскільки вона багата і недолюблена, тим більше в тебе прокидається відчуття патріотизму, любові, тим більше ти хочеш робити країну кращою. Тому що тобі тут жити, і твоїм дітям. Може це не донесли в школі, але все в наших руках.
