Замість космосу почав малювати війну. Про творчість та мрії 12-річного Космо Макса з Бердянська

Наразі родина мешкає в Запоріжжі. Найбільша мрія 12-річного Максима Бровченка – Перемога України й повернення в рідне місто.

Був впевнений в тому, що Велика війна буде

Максим Бровченко з мамою Оксаною у парку "Дубовий гай". ЗапоріжжяАвтор: Єва Миронова

Але більш ніж за пів року до початку повномасштабної війни Максим був впевнений в тому, що Велика війна буде – він, наче, передбачив ці страшні події.

"Більш ніж за пів року до повномасштабної війни ми були в Києві, зайшли в мілітарі магазин, і Макс каже: «продайте мені РПГ». Ми так здивувалися. Він каже: "Розумієте, така страшна війна буде, що мені потрібно РПГ", - розповідає мама Максима.

Те, що Максим — хлопчик з особливими освітніми потребами — мама Оксана, психологиня за фахом, зрозуміла, коли сину було пів року.

"Він не робив тих дій, які повинні робити діти в 6 місяців. Він все фіксував поглядом. В рік я уже не сумнівалась. Він почав розмовляти і розмовляти нон-стоп. Просто поки він не спить, він розмовляє. Це також є однією з ознак"

Макс з дитинства цікавився тільки фактами – наукою, а не казками. Він не грався іграшками, а колекціонував їх.

Після 8 років хлопчик захопився космосом і почав малювати його.

"Мене надихає зоряне небо, тому що космос - це красиво й цікаво. Перше, що я намалював – це галактику. Це безмежність, яку можна вивчати й вивчати. І безкінечно фантазувати з цього приводу"

Юний художник регулярно проводить творчі заходи — від виставок і презентацій до майстер-класів. До речі, на минулому тижні відкрилася нова експозиція Космо Макса в одній із запорізьких бібліотек, де юний художник провів майстер-клас: малювали губками, пальцями й акриловими фарбами.

"Коли я починаю малювати, я ніколи не знаю, що малюю"

"Спочатку я малював пастелями, але після того, як я спробував їх розтирати, у мене з'явилися мозолі, і я перейшов на фарби. Я люблю малювати олією. Але коли я починаю малювати, я ніколи не знаю, що малюю", — ділиться Максим.

Перша картина Максима

Максим, розповідає мама Оксана, говорив про наступ Великої війни задовго до її початку. Тому саме і просив у військовому магазині в Києві продати йому зброю.

"І якось він з тієї миті став такий тривожний. Він постійно повторював: «буде страшна війна, наближається війна». Десь на початку грудня він перестав взагалі нормально спати. Він почав просипатись ночами, кричати: «буде страшна війна». Я сама за фахом психолог, але в мене було відчуття, що я не впораюсь і доведеться звертатися за допомогою до колег. Він почав малювати війну. Такі чорно-білі картини, але кров червона. Все скривавлене", — пригадує Оксана Бровченко.

Автор: Єва Миронова

"Дядя, когда вы уже здохнете"

26 лютого до Бердянська зайшли російські війська, а трішки пізніше постало питання про термінову евакуацію з рідного міста.

"В перший день заїхали БТРи. Вони проїхали повз кожен будинок, кричали, щоб всі зайшли додому. Ми чули постріли, звичайно ми всі тримались разом. У нас дома такий навіс, ми були під навісом, щоб сховатися й чути, що відбувається. Щоб розуміти, що хоча б робити", — каже Оксана.

Що робити родині Бровченко стало очевидно після першої прогулянки Макса окупованим містом.

"Одного дня ми йшли по вулиці і йшов конвой окупантів. Вони ходили по дві людини в чорному і дві в мілітарі — у військовій формі, в шоломах. І коли ми з ними порівнялись, Макс неочікувано для мене сказав «дядя, когда вы уже здохнете?»

Мати зрозуміла, з сином, який говорить те, що думає, залишатися в окупації небезпечно. За допомогою місцевої лікарки, під дією снодійного та заспокійливого, Оксана вивезла сина через три десятки російських блокпостів.

"Так, він прокинувся якраз на нашому блокпості на підконтрольному. Наші хлопці зайшли — всі ж плачуть. А Макс прокинувся і каже: «А це наші чи рашисти?». А хлопці посміхаються і кажуть, «та свої, свої».

Мати з сином виїхали з рідного Бердянська з двома наплічниками, куди помістили усе життя в рідному місті.

Ніхто тебе так не зрозуміє, як людина з твого міста. Ксенія Клейонс про підтримку бердянців

Атланти з планети А

Вже майже два роки Максим з мамою мешкають у Запоріжжі. За плечима 13-річного хлопчика безліч власних художніх виставок і написана книжка "Планета А" — про світ людей з аутизмом. Мешканці планети атланти, які символізують людей з аутизмом.

"Ми – атланти, народжені у коханні від землян. Для землян ми – аутисти. Ми тут вже кілька поколінь, але все одно залишаємося для вас чужими прибульцями. Поки що ми не можемо покинути цю планету, яка, як і для вас, тепер є нашим домом. Але якщо ми якимось дивом повернемося на Атлантиду, що буде? Прийняття землянами дозволить нам перестати бути самотніми на цій планеті. Все що нам потрібно — це ваше розуміння. Ми прийшли з миром і готові відкривати для вас небо", – цитує книгу автор.

Мама Оксана каже, що Макс готує продовження "Планети А":
"В новій книзі розв’язується міжпланетна війна між землянами та атлантами. Ця війна дуже подібна до війни між росією та Україною. Макс зараз вирішує яким зробити закінчення, або знищити ворога, або його технології, або ж знищити обидві сторони", — коментує Оксана Бровченко.

Максим Бровченко також волонтер. За останні два роки він вже передав 210 тис. грн на ЗСУ і на цьому не збирається зупинятися.

"В майбутньому я б хотів, щоб була наша Перемога. Щоб я повернувся додому, щоб відбудували все, що було знищено. Щоб всі жили в мирі та спокої, щоб більше ніколи не було війни".

До речі картини Космо Макса прикрашають стіни родини Зеленських, Валерія Залужного та Ігоря Клименка.

Вирішила, що безпечніше залишитися в Запоріжжі. Історія зооволонтерки Олесі Кулик

Лекції, експозиції та вистави у прифронтовому місті. Культурна місія Льони Радченко в Запоріжжі