Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Але усі упередження в нашій голові. Як спланувати тривалу мандрівку з трьома маленькими дітьми та ще й самим при цьому відпочити?
Львів'янка Дзвінка Рибак разом з чоловіком та дітьми провела близько трьох тижнів у Туреччині.
Вона розповідає "О, Море", як скласти маршрут подорожі, орендувати машину і житло та що варто врахувати, коли їдеш у Туреччину з дітьми.
Вибирали між Хорватією і Туреччиною
У серпні наші куми поїхали на море і вже тоді ми теж почали задумуватися про подорож. Через кілька тижнів вранці нам повідомили, що дитячий садок закрили на карантин – і вже ввечері ми готові були їхати відпочивати.
Країну для відпочинку вибирали між Туреччиною і Хорватією
Водночас виникли проблеми з документами: для оренди машини в Туреччині потрібна була іменна банківська карта і однакова транслітерація імені і прізвища у всіх документах.
Карти ми не мали, а транслітерація імені і прізвища у водійських правах чоловіка відрізнялася від його закордонного паспорта. На виготовлення нових документів знадобилося 5 днів і на початку вересня ми вилетіли з України.
В аеропорту і літаку потрібно було одягти маску, але переліт був досить легким. Літак був заповнений лише на 50%, а коли поверталися в Україну – взагалі на 30%.
Вони обов'язкові в дорозі за кордоном, але їх оренда на день коштує приблизно 5 євро. Щодо речей, то їх простіше було прати у апартаментах ніж возити з собою понадміру – зазвичай за ніч усе висихало на балконі.
Як спланувати маршрут у Туреччині?
Це не перша наша подорож. Раніше ми їздили з дітьми місяць по Балканах (11 тис км) і двічі подорожували Європою (8 і 13 тис км відповідно). За маршрути зазвичай відповідаю я. Для цього переглядаю блоги чи рекомендації на форумах або просто на Google maps зближую міста, які ми можемо проїжджати дорогою і дивлюся, що цікавого є поблизу.
За маршрути подорожей відповідає мама
Ми почали нашу подорож у Стамбулі і закінчили у Олюденізі. Через оренду машини цього разу ми були обмежені пунктом вильоту і прильоту, тому з Олюденізу поверталися знову до Стамбула. Загалом за поїздку нам вдалося побачити близько 25 міст (не враховуючи тих, де ми просто зупинялися за потреби).
В Ізмірі ми зупинилися у родичів, а тому мали можливість на деякий час зануритися у рутинне життя турків. Тут не було міських пляжів і можливості купатися, але є порт і набережна. Туди ввечері сходяться місцеві, щоб попити разом чаю і обговорити останні новини.
Найближчі до Ізміру пляжі у місті Фотча (на картах трапляється транслітерація "Фокея"). Багато мешканців Ізміру мають там дачі і приїжджають на вихідні. пляж у місті доволі кам'янистий і у воді теж лежать кам'яні острівочки.
В самому Ізмірі пляжів немає
Ще одне цікаве місто Чешме. Воно стало популярним лише в останні роки, коли туди почали приїжджати турецькі знаменитості. Місто розташоване над морем, а вже за 2 кілометри видно острови Греції. Там не кам'янисті, а піщані пляжі – і міські, і дикі для наметових містечок.
Як орендувати машину?
Раніше ми завжди їздили своїм авто, а в цій подорожі вперше брали його напрокат. Ми розглядали варіант взяти машину в Стамбулі, а віддати в Бодрумі, але це виходило дорожче, ніж доїхати назад до Стамбулу і вилетіти додому там.
Крім того, приблизно 100 євро на картці блокують як гарантію того, що машину ви повернете машину. Їх повертають через 14 днів після того, як ви віддаєте авто.
У компанії Сircle car hire ми обрали нову машину, випущену цього року – до нас вона проїхала 3 тисячі кілометрів, а з нами – трохи більше 4 тисяч. Ця компанія не має машин на парковці аеропорту, але забезпечує трансфер в обидві сторони.
Коли брали машину, ми намагалися сфотографувати усе, з чим могли б бути проблеми потім, оформили всі документи і поїхали. Оренда машини обійшлась приблизно 28 євро на день.
Сім'я подорожувала Туреччиною на орендованому авто
При поверненні ми б мали заплатити перевищений ліміт поїздки – у компанії він 4 тис км, ми ж проїхали на 50 км більше (по 20 турецьких копійок за кілометр) і гроші за платні дороги.
Проте, при прийомі жодних проблем чи витрат не виникло. Ми віддали машину і повернулися в Україну. А вже через два тижні і три дні з карти чоловіка зняли значно більшу суму ніж навіть виходила за урахування перевищення ліміту та платних доріг.
Це був день, коли ми затрималися у родичів в Ізмірі. Зараз ми ще чекаємо 10 днів, щоб залагодити цей конфлікт з компанією.
Де жити у Туреччині?
Ми ніколи не бронюємо житло наперед. Єдиний готель, який ми забронювали у цій поїздці був у Стамбулі, щоб переночувати одразу після прильоту. Бронювали ще у Львові через Booking – у Туреччині він не працює, тому користувалися VPN.
Були трохи розчаровані, бо обраний готель закритий через пандемію і нас поселили в іншому, сусідньому. Була майже друга ночі, тому ми погодилися на ті умови, які нам пропонували вже на місці.
Житло для подорожей сім'я рідко бронює заздалегідь
Далі ми шукали готелі та апартаменти в інтернеті через різні сервіси (booking, Airbnb тощо). Дивилися, що доступне в тій точці, де плануємо ночувати. Переважно надавали перевагу апартаментам, бо не хотіли залежати від готельних правил.
При оренді житла варто враховувати, що фото на сервісах майже завжди відрізняються від реального стану помешкання. Можливо, не завжди кардинально, але у номерах може бути брудно, неприємний запах, інший вид з вікна, ніж заявляли на сайті.
Місцеві, які здають апартаменти, зазвичай не знають жодної мови, крім турецької. Зазвичай у телефонних розмовах вони не відповідають нічого крім "What’s app" (йдеться про месенджер Whats app, який доволі популярний тут). А усі необхідні фрази для переписки перекладають у перекладачі. Так само і туристи перекладають фрази на турецьку. Так спілкуються і вживу.
Спеціально для оренди житла ми купили турецьку sim-карту. Інтернет в турецьких апартаментах дуже поганий, тому користувалися пакетним тарифом. Карту можна придбати у будь-якому салоні зв'язку в Туреччині і коштує вона близько 600 грн (150 турецьких лір). Вона дійсна три місяці, а потім її блокують.
Що їсти?
Більшість страв у Туреччині дуже гострі, але у кафе чи ресторані зазвичай можна знайти їжу на будь-який смак. Порції великі і їх можна розділити на двох людей.
Пити у Туреччині хочеться майже постійно, але різниця у ціні між аналогічною пляшкою у кафе і супермаркеті подекуди 2,5 рази. Зазвичай ми купували воду в магазині – 8 грн (2 ліри) за 1,5 літри.
Сніданок і вечерю практично завжди готували самі і купували продукти у супермаркеті. Там продукти дешеві, тому можна поїсти за відносно невеликі гроші – 70-100 грн (20-25 лір).
Готувати самим у Туреччині не так дорого, як їсти у кафе
Кожен регіон Туреччини спеціалізується на вирощуванні інших фруктів чи овочів:
- у Мармарисі можна досхочу наїстися мандаринів – там вони великі, більше схожі на апельсини, але зелені (хоча достиглі всередині)
- у Дальяні варто спробувати гранати. Вони є і у садах, і дикорослі. Нам пощастило спостерігати, як ці фрукти достигають – коли виїжджали зі Стамбулу місцеві гранати були ще зовсім зелені, а у Дальяні – вже майже червоні.
Можна також купувати кавуни і дині – вони інколи навіть дешевші ніж в Україні. Їх продають на штуки – три дині коштують близько 40 грн (10 лір).
Як подорожувати з дітьми?
Наші діти не такі вже маленькі – старшим по 5 років, меншому 1,5. Тепер вони хочуть активно проводити час і бути на майданчиках. У всі туристичні місця, які ми збиралися відвідати, я включала дитячі майданчики. Вдома ми не дозволяємо дітям там гратися, але в подорожі треба було йти на компроміс.
Майже всі пам'ятки та історичні точки ми виключили. По-перше, щоб уникнути скупчення людей, а по-друге, бо дітям це не дуже цікаво.
Ми були в Ефесі, але, як на мене, це місце "на один раз". Вхід туди дуже дорогий – 100 лір (400 грн) за людину. В інші античні міста, які можуть бути не менш цікавими за Ефес вхід – 9-10 лір (40 грн).
Спеціально дитячою розвагою ми обрали зоопарк в Ізмірі. У Бодрумі в амфітеатрі вони уявили себе артистами і виступали, а ми були глядачами.
В амфітеатрі Бодрума діти уявляли себе артистами
Діти знали, що мають летіти в масках і в людних місцях теж бути лише в масці. Базових правил вони дотримуються в Україні, тому й там з цим проблем не було.
До слова, штраф за неносіння маски – 900 лір (приблизно 3600 грн). Їх потрібно одягати навіть на вулиці, натомість на пляжі – лише дотримуватися соціальної дистанції.
У Туреччині дітей дуже люблять і поблажливо ставляться до них. Найменший син майже завжди отримував своє морозиво як бонусне.
У різних містах багато дітоорієнтованих місць – майданчиків, дитячих зон. Деякі з них закриті через пандемію, але після карантину ними можна буде користуватися.
