Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
На першій лекції-прогулянці запоріжці занурились в історію міста і разом з лекторкою з’ясовували, чим таки відрізняється справжній стріт-арт, як мистецтво, від вандалізму.
Лекція-прогулянка з Льоною Радченко
Галерея Barannik
Прогулянка починається з галереї конструктивізму Barannik, яка, на жаль, зараз зачинена.
Запорізька галерея Barannik колись мала ім’я Lenin, за назвою площі імені Леніна, біля якої вона розташована. Після декомунізації й демонтажу монумента кривавому вождю назва галереї змінилася на більш актуальну — на честь засновника закладу, відомого запорізького художника Юрія Баранника, який помер 6 листопада 2019 року.
Запорізька дизайнерка конструктивістської архітектури Наталія Лобач тоді написала:
“Я вірю, що після відходу люди чують нас. Юра, я хочу сказати спасибі за дуже велику та цінну частину мого життя. За сміливість і фантазію, які не вміщувалися в межі реальності, не вміщувалися у прийняте та накатане. За вперту та успішну боротьбу з шаблонами та дурістю. За людей та простори, які ви відкривали. За думки та атмосферу. За дитяче замилування усім новим. І за бажання допомагати цьому новому жити…”.
Так сьогодні виглядає вхід у галарею конструктивізму
Художник Юрій Баранник дійсно був знаковою особою Запоріжжя. Він відкрив арт-галерею, яка була точкою тяжіння всіх творчих особистостей протягом багатьох років.
Галерею митець створив у власній квартирі, а сам переїхав жити за місто, на дачу. Тут збиралися митці — від художників, які представляли власні картини, до музикантів, які давали камерні концерти, а також небайдужі містяни.
Юрій Баранник — запорізький художник, організатор фестивалю Ленд-Арт
До речі, саме Юрій Баранник започаткував фестиваль Ленд-Арт у Запоріжжі, який багато років проходив у найпривабливіших природних локаціях міста — від урочища Сагайдачного до Хортиці й Великого Лугу.
Один з арт-об'єктів фестивалю Ленд-Арт. Запоріжжя
На останньому засіданні Запорізької міськради депутати ухвалили пропозицію назвати одну з вулиць міста прізвищем митця, так у Запоріжжі з'явилася вулиця Баранника.
Саме тому культурологиня починає прогулянку зі знакової для Запоріжжя локації, яка вже п'ять років зачинена, але є надія, що відновиться.
Тут же ми бачимо перший стрітарт-об'єкт — невеличке лисеня, яке було виконане із дзеркал і колись сяяло на сонці, прикрашаючи стіну історичного будинку, де знаходиться легендарна галерея.
Арт-об'єкт, який майже зруйнувався. Лисеня на стіні галареї Barannik
“Зараз наше соцмісто обділене увагою, бо краєзнавець Рома Акбаш, який проводив лекції, захищає країну, а Наташа Лобач, яка теж добре знається на соцмісті, організовує прогулянки періодично. Але мені хотілося б приділити увагу цій локації — це початок проспекту Соборного з площі Запорізької, не тільки через галерею Barannik, а й тому, що раніше, за часів молодості моїх батьків, це було місцем збору для прогресивної молоді тих часів. Тут якраз був весь “двіж”, — каже Льона Радченко.
Арт чи вандалізм
Прогулюючись проспектом Соборним до проспекту Металургів, можна побачити ще кілька цікавих стрітарт-об'єктів дніпровського митця Zdesroy (Валерій Колор), а також запорізького стріт-артника Дениса Ліптона.
В багатьох країнах стріт-арт почав активно поширюватись на початку 90-х років, а виник, як мистецтво, на початку 80-х.
Стріт-арт у Португалії. Лісабон
Втім, скажуть мистецтвознавці, не можна ототожнювати стріт-арт з графіті, бо до стріт-арту належать також і некомерційні постери, трафарети, колажі.
Один з перших екземплярів графіті часів Другої світової війни. Kilroy was here
Наприкінці прогулянки свій останній колаж показує Деніс Ліптон.
А слухачам все більш цікаво, чим саме вуличний арт відрізняється від вандалізму.
Деніс Ліптон, Льона Радченко
“Коли точаться якісь розмови, чи стріт-арт — це вандалізм чи ні, то я скажу, що в принципі будь-який стріт-арт можна назвати вандалізмом, бо він взаємодіє з архітектурою міста, замисленою заздалегідь, і завжди привносить щось нове. Стріт-арт — він різний. Щось — дійсно мистецтво, щось взагалі не мистецтво. Ти дивишся й бачиш, що людина просто зіпсувала простір, бажаючи самоствердитись. Такий “митець” нічого не привніс, ніяк не оновив простір, не поставив жодних акцентів. Тому я дуже люблю маленькі форми, які легко зняти, і їх дуже важко назвати вандалізмом”, — говорить Льона Радченко.
"Чудово, коли вуличне мистецтво доречне, вписане в контекст: за змістом, сюжетом, розташуванням, кольором та формою", — вважає лекторка.
Багато хто вважає графіті вандалізмом, однак є дуже чудові зразки, коли це дійсно частина вуличного вайбу і має всі ознаки мистецтва.
Стріт-арт в Парижі. Розмальована вантажівка
“Все індивідуально. Щоб оцінити, треба розглядати кожен конкретний об'єкт. Приїздиш, наприклад, в Барселону й бачиш якісь старовинні двері, які всі “потегані” якимись місцевими стріт-артниками. З одного боку зсередини виринає певне обурення, що зіпсували такий історичний об'єкт, а з іншого — воно все чудово вписується й створює незабутню атмосферу”, — каже Льона Радченко.
Zdesroy. Інстляція зверху
Найкраще попереду
Попри повномасштабну війну й той факт, що Запоріжжя прифронтове місто, місцеві постійно доводять, що Запоріжжя — це Україна назавжди, й інакше не може бути. На цьому ж акцентують увагу активісти та митці.
“В Запоріжжі до цього року була культура графіті. Але їй не приділялося багато уваги містянами. Створювалися різні за художньою майстерністю мурали, вдалі і не дуже. З минулого року почалася популяризація напрямку. В місті вперше зʼявилися роботи сестер Фельдман, Валерія Колора (Zdesroy), Прімат Панка, дуету Сліпі Сан і Хелоу та португальського дуету Brain Joke, які створили за моїм запрошенням мозаїку на підтримку прифронтового Запоріжжя. А на арт-прогулянці ми інсталювали гіпсових зайчиків Антона Моека. Також зʼявилися ще мурали від Саші Корбана й Дениса Ліптона. Загалом є що подивитись і показати”.
Робота Zdesroy. Вікна
Анонсуючи плани на літо, лекторка каже, що попереду створення п'яти арт-обʼєктів від українських урбан-митців — символів 10-річного спротиву України, починаючи з 2014 року.
За словами культурологині, нещодавно одне із запорізьких медіа започаткувало видання, що буде присвячене десятиріччю спротиву Запоріжжя. Позаяк, починаючи з 2014-го року, в місті багато чого сталося — від власного Майдану та “яєчної неділі”, коли активісти обкидали яйцями й борошном сепаратистів-антимайданівців, до сьогоднішніх постійних мітингів на підтримку військовополонених. І, власне, часто актуальні соціально-політичні теми відображаються у творах вуличних митців.
Сртріт арт прогулянка
“Медіа "ЯкТиТам" запросило мене курувати стріт-арт напрямок проєкту. Стріт-арт розвивається у Запоріжжі стрімко. Головне, щоб митці турботливо та талановито працювали з архітектурним простором міста. Бо минулого року були негативні прецеденти (“Бойові котики” на будинках, що є пам'ятками архітектури, — О, Море). На липень вже розробила новий маршрут в іншій частині міста, в рамках якого побачимо вже існуюче вуличне мистецтво. Та інсталюємо нове, подароване місту художниками зі всієї України”, — обіцяє Льона.
Нагадаємо, що минулоріч культурологиня провела низку лекцій, присвячених вуличному мистецтву: як відрізняти погане від гарного, на що звертати увагу і з чиїми роботами варто познайомитись в Україні і у світі. А у січні 2024 організувала персональну виставку відомого урбан-митця Валерія Колора «БЕТОН. ЛЮБОВ.ГРАФІТІ.»
Сртріт арт прогулянка
“Пишаюся тим, що активні містяни почали розбиратися в цьому напрямку, і ми всі бачимо таку активну зацікавленість стріт-артом у Запоріжжі”.
