«Алло, лосось» було одним з найпопулярніших підприємств з приготування та доставки суші та піци у Маріуполі. За два роки вони відкрили дві точки й заклад неподалік Драмтеатру. А тоді почалася повномасштабна війна.

Власниця бізнесу Ангеліна Тесленко переїхала до Запоріжжя. Релокувати бізнес не вдалося, тож довелося починати усе спочатку.

«Алло, лосось» в Маріуполі

Початок власної справи Ангеліни Тесленко припав на ковідні часи. Ангеліна каже, що в ті часи було складно зрозуміти, якими є стандарти ресторанного бізнесу для нормальної роботи. Тож перша локація була на свіжому повітрі в зоопарку. Наступна — недалеко від Драмтеатру: там було кілька посадкових місць, доставка по всьому місту й кілька цехів виробництва суш, локшини вок і піци.

Ангеліна хотіла масштабуватися і на кінець лютого 2022 року планувала поїздку Бердянськ, аби підібрати приміщення для закладу.

Усе змінилося 24 лютого. Жінка з родиною виїхали з Маріуполя того ж дня, а заклад призупинив роботу.

«До 1 березня ми з командою комунікували в телефонному режимі, онлайн. Проводили якусь роботу по допомозі. У нас були великі залишки продуктів, медикаментів, води. Тоді зв'язок перервався».

Відновлення в Запоріжжі

Про відновлення роботи з нуля Ангеліна подумала, коли хлопці з Маріуполя почали виходити на зв'язок й виїжджати з міста.

«Той жах, який я бачила в очах… Мені просто хотілося допомогти, я розуміла, що мої ресурси також закінчуються. Тоді прийшла шалена думка вбити двох зайців одразу: зайняти себе, щоб постійно не моніторити новини і якось відволікти хлопців, надати їм можливість, якщо вийде, отримувати стабільну заробітну платню».

Перша кухня була маленькою — 4-5 м². Там вміщалася команда з чотирьох людей:

«Я, два сушисти з Маріуполя і мій товариш з Маріуполя, який погодився бути кур'єром. Почали працювати на паску й так і працювали два-три тижні. Налаштовували процеси з постачальниками, з продуктами, бо асортимент широкий. А десь за три тижні переїхали до власного приміщення».

За два роки в умовах повномасштабної війни Ангеліна повністю відновила повністю роботу бренду: має дві точки доставки, заклад й налаштована на розвиток бізнес-процесів.

Спершу Ангеліна орієнтувалася на те, щоб брати на роботу переселенців, тож у команді є люди з Маріуполя, запорізької області, Донецька і самого Запоріжжя.

Як керівниця вона різна. Каже, що завжди говорить з командою про фідбек:

«Це не про зворотний зв'язок особистості, а про зв'язок професійних дій».

Іноді може бути й строгою й сказати, що не приймає якихось дій:

«Робота керівника — рефлексувати».

Японський десерт, як особливість «Алло, лосось»

Ангеліна каже, що «Алло, лосось» відрізняється не просто якісними суші й паназійськими стравами, а ще й виробництвом моті — це японський десерт.

«Уже півтора року ми власноруч їх готуємо, трансформуємо, відправляємо нашим клієнтам і зараз запускаємо самостійний проєкт із HoReCa в Україні, і будемо надавати таку продукцію в роздріб».

Страх мотивує

Ангеліна каже, що ріст — це завжди трансформація:

«Спочатку був страх. Це дуже мотивує. Але це не ті емоції, які б хотілося відчувати при рості. Ріст — це завжди складно і велика кількість ресурсів, а це потребує ресурсу».
Як шкільна психологиня стала кондитеркою і відкрила кафе у центрі Запоріжжя