Запорізька письменниця Каріна Армлос живе у Празі і є співзасновницею українського культурного центру "Спілка", що організовує заходи й лекції, присвячені українській культурі. На мистецькому форумі "Тарасов парк" , що пройде 17 серпня, Каріна виступить з лекцією "Мистецьке життя південного сходу України. До епохи соцреалізму".

З письменницею ми поспілкувались не тільки про лекцію, а й про її життя в Чехії та деколонізацію південно-східних регіонів України.

Каріна АрмлосКаріна Армлос - запорізька письменницяАвтор: фото надане письменницею


Масова атака на Україну приголомшила


Запорізька письменниця, що прожила в Чехії дев'ять років, говорить, що для українців це комфортна країна. В більшості випадків чехи пам'ятають окупацію радянським союзом їх країни й це для них дійсно болюче питання. Власне, тому вони у своїй більшості підтримують українців і для них є очевидним, що росія — країна агресор.

“Більшість чехів підтримують Україну, але не всі. Влада в особі президента і прем'єр-міністра також проукраїнська, це авжеж задає вектор суспільної думки. Втім, є люди, які піддаються на російські впливи, і не підтримують Україну, чи ті які кажуть — «війну треба зупинити», а коли їх питаєш як, вони не знають. Їм просто хочеться, щоб цей дискомфорт закінчився”, — розповідає Каріна Армлос.

“Я живу в Празі вже 9 років, і жодного разу не стикалась з якоюсь дискримінацією, чи неприємними висловами. Одночасно, я чую різні історії, пов’язані з нападами, чи образами. То ж як і всюди, реакції людей залежать від рівня їх освіченості”

Попри те, що письменниця давно мешкає в Чехії, 24 лютого 2022-го року викликало в неї неабиякий стрес, позаяк рідні Каріни залишаються в Запоріжжі.

“Я прокинулась, і мій чоловік повідомив, що почалася повномасштабна війна. Не те щоб ми зовсім про таку ймовірність не чули, але сама можливість такої масової атаки приголомшила".

Письменниця почала турбуватися за близьких, зокрема за їх матеріальний стан.

"Мій брат одразу був звільнений з роботи. Сестра, яка працює у сфері ресторанного бізнесу, перейшла на волонтерство 24/7, а мої батьки пенсіонери, які залежать від виплат держави. То ж, зрозумівши що вони не планують виїжджати, я почала думати, як я буду їх всіх утримувати, в разі якщо вони залишаться без грошей. Але система не рухнула, і життя продовжилось”, — ділиться літераторка.

Радикальні націоналісти походять з Півдня України

Оскільки сама письменниця запоріжанка, то, каже: завжди бачила проблему власної самоідентифікації, яка була пов'язана з прогалинами в знаннях історії формування культури півдня й сходу України. Саме тоді прийшло усвідомлення, що потрібні роки дослідження цього питання. В процесі кропіткого занурення в історію формування культури цих регіонів народилася лекція «Мистецьке життя південного сходу України. До епохи соцреалізму».

“І що я скажу – дослідження цілком себе виправдало. Вивчаючи матеріал, я дізналась, що на південному сході не просто діяло багато митців. Це було одне з місць зародка модерного українського театру. Фактично переосмислення жанру комедії. Тут зародився український художній авангард. А найцікавіше – з наших південно-східних регіонів походить чимало військових діячів УНР, причому навіть радикальних націоналістів”, — розповідає Каріна Армлос.

На жаль, каже письменниця, росія та радянський союз значно вплинули на культуру південного сходу України. Від мовного питання до мистецтва. Адже, навіть за два з половиною роки повномасштабної війни, ми не змогли повністю позбутися російського контенту.

“Те, що питання "російськомовного" півдня й сходу України досі працює, як маніпулятивне на руку ворога – частина такого впливу. Насправді ж, якщо брати дані переписів царських часів, наприклад, останній перепис 1897 року, то абсолютна більшість населення у цих регіонах говорила українською. Завдяки серії мовних заборон українську вдалось вибити з усіх передових сфер життя – театру, мистецтва, науки й шкіл. В результаті, протягом кількох десятиліть, вдалось сформувати уявлення, що українська не дає перспектив, що це мова села. Як результат – інтелігенція міст була сильно зросійщена”, — говорить дослідниця.

Мовна шизофренія

Лекторка наводить приклад Давида Бурлюка (український поет, художник, засновник футуризму, — авт.), який писав свої поезії російською мовою, хоча навіть за кордоном позиціонував себе як українця. Перші твори Миколи Куліша теж російськомовні. І таких випадків на півдні та сході дуже багато, констатує Каріна Армлос.

“Люди могли ненавидіти царя і говорити як вбити його, але робили це російською. Така собі мовна шизофренія”

“СРСР з його соцреалізмом катком пройшовся і по мистецтву. Наприклад, у Запоріжжі був такий митець – Ісаак Бродський. Малював прегарні картини в дусі модерну. Під впливом соцреалізму почав малювати виступи Леніна і казати, що буржуазне мистецтво ідеологічно вороже. Наскільки щиро він це робив – велике питання. Адже його ранні картини демонструють, що він якраз і був тим самим ворожим "буржуазним митцем". Також, наслідком поразки УНР стала смерть або втеча багатьох митців", — розповідає лекторка.

Каріна Армлос говорить, що на запорізькому мистецькому форумі йтиметься про значний пласт культури півдня України, який вимагає популяризації.

Каріна Армлос в ПразіКаріна Армлос в ПразіАвтор: фото надане письменницею

“На жаль, не згадують, що у Херсоні закладались основи художнього напрямку футуризму. Що в Маріуполі народився один з найвидатніших пейзажистів 19 століття Архип Куїнджі. У Миколаєві й Херсоні працював цілий театральний клан Тобілевичів, подарувавши нам чимало видатних п’єс Карпенка-Карого. Тут же виступала прима опери Марія Садовська-Барілотті, котра вела творчий двобій зі своєї видатною суперницею Марією Заньковецькою. Але чи знають мешканці півдня про це? Навряд. Зате у статтях минулого століття можна знайти згадки, що тут на кілька днів проїздив сам Пушкін! Людина, якій було байдуже до цього регіону і яка ніяк не докладалася до його розвитку”, — констатує лекторка.


Пришвидшити деколонізацію

Дослідниця культури півдня й сходу України вважає, що цілком реально в найближчі роки позбутися впливу російської імперії на українську культуру. Адже вже за останні роки, за її думкою, українці зробили в цьому напрямку значні кроки.

“Якщо подивитись телевізійні випуски 90-х чи навіть початку нульових, то ми бачили й чули російськомовних дикторів, зневажливі жарти про Україну та повне злиття з російською повісткою. Сьогодні усе це неможливо. Щоб остаточно позбутися впливу російського агресора, перше що варто зробити – припинити підживлювати росію своїм людським потенціалом. Друге – позбавитись прив’язок. Усі ці вислови на кшталт слів мера Одеси Геннадія Труханова, що Одеса "обнулиться" без назв вулиць на честь російських митців – це саме ті прив'язки, які підживлюють вплив російської імперії на Україну. Страх, що без "них" ми — ніщо, що у нас не знайдеться нічого свого. Сьогодні ці ідеї неприпустимі”, — говорить письменниця.

“Росія доклала купу зусиль, аби ми повірили, що у нас немає своєї культури. Наприклад, у нас був свій твір штибу "12 стільців", при чому того ж періоду – "Майстер корабля" Юрія Яновського. Але імперія вирішила відсунути український твір, а імперський міф про Одесу побудувати на російському. Так ми під впливом обирали російську ідентичність”

Письменниця каже, що є багато прийомів подолати колонізацію, але, на її думку, найефективніший з них — вивчати свою культуру й історію, знати своїх власних героїв і вчити цього дітей.

“Я вважаю, аби деколонізація відбувалась швидше, бажано закріпити за південно-східними регіонами українські імена. Аби з кожним регіоном асоціювалась постать, картина або твір. Розбуди ти українця вночі й він не замислюючись має дати відповідь – Харків, о, так це наш футурист Давид Бурлюк, або письменник Микола Куліш. Луганщина – там творив Борис Грінченко. Донеччина – це греки, пейзажист Архип Куїнджі. Запоріжжя – ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов. Миколаївська область – Тобілевичі”, — ділиться своєю ідеєю дослідниця.

Як національну ідею на майбутнє Каріна Армлос пропонує самодостатність, як відчуття впевненості в собі, своєму світі й своїй культурі.

“Зрозуміло, що зараз нашою провідною національною ідеєю є бажання здобути Перемогу. Але на більш довгострокову перспективу, національною ідеєю українців може стати усвідомлення, що вони з усім впораються самі. Відчути свою “Достатність”.