Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
За день в соціальне кафе туди приходить понад тисяча відвідувачів. Їжу також розвозять по шелтерах і дитячих центрах, де є переселенці.
У цьому відео він розповідає про поїздки в прифронтові регіони та як з'явилася соціальна кухня.
Поїздки в прифронтові зони
Олександр Белюга одразу почав їздити до прифронтових зон й евакуйовувати людей звідти. Вмовляв і казав, що до кінця війни, як мінімум, не залишить їх голодними. Так з'явилася ідея соціальної кухні.
«Ще пам'ятаю, як привіз військовим щось просте, гарячу їжу. Виходить чоловік і питає: “це все?”. Кажу: “Та. це все, що у мене було”. Він каже: “Нас 400 чоловік, у нас польову кухню Градами розбило, ми зовсім голодні”. І він плакав. Потім я привіз їм цілий мікроавтобус круп, вони самі готували”.
Колеги й родина Олександра боялися, що він потрапить в полон:
Інші бізнеси, де Олександр є власником або співвласником, також соціально активні. Тож при потребі він підключає їх до роботи громадської організації «Beluga UA».
Він до сьогодні їздить у небезпечні райони: Гуляйполе, Оріхів, Комишуваху. Й фурами возить необхідну допомогу. Іноді сам, іноді з водієм. Якщо їде у район, де сильно обстрілюють, то бере меншу машину.
Як працює соціальне кафе?
Коли почалася повномасштабна війна, то в Олександра було продуктів на тижні вперед. Він попросив працівників переробити ці продукти, аби вони не зіпсувалися.
«На другий день ми приготували 256 порцій і нагодували дітей в інтернатах».
А тоді люди почали приносити люди їжу масово, адже бачили, що в кафе готують:
«Наші містяни настільки об'єдналися і надихнули мене, що на 5 день ми вже годували 3000 людей».
Через півтора тижня досягли максимальної спроможності — 7900 обідів. Люди не тільки привозили продукти, але й допомагали чистити картоплю тощо.
Зараз соціальну кухню щодня відвідує близько 1359 людей.
Також забезпечують продуктовими наборами інші категорії людей. Наприклад, тих, хто виїжджає вздовж фронту й ремонтує електрику. До таких наборів входить близько 17 позицій: масло, олії, кускус, рис, макарони, м'ясні, рибні, фруктові, овочеві консерви, паштет, кава, печиво тощо. Пакують усе це на складі.
На складі працюють понад 80 людей, які сортують, управляють, приймають й комплектують все: від продуктових наборів до гігієнічних. Збирають заявки й відвозять заявника.
Склад, за словами чоловіка, логістично дуже зручний — тисяча квадратів і під'їзд для вантажних автомобілів.
Олександр каже, що 91% своїх доходів він скеровує в громадську організацію, а не на розвиток інших проєктів чи кредити. Зупинятися з громадською діяльністю також не планує.
«Спочатку думав, що закінчу, коли буде перемога. Щодня запитую себе чи я зробив усе міг на цей час і на цей день. І відповідь “ні”. Хочу брати участь в відбудові України й запорізького краю».
Співпраця з міжнародними фондами
Перша співпраця з міжнародними партнерами почалася 22 квітня 2022 року. Тоді приїхав іноземець, який шукав, хто може приготувати й розвезти в прифронтові місця тисячі порцій. Йому порадилися звернутися до Олександра.
Той чоловік позиціював себе, як «швидку допомогу», але з їжею. Допомагав людям після ураганів, повені, землетрусів. Це була перша воєнна місія. Чоловіки спрацювалися й через два тижні приїхало три фури з продуктами.
Трактор для Микити
Семирічна донька Олександра також приходить в кафе чи склад: хоче допомагати й товаришує з дітьми. Хлопчику Микиті вона подарувала трактор, який купила за свої кошти
