Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про особливості роботи в аеропорту редакції "О, Море" розповіла працівниця Міжнародного аеропорту "Запоріжжя" із майже п’ятирічним стажем Олена Шатух.
Розповідь Олени вже третя у нашому циклі "Авіапрофесії", в якому розповідаємо про дивовижний світ авіації зсередини. Ми вже розповідали про роботу пілота та бортпровідниці. На черзі ще одна професія, без якої пасажири точно би заблукали у складних лабіринтах летовищ.
- Про героїню
- Яка освіта потрібна, щоб працювати в аеропорту
- Як отримати роботу
- Особливості роботи
- Скільки заробляють працівники аеропорту
- Мандри: чи можуть працівники аеропорту безкоштовно подорожувати
- Недоліки й переваги роботи
- Стереотипи: підтверджуємо або спростовуємо
Як Олена потрапила на роботу в аеропорт
Що це за відчуття, коли життя визначає щасливий випадок? Відповідь не з чуток знає Олена Шатух. Родом з Запорізької області, вона переїхала до обласного центру, аби вчитися у місцевому університеті на спеціальності "Фізична реабілітація", і навіть не думала про кар’єру в авіації.
Але одного дня друзі запропонували Олені укласти авантюрне парі, за яким вона мала знайти собі роботу впродовж однієї доби. І дівчина виграла: на наступний день після публікації резюме 19-річну Олену запросили на співбесіду до Міжнародного аеропорту "Запоріжжя", а ще за день вона вперше спробувала себе у ролі агента з організації обслуговування авіаперевезень.
Свою роботу дівчина обожнює і за майже п’ять років жодного разу не думала її змінити. Що цікаво, буквально за день до спілкування з "О, Море", Олена досягла підвищення за посадою і стала керівницею зміни пасажирського обслуговування.
Як зміняться тепер її обов’язки та що потрібно, аби потрапити на роботу в аеропорт – далі у прямій мові героїні.
Запорізький аеропорт
Яка освіта потрібна, щоб працювати в аеропорту
Я прийшла в аеропорт без профільної освіти, але її насправді можна отримати. На спеціальність "Агент з організації обслуговування авіаперевезень" навчають у Національному авіаційному університеті у Києві (факультет пасажирських перевезень) та у Кривому Розі. Там функціонує фаховий коледж столичного НАУ. Звідти до нас влітку приїжджали практиканти. Вони 4 роки навчаються на бакалавраті й ще рік на магістратурі.
Але для роботи в аеропорту такої обов’язкової вимоги немає, потрібна просто вища або незакінчена вища освіта. Також в ідеалі мати рівень вільного володіння англійською, 50% роботи – це спілкування з іноземцями.
Перевірка пасажирів перед посадкою
Це головні критерії, хоча є ще дуже важливі:
- особисте бажання та мотивація людини;
- стресостійкість, бо треба багато працювати з людьми;
- гуманність – готовність завжди прийти на допомогу пасажирам, зокрема тим, які не так часто літають і потребують особливого підходу та більшої уваги.
Крім того, ця посада точно не підійде для людей із занадто спокійним характером, бо в нас активна, рухлива, енергійна робота.
Як отримати роботу
Базова посада офіційно називається "Агент з організації обслуговування авіаперевезень". Вона включає в себе кілька функцій: реєстрація пасажирів та багажу на стійці, зустріч та супровід екіпажу, обслуговування пасажирів на ґейтах та контроль за їх безпечним трансфером до літака. Знайти собі роботу агентом можна кількома способами:
- розмістити резюме на сайті пошуку роботи та чекати дзвінка HR-спеціаліста, як це зробила я, або ж направляти резюме на відкриті вакансії на цих же ресурсах;
- напряму зателефонувати до хендлінгових компаній, які займаються організацією обслуговування авіаперевезень в аеропортах України;
- шукати вакансію безпосередньо на сайтах летовищ.
Навіть попри тривалий карантин, попит у спеціалістах є, особливо в період літньої навігації, тобто з середини весни до середини осені. Коли брали мене на роботу, то був такий великий попит, що за місяць працевлаштували 24 агенти.
Олена з колегами
Якщо співбесіда успішна, кандидата запрошують на стажування. Воно триває приблизно 2-3 місяці паралельно із роботою. Основне завдання – аби новий працівник опанував правила авіакомпаній, зокрема усі їхні відмінності одне від одного, розібрався із системою реєстрації пасажирів, детально вивчив різні типи документів, із якими доведеться працювати (акти про неналежне перевезення багажу, документи для супроводу дітей, вагітних, людей з інвалідністю, документи, які стосуються небезпечних вантажів, наприклад літій-іонних батарей).
Потрібно знати процес посадки на ґейті та як налагодити координацію на пероні з наземними службами.
Те, що це навчання відбувається у робочому процесі – безсумнівно перевага. Агент на час стажування закріплюється за певним працівником – назвемо його наставником. Стажер під контролем наставника оформляє документи, приймає багаж, опитує пасажира щодо заборонених предметів.
Що швидше працівник усе вивчить та застосовуватиме знання на практиці, то скоріше зможе перейти від стажування до повноцінної роботи.
Робота на реєстраційній стійці
Крім того, періодично ми маємо проходити сертифікацію з транспортування небезпечних вантажів, з перевезення живих тварин за правилами авіакомпаній, а також з авіабезпеки. Деякі з них треба підтверджувати щороку, деякі раз на 2-3 роки.
Їх видають українські навчальні центри, сертифіковані Державною авіаційною службою України. До нас приїжджають викладачі, начитують матеріал, проводять практичні заняття, ми здаємо залік й отримуємо сертифікати міжнародного зразка із цих дисциплін.
Особливості роботи
Загалом, щоденна робота агента відбувається за таким сценарієм: спершу ми відкриваємо рейс, розпочинаємо реєстрацію. Далі маємо зустріти екіпаж літака, віддати документи на рейс, супроводити до ґейту, а потім автобусом до літака.
Після того, як реєстрацію завершено, агенти піднімаються до ґейту, кожного разу обов’язково проходячи перевірку на авіаційну безпеку нарівні із пасажирами. Там починають посадку, супроводжують пасажирів до автобуса, яким їх доставлять до літака, а далі допомагають контролювати посадку по трапу безпосередньо в літак.
Також до обов’язків агентів входить супровід людей з інвалідністю та так званих "умок" – дітей, які летять без супроводу дорослих. Ми під свою відповідальність приймаємо їх від батьків або опікунів, допомагаємо на паспортному контролі та на перевірці на авіаційну безпеку, проводимо до літака, де передаємо в руки старшому бортпровіднику.
Олена з колегами на зміні
Зміни в агентів тривають 12 годин. Денна з 8 ранку до 8 вечора і ніч з 8 вечора до 8 ранку. Графік складається за методикою день – ніч – 48, тобто сьогодні одна зміна працює вдень, завтра вона ж працює вночі, після чого отримує дві доби відпочинку. Однак, інколи доводиться викликати працівників з другого вихідного в допомогу до однієї зі змін.
Скільки заробляють працівники аеропорту
Примітка від редакції: називати орієнтовні цифри заробітків агентів в Міжнародному аеропорту "Запоріжжя" героїня відмовилася, тому це питання редакція "О, Море" дослідила окремо.
За нашою інформацією, стажер на посаду агента з організації обслуговування пасажирів в аеропортах України може розраховувати на стартову зарплату від 8 тисяч гривень на час стажування. При переході на повноцінну роботу вона може збільшитися більш як удвічі.
У відкритих джерелах, на сайтах пошуку роботи, на аналогічну посади пропонують зарплату в діапазоні 16-20 тисяч гривень. З досвідом та у разі підвищення за посадою, цифри можуть сягати й перевищувати 28 тисяч гривень.
На 12-годинній зміні стабільно працюють близько 8 осіб, які забезпечують кілька рейсів за цей період. Взимку такої кількості людей вистачає, влітку іноді потрібно виводити і 10-12 осіб, максимально доходило аж до 15 людей, бо додаються курортні чартерні напрямки.
Аеропорт регіональний, тобто між рейсами є перерви, а в Борисполі у пікові години літаки можуть вилітати й\сідати чи не кожні п’ять хвилин. Тому там зараз фактично функціонують аж чотири хендлінги, кожен з яких може випускати на зміну по 20-25 працівників.
Я понад чотири роки працювала агенткою і ось, після Нового року мене підвищили до посади керівниці зміни пасажирського обслуговування. Тепер я отримую на день розклад рейсів і розподіляю агентів, проводжу брифінги з командою, на яких інформую щодо кількості пасажирів та особливостей рейсів. Також тепер на мені паперова робота.
Головна моя відповідальність – скоординувати усе так, аби ми відпустили рейс вчасно без затримок. У разі потреби, я також можу виконувати стандартні функції агента. Те саме може робити і мій безпосередній керівник – начальник служби пасажирського обслуговування.
Жодного разу за 5 років Олена не думала над зміною роботи
Мандри: чи можуть працівники аеропорту безкоштовно подорожувати
На жаль, на відміну від пілотів та бортпровідників, ми, як агенти, не можемо поєднувати роботу із подорожами. Навіть навчальні відрядження більше стосуються диспетчерів. Ми ж літаємо лише у відпустки. Різноманітних бонусів від авіакомпаній також не передбачено, лише власним коштом.
Я навпаки радію, коли бачу щасливих пасажирів. Особливо, коли починається сезон відпусток і вони підходять до тебе, починають жартувати, спілкуватися, і ти вже такий натхненний, хочеш, щоб вони добре там відпочили, щоб все було класно.
Вони випромінюють таку шалену енергію, ти нею також заряджаєшся і, зі свого боку, бажаєш лише, щоб вони долетіли без проблем. Є й знайомі пасажири, які часто літають, підходять поспілкуватися. Такі моменти дуже цінні.
Працівники аеропорту можуть літати лише за власні гроші
Недоліки й переваги роботи
Звісно, є у моїй роботі і негативні моменти. Найбільше, відверто кажучи, стомлюють затримки рейсів. Особливо взимку, коли різкі стрибки температури, тумани, завірюхи – усе це призводить до затримок через погодні умови. І якщо це година – це ще ок, а коли 3-4 години, то і сам виснажуєшся, і пасажирів шкода. Вони ж і гроші свої втрачають, і часом запізнюються на пересадки.
Це фізично та морально важко, тому починаються нерви, емоції. А ще інколи підключається алкоголь, і пасажири взагалі можуть себе не контролювати. А ти маєш бути стриманим і не реагувати на провокації.
Найбільша затримка – була на першому році моєї роботи, у мене за графіком був другий вихідний і мене попросили допомогти іншій зміні. Я тоді вийшла о 8-й ранку і затрималася аж до кінця зміни, до 8 вечора. 12 годин просиділа з чартерним рейсом. Я думала, пасажири мене з'їдять.
Іноді буває, що доводиться знімати пасажирів з рейсів, наприклад, якщо хтось принципово не хоче одягати маску – в часи пандемії вимоги авіакомпаній дуже суворі.
Або якщо хтось хильнув зайвого. У такому стані пускати на борт не можна – це може загрожувати безпеці інших пасажирів та екіпажу. А ще самому сп’янілому пасажиру, бо висота 11 кілометрів передбачає перепад тиску. Тому краще зняти такого пасажира з рейсу, аби він добу відсидівся і полетів наступного дня, ніж підвищувати ризик форс-мажору.
Дуже класне відчуття, коли приходиш на роботу у свою зміну і ти впевнена в кожному. Не лише в агентах, а в усіх службах. Впевнена, що усе мине без проблем. А навіть якщо й виникнуть труднощі, ви разом знайдете вихід.
Важко описати словами, як це приємно, коли там 5 годин затримки, нерви на межі, і тут ти оголошує, що нарешті запрошуємо на рейс. Усі навколо починають радіти, плескати, дякувати. Звісно, це щастя і тебе охоплює з головою.
Олена обожнює свою роботу
Стереотипи: підтверджуємо або спростовуємо
Усі ми схильні узагальнювати та додумувати те, чого не знаємо. Навколо роботи працівників аеропортів теж чимало стереотипів. Ми попросили Олену розвінчати чи підтвердити кілька поширених уявлень про роботу в аеропорту.
- Робота в аеропорту рутинна?
Зовсім ні, креатив потрібний 24/7. Потрібно шукати вихід з будь-якої ситуації, наприклад, коли виникає конфлікт між агентом на стійці та пасажиром. Тоді мусиш знайти компроміс, який би, найголовніше, відповідав правилам, але і задовольнив пасажира.
Тому треба опановувати різні методи спілкування з людьми. У нас постійний рух, а рутини, сидіння на місці, перекладання папірців тут немає від слова зовсім. Інакше я б особисто не витримала на такій роботі.
- Пасажири часом возять в багажі інтимні предмети?
Ми, по суті, здебільшого опитуємо пасажирів про наявність заборонених предметів. А от наша служба авіаційної безпеки, яка здійснює огляд через інтроскоп, вже виявляє.
Але точно знаю, що у ручній поклажі намагаються провезти різне: починаючи від алкоголю, закінчуючи особистими пристосуваннями.
Один раз було, що на перевірці багаж почав вібрувати. І дівчина стверджувала, що просто взяла із собою бритву. Коли її попросили відкрити, звісно, виявили зовсім не бритву (сміється). Та, і таке буває. Але що поробиш, це особиста справа кожного.
- Озброєні пасажири – велика рідкість?
Не скажу, що намагання провезти заборонені предмети у нас постійні. Пістолети трапляються раз чи два на місяць стабільно, ножі розкладні.
Мене завжди дивують пояснення. Як от колись, коли ми ще працювали у старому терміналі. Чоловік пройшов реєстрацію, переконував, що з собою нічого небезпечного немає, доходить до безпеки і лише там дістає магазин від пістолета. І так невимушено каже, "Ой, просто забув викласти". Так наче це просто якийсь папірець, а не частина зброї.
