Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
У цьому відео вона проводить екскурсію й розповідає про соцмісто Запоріжжя.
«В мене не було думки, що от тепер я люблю Запоріжжя і займаюся урбаністикою. Це було точково. Я раптово побачила, що в нас є дивна архітектура для Запоріжжя. Воно таке дивне і при тому чуттєве», — розповідає Наталя.
Що таке «соцмісто»?
Це назва житлових масивів, що будувалися у 1930-х роках за єдиним планом у різних містах колишнього СРСР. За радянською концепцією «Соцмісто» не тільки забезпечували виробництво робітниками, керівництво ними, але й ставали центрами виховання нової «радянської людини».
Попри те, що це непроста спадщина, а більше про експерименти над соціумом, Наталя все одно полюбила соцмісто. Втім, каже, що навіть запоріжцям не завжди легко пояснювати, що таке соцмісто.
«Це дуже проста архітектура, лаконічна, без моментів, які б придавлювали. І мені цікаво розповідати через історію. Ми маємо такий глобальний експеримент в місті, який багато що показав: що буде якщо жити або будувати в такому соціальному ключі. Це не тільки про архітектуру. Це про те як архітектура може бути ілюстрацією життя».
Пані Наталя показує один з найяскравіших конструктивістських будинків у місті:
В будинку є довгий балкон лише на одному поверсі:
«З одного боку це експеримент. З іншого — варіант, як можна було розселити досить велику кількість людей. Наче нема за що зачепитися в класичному уявленні про архітектуру, але є щось що висмикує з реальності. Наче конструктор з детальками. Цей будинок про намагання винайти гармонію».
Соцмісто Запоріжжя
Ось частина, де проводився радянський експеримент над людьми. Вона поділена на квартали. І є чітко оформлений ансамбль, хоча забудовувалася не так, як планувалося. Це експериментальна концепція.
«Вони (радянська влада, — прим.ред.) мріяли про те, що село і місто треба прибрати й зробити завод або багато маленьких заводів, а людина це частина на заводі.Всю цю картину можна осягнути в Запоріжжі».
Експеримент всередині експерименту
Позаду Наталі цікавий ансамбль чотирьох будинків архітекторки Ольги Яфи. Будинок оздоблений вірменським туфом — важке фактурне каміння, бо конструктивістська архітектура не передбачала саме такого оздоблення:
«Цей будинок наче замок. Наче в пустелі міцна споруда на роки. Хоча це модернізм — легкість і динамічність. Все разом дає дивне сприйняття і точно видно, що будинок непересічний. Ці будинки формували таку нову одиницю, яка б мала саме так сприймати тодішню реальність».
Баухаус
Наталя каже, що Баухаус — ікона модернізму. У 2017 році у Запоріжжі пройшла міжнародна конференція «Універсальність явищ запорізького модернізму і школи Баухаус. Проблеми збереження модерністської спадщини».
Жінка додає, що навіть іноземні гості дивилися на будівлю, як на перлину з якою можна шось зробити і трансформувати до впізнаваності.
Патріотичні плакати Наталі Лобач
Наталя також дизайнерка і вже в час повномасштабної війни Росії з Україною створила серію плакатів, присвячених опору українських населених пунктів військам РФ. Жінка давно займається дизайном і каже, що для неї це не про високе мистецтво, а про задачі, які треба виконати.
Каже, що зробила супер банальні речі, але їй не подобався стереотип про те, що на Півдні немає опору чи чогось цікавого, а вона хотіла це підсвітити. Зокрема й показати маленькі містечка, про які говорять менше.
«Я хотіла зануритися в маленькі містечка. Намагалася подивитися, що там є і що може бути знаком, розпитувала тамтешніх людей про те, що є знаковим і що говорить про місто».
Фото: Євгенія Назарова/Радіо Свобода
