Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Соцмісто, або Шосте селище — унікальний і взірцевий архітектурний комплекс міжвоєнного модернізму, побудований на початку 30-х років (строго кажучи, будівництво розпочалось у 1929-му році). Урбаністка каже, що Соцмісто має безліч назв — "індустріальний рай", місто-завод, місто-сад. Але суть побудови цього комплексу єдина — вписати людину, як гвинтик великого індустріального конвеєра.
Наталія Лобач - урбаністка, дизайнерка, лекторка
"Після перемоги ми будуємо Соцмісто"
Саме про експериментальність, необхідність та емоційність історичного ареалу розповідає Наталія на екскурсії. “Ми подивимось на ключові споруди ансамблю, порівняємо їх з архітектурою інших міст та країн і дослідимо його вплив на нашу сучасність”, — каже Наталія.
До речі, екскурсія Соцмістом благодійна, позаяк урбаністка збирає кошти для медичного батальйону, який працює на запорізькому напрямку.
Концертна зала ім. Глінки (запорізька філармонія)
Рушаємо у подорож від запорізької обласної філармонії ім. Глінки, де лекторка звертає увагу на те, що філармонія виконана у стилі, так званого, радянського ампіру, що ближче до 50-х. Тут на колонах та на фронтоні будівлі ми бачимо типові неокласичні прикраси.
Елементи оздоблення філармонії
“Насправді історія Соцміста починається з будівництва Дніпро ГЕС. На території, яка між Дніпропетровською ГЕС та заводами, — а це центр міста, — треба було побудувати таке собі “робітниче селище”. І побудувати його треба було за новими стандартами, бо це було після Першої світової, але до початку Другої світової війни. Це були такі буремні часи, коли все було одразу — з одного боку багато крові, з іншого — багато нових ідей та переосмислення, яке дала Перша світова війна”, — розказує лекторка.
Це був визначний період, коли імперії рухнули, розподіл Європи змінився й треба було вигадувати нові сенси. І тут на допомогу прийшов модернізм, який втілював дуже просте й лаконічне.
Урбаністка порівнює запорізьке Соцмісто з містом-заводом з окремими спеціалізованими цехами, де щось виготовляють, і які обслуговують одну загальну ідею. Ідея Соцміста — колективізація й соціалізація людей, що підтверджується багатьма елементами забудови.
Будинки-комуни соцміста
Школа-гігант та кафе-їдальня
Далі прямуємо до сучасної Запорізької інженерної академії, центральний корпус якої й досі зберіг те саме модернове заокруглення. Раніше це була, так звана, школа-гігант.
“Тут розміщувалась, як школа для дітей, так і навчальний заклад для дорослих. Дуже підкреслювалось, що жінки нарешті вже мають можливість здобувати освіту, бо часи царизму минули. І цим питанням маніпулювали, тому що будь-яка жінка того часу мала бути більшовичкою. Що тоді добре використовували — то це енергію людей, в тому числі й жінок. Тут були жіночі курси від Дніпробуду”, — розповідає дослідниця конструктивізму.
Школа-гігант чи запорізька інженерна академія
Крім того, на першому поверсі школи-гіганта була розташована експозиція знахідок з великої експедиції 1927-1932 років, яка відбувалась на теренах будівництва п’ятої сходинки нижньої частини каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро — запорізької ДніпроГЕС до затоплення територій.
Дніпробудівська археологічна експедиція
У різні роки в археологічній експедиції працювали історики, археологи, музейні працівники, краєзнавці, які мали гарну професійну підготовку. За науковим значенням масштабні роботи й здобутки експедиції на багато десятиріч визначили розвиток археологічної науки. Пізніше саме експозиція школи-гіганта опинилася в росії.
Коли на зміну модернізму та конструктивізму прийшов, так званий, радянський ампір, то від архітекторів почали вимагати тих самих античних прикрас, не притаманних вищезазначеним стилям. Тому у 50-х роках запорізьке Соцмісто дещо змінилося. На карнизах будинків раптом почала з'являтися ліпнина, подекуди на стінах — напівколони, десь в монолітних заокругленнях “вирізали” віконця.
Змінений модерн
Запорізький ПК “Металургів”, який за часів забудови Шостого селища, проєктувався, як кафе-їдальня, теж зазнав багатьох змін — кожен власник цієї будівлі додавав сюди щось своє.
ПК Металургів, раніше будівля кафе-їдальні
Лекторка показує, як раніше виглядала будівля кафе-їдальні.
Кафе-їдальня у 30-ті роки минулого ст.
“Ми бачимо, що зараз будівля вже не схожа з тією, що була у 30-х. Тут з'явився трикутний дах, колони тощо. Далеко відійшли від того, що було. А раніше їдальня була дуже конструктивістська: можна сказати, як конструктор, до якого можна було що завгодно додавати. В проєкті між цими будинками-комунами та кафе-їдальнею мали бути спеціальні переходи. І це космос на ті часи. Ми ще побачимо такий перехід в лікарні”
Двір ансамблю будинків Ольги Яфи
Комплекс Ольги Яфи та круглий дім
Значну частину Соцміста складали так звані будинки-комуни чи гуртожитки, як невеликі осередки кожної робочої людини. Кухонь тут не було, бо навіщо витрачати час на приготування їжі, коли є кафе-їдальня? Зате були та і зараз є довгі поєднані балкони, що мало, знов таки, заохочувати людей до спілкування з сусідами та соціалізації.
Модернові будинки соцміста
“Такий довгий стрічковий балкон з одного боку це так геометрично привабливо, а з іншого — це своєрідна гра з твоїм власним маленьким простором, де можна лише переночувати й зі спільним простором, в який ти маєш хотіти йти. З цим гралися багато. Все говорило про те, що найкраще, що є, — це колектив”, — каже Наталка Лобач.
Прогулянки соцмістом
Урбаністка підкреслює, що саме в запорізькому Соцмісті можна зрозуміти умови, в яких жили люди в ті часи, які ідеї позиціонувалися: індустріалізація, соціалізація тощо.
До речі, цей ансамбль будувала Ольга Яфа — одна з найвідоміших архітекторок у Запоріжжі. Ці гуртожитки, а також відому всім третю міську лікарню чи “Амбулаторне містечко”, що вважається кращим твором у стилі конструктивізму в Запоріжжі.
Амбулаторне містечко
До речі, саме тут зберігся той самий модерновий перехід "в повітрі" з однієї будівлі лікарні в іншу. На авторство цього проєкту також претендує Лев Юровський, який, як і Ольга Яфа, підписує його своїм іменем.
Амбулаторне містечко чи 3-я лікарня
“Їй ще 30 років не було, коли вона приїхала будувати запорізьке Соцмісто. Цікаво, що вона побудувала цей ансамбль у вигляді курдонеру. Оцей центральний будинок з колонами, великий двір, з боків два будинки, які колись були біленькими, щоб красиво тіні падали, бо у нас же Південь. Здавалося, що тут якийсь курорт, хоч і індустріальний”, — жартує урбаністка.
Закруглення й вікна-градусники
Курдонер — парадний двір перед будівлею палацу, особняка, садибного будинку, обмежений головним корпусом та симетричними бічними флігелями.
Циліндричні під`їзди й вінка-градусники
“Як конструктивізм, так і модернізм — вони відкриті, нічого не ховають. От, наприклад, ці циліндричні під'їзди показують, що там сходи. Плюс це заокруглення — те, за що чіпляється око. І тут ще є елемент, який називається "вікна-градусники" з першого до останнього поверху. Це теж така гра з простором, коли виходиш на свій поверх і бачиш згори вниз, що там є або навпаки — знизу вверх. Таких елементів багато по країнах Європи — від Польщі до Німеччини й Чехії. Це все елементи модернізму. Це певна абетка, за допомогою якої можна досліджувати цей стиль”, — розповідає лекторка.
Будинки з вікнами-ілюмінаторами. Соцмісто
Майже фіналом екскурсії є цікаві та доволі пишні будинки з вікнами-ілюмінаторами. Тут є все: від колон до закруглених балконів, а також складних багатошарових віконних отворів.
Соцмісто
І, нарешті, круглий будинок, який є також однією з популярних фотозон, завдяки ефектній формі й грі світла й тіні. Цей дім збудували у 1930 роках за проєктом авторського колективу, під керівництвом архітекторів Г. Орлова та В. Лаврова. Власне їм же належить проєктування Шостого селища. Будівлю зведено в архітектурному напрямку монументалізму, її діаметр 100 метрів.
Круглий будинок
Тут 14 наскрізних під'їздів. До будівлі прилягає просторе подвір'я округлої форми.
Круглий будинок
Раніше у дворі був фонтан, але, на жаль, він не зберігся. Наталія Лобач каже, фонтан знесли після того, як у ньому хтось з містян втопився.
Соцмісто. Запоріжжя
На питання, як сьогодні відноситись до цього радянського минулого й чи варто “співати йому дифірамби”, урбаністка відповідає, що відноситися слід лише, як до ілюстрації минулого й пізнання історії. І в тому, що в Соцмісті можуть подобатись модерні елементи тих часів, як от циліндричні під'їзди, де розміщуються сходи чи вікна-ілюмінатори, — немає нічого поганого.
