Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Ми поспілкувались з учасниками й глядачами/слухачами форуму, отримавши фідбек від запоріжців: наскільки цікава й потрібна культура під час війни.
парк Тарасова. Запоріжжя
Боротьба за парк
Подія “Тарасов парк” — це саме форум, а не фестиваль, позаяк саме така форма дозволяє відкрито й в режимі реального часу комунікувати всім зацікавленим. Тому на першу дискусійну панель в Незламний хаб “Орбіта” прийшли не тільки організатори й преса, а всі містяни, яким було цікаво почути й висловитись.
Багато хто з запоріжців знає, що форум був присвячений не тільки театральному, художньому чи музичному мистецтву, але мистецтву збереження довкілля, як частини культурного простору для людей. Зокрема відновленню парка Тарасова в центрі міста, за який вже багато років веде боротьбу запорізька громада й дружина активіста Дениса Тарасова — Катерина Тарасова.
Нагадаємо, що Деніс Тарасов відстоював парк з 2009 року, виступаючи проти перетворення парка на торговельний центр. Денис загинув, захищаючи країну. Наразі його справу продовжує ідейна натхненниця й організаторка мистецького форуму “Тарасов парк”.
Катерина ТарасоваФото: Катерина Тарасова
“Очевидно, що ми тут всі однодумці й розуміємо, що Запоріжжя — не тільки місто металургів та сталеварів, де немає мистецтва, письменства тощо. Денис був за життя й за віру в наше місто. Він завжди казав, що не хоче переїздити в інше місто: “А хто буде підтримувати й розбудовувати Запоріжжя?”, — питав він. Тому, я сподіваюся, що це не останній наш форум”, — говорить Катя Тарасова.
Після того, як орендарі — фірма "Ленд Дівелопмент" на чолі з депутатом Володимиром Кальцевим — вирубали всі дерева в парку Тарасова, запоріжці знесли огорожу й насадили нові дерева.
Активістка Ольга Плечун
Запоріжці продовжують творити й реалізовувати ідеї
“Сьогодні я купувала квіти для артистів на театральну виставу, я йшла через парк і бачила кожне дерево, яке ми висадили — катальпи, гінкго білоба — там дуже прекрасні сорти дерев. І у мене таке відчуття, що це сакральне місце. Ростуть дерева, значить ми точно перемагаємо. І цей форум — нагадування про парк. Поки ми щось робимо, ми можемо перемогти. Бо бізнесмен Кальцев не полишає своїх потуг забрати парк у громади, хоч він і не в Запоріжжі. Для нього, можливо, це питання принципу, а для нас — це питання виживання. Ми тут живемо й наші діти”, — каже громадська активістка Ольга Плечун, яка брала участь в мітингах за парк і висадці нових дерев.
Через безпекову ситуацію поки неможливо було провести бодай частину заходів в самому парку Тарасова, однак події форуму розгортались навколо нього: в ТЮЗі та Незламному хабі “Орбіта”.
“Я відчуваю сьогодні захоплення активними людьми Запоріжжя й митцями, які попри все продовжують творити й шукати шляхи для реалізації своїх ідей. У багатьох людей складається враження про Запоріжжя, що у нас тут не дуже з культурою ситуація.І саме форум доводить, що це не так. Мене надихає участь у наших подіях харківського театру ляльок, тому що у нас схожа військова ситуація й ми розуміємо відчуття один одного. Для мене ще це історія про взаємодію творчих активних людей та влади”, — сказав очільник департаменту культури міськради Олексій Максименко.
Епізод спектаклю "Вертеп" Харківського театру ляльок
Перформанс, ляльки та джаз
Перший день форуму, 17 серпня, розпочався не тільки обговоренням програми й ідей, а й десятигодинним перформансом молодої художниці Ганни Шевченко “Простір не (вільного) висловлювання”. Авторка провела десять годин в клітці з написом “Незламні”. Кожен запоріжець міг написати свої думки й висловлювання, які художниця зачитувала на наступний день.
Експозиція чеських коміксів
В цей же день в хабі відкрилась експозиція чеських коміксів різних авторів. І Харківський театр ляльок представив в ТЮЗі свій спектакль “Вертеп”: дуже потужна інтерпретація історії народження сина Божого, яка супроводжувалась українською естетикою, зокрема народними піснями. Що символізує народження України, де Ірод — це, власне, країна-агресор, яка попри все хоче вбити дитя.
Епізод зі спектаклю "Вертеп" Харківського театру ляльок
“Відверто переживала, чи зрозумію той обіцяний Вертеп від харків’ян, або чи не надто тригерним буде. Та і взагалі, як таку незбагненну до трепету для мене особисто тему народження Спасителя передадуть на сцені лялькарі. Сиділа зачарована пластичністю, преображенням, звуками й рухами. Прорвало на Вифлеємських немовлятах, і чомусь одразу подумала, що на Різдво 2024-го, коли його ставили й грали в Харкові, ще не було 8 липня з Охматдитом… А співи, особливо про Сибір, а червоні намиста-пуповини… Насправді біблійна історія Втілення надії людства на спасіння і нової радості Перемоги дуже українська!”, — поділитися думками про виставу мешканка Запоріжжя та співорганізаторка форуму Ольга Вакало.
Ольга Вакало
Запоріжанка Наталія Соколова прийшла на “Вертеп” з донькою. Каже, попри те, що в прифронтовому Запоріжжі є культурні події навіть під час війни, все ж таки місто не розпещене настільки насиченими культурними програмами.
“Коли дізналася про “Тарасов парк”, застигла у передчутті. В першу чергу через Харківський театр ляльок, до якого давно мріяла попасти. Для мене "Вертеп" — про життя та смерть, добро й зло. Не всі алегорії зрозуміла, але це й прекрасно, бо думками буду повертатися до цієї вистави, й переосмислювати, і обговорювати з донькою та друзями”, — поділилася з нами Наталія Соколова.
Театральний продюсер Максим Добролюбов каже, що програма форуму вийшла досить еклектичною, але насиченою: від перформативного мистецтва до джазу й сучасного театру ляльок.
Максим Добролюбов
“Ми дуже хвилювалися з приводу того, наскільки запоріжці готові сприйняти щось нове. І в наших робочих розмовах ми говорили, що в нашій творчості ми не намагаємось загравати з публікою. Ми хочемо показати рух мистецтва й сучасного світу. Це не просто має бути гарно, а давати простір для роздумів”, — розповів на зустрічі Максим Добролюбов.
Завершила перший день мистецького форуму дискусійна панель з істориком та військовим Олександром Алфьоровим, в якій учасники мали змогу обговорити становлення української державності й вектор розвитку країни.
Льона Радченко
“Ми дуже раді, що в нас все склалося якнайкраще! Запоріжжя побачило сучасне театральне мистецтво: відомі вистави, що визнані найкращими на українських та європейських фестивалях, перформанси — лавреати премії "Арто", лекції та панельні дискусії з письменниками, істориками, драматургами. І все це — культура не розважального, а переважно високого інтелектуального ґатунку. І наш глядач це належно оцінив. Ми щасливі, що у такий спосіб змогли ще раз привернути увагу до парку ім. Дениса Тарасова, який боровся за вільне, культурне, екологічне Запоріжжя”, — говорить одна з організаторок, культурологиня Льона Радченко.
Дискусійна панель. Мистецький форум Тарасов парк
Не забути про війну, це нагадати "заради чого"
Багато хто з учасників форуму з нетерпінням чекали другого дня, коли зранку можна було прийти з дітьми на знамениту виставу Харківського театру ляльок “Жираф Монс”. Одразу після вистави батьки з дітьми знайомились з автором історії про маленького жирафа, який залишився в клітці місцевого зоопарку під час війни й спостерігав, боячись, за тим, як з неба падає каміння.
Олег Михайлов
“Історія “Жирафа Монса” з'явилася на початку повномасштабної війни. Тоді ми з Оксаною Дмитрієвою (режисерка, - авт.) поговорили, що нам було б добре попрацювати разом і щось зробити. Але ми не уявляли, що це може бути. Спочатку подумали, що може бути вистава для тих, хто ховається від ворожих обстрілів в метро, бо людям потрібна підтримка в ці жахливі часи. Потім ми зрозуміли, що цей текст не для грубої роботи. Треба було почекати, щоб воно відлежалося. Тому спектакль народився тільки в цьому році”, — розповів автор п`єси й книги про жирафа Монса Олег Михайлов.
Автор історії каже, що давно хотів написати про тварин одного з найстаріших зоопарків — харківського (1895 рік заснування, — авт.). Тварин, що пережили в зоопарку Другу світову війну, й зокрема жирафа, про якого є міська легенда. Втім до повномасштабної війни не було відповідного контексту.
“Для мене майстерність театру ляльок позначається відчуттям, що ти не бачиш акторів-людей, а спостерігаєш за "ожилими" на сцені ляльками. І в спектаклі "Жираф Монс" таке відчуття з'явилося одразу. Це тендітна, щемлива історія про непоєднувані речі й почуття. Про ніжність новонародженого дитинчати й безжальну жорстокість війни, турботливе піклування й вбивство, загалом про людяне й нелюдське. Посмаком лишилося наївне дитяче запитання "Як так!?" — як можливий світ, у якому каміння падає з неба, а люди можуть робити так, щоби ти ліг на землю, заплющив очі й більше їх ніколи не розплющував”, — каже запоріжанка Олена Філь, яка прийшла на спектакль з синами.
Епізод спектаклю "Жираф Монс" Харківського театру ляльок
Мешканка Запоріжжя Дарина Алішевська лише тиждень тому повернулася з сином із Польщі, куди евакуювалась на початку великої війни, у рідне місто. Каже, не очікувала культурної події подібного масштабу в прифронтовому Запоріжжі.
Дарина Алішевська з сином Степаном і Олегом Михайловим
“Запоріжжя зараз відчуває велику спорідненість з Харковом. Бо ми — прифронтові міста. І нам відомо те, що, на щастя, знають не всі. Тому такі вистави — це своєрідні обійми підтримки й розуміння. І вони потрібні, мабуть, дорослим ще більше, ніж дітям. Бо діти мають цю впевненість, а от нам, якими б сильними ми не були, треба нагадувати — все буде добре!”, — впевнена Дарина.
Літературні читання та джазові імпровізації
Вишенькою на святковому торті став концерт-вистава “Кафка. Кава. Джаз” в Незламному хабі, де відомий актор Дмитро Олійник, що зіграв головну роль у фільмі Тараса Томенка “Будинок “Слово”, читав щемливі листи Франца Кафки до своєї коханої.
“Захід Джаз....в рамках форуму “Тарасов парк” був для мене дуже емоційним, дуже справжнім. За ті 2,5 роки, котрі я мешкаю за межами Запоріжжя, я відвідувала кращі амстердамські джаз-клуби та фестивалі, але таких емоцій як в Незламному хабі я не відчувала. “Джаз. Кафка. Кава” - це не про розвагу, це щось набагато глибше”, — каже запоріжанка, що наразі мешкає в Нідерландах, Тетяна Кашаєва.
Загалом запорізький мистецький форум “Тарасов парк” відвідали понад 600 містян та гостей міста.
"Кафка, Кава. Джаз"
“Денис хотів, щоб в сквері відпочивали люди. Цей форум саме про це — про продовжувати жити. Денис об'єднував людей навколо ідеї скверу. Форум теж об'єднав людей з різних регіонів і зібрав разом запоріжців навколо мистецтва”, — вважає мешканка Запоріжжя Наталія Селюкова.
Тож організатори вже зараз думають про можливість проведення другого мистецького форуму в Запоріжжі.
“Я дуже щаслива що форум відбувся. Ми довели, що місту потрібно мистецтво — різне мистецтво і, так, ми підняли планку. Але далі буде ще краще, цікавіше. Треба робити такі заходи, і обов'язково орієнтуватись на молодь, яку варто зацікавлювати, щоб залишались у Запоріжжі”, — резюмує Катя Тарасова.
