Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Власним досвідом з "О, Море" поділилася журналістка Христина Бондарєва.
Що отримаєте натомість – наприкінці цього тексту. Але почнімо з самого початку.
- Дуже дешевий тур в Туреччину у березні: деталі
- 5 зірок Туреччина у березні: акційна ціна
Що таке Лікійська стежка?
Це пішохідний маршрут у турецькій провінції Анталія, який вважається одним із наймальовничіших у світі. І зовсім не даремно.
На відстані понад 540 кілометрів від міста Фетхіє до містечка Гейкбаірі вас привітають скелясті гори, ароматні ліси, живописні гавані й історично цінні пам’ятки.
Не лякайтесь значного кілометражу – всю дистанцію проходити не обов’язково. Можна і треба обрати ту частину Лікійки, яка найбільше до душі. Відштовхуйтесь від того, що любите найдужче: гірські пагорби, морські бухти чи залишки давніх цивілізацій.
З Лікійської стежки відкриваються неймовірні краєвиди
У другій половині вересня я пройшла понад 100 кілометрів східною частиною Лікійської стежки. Цей відрізок є популярним, серед іншого, завдяки логістиці: до аеропорту Анталії рукою подати.
Чому йти Лікійкою найкраще у жовтні
Туреччина – одна з небагатьох країн, які послідовно приймають українців без карантину чи обов’язкового тестування на коронавірус. Так само Україна не вимагає самоізолюватись чи здавати тест після повернення.
Крім того, жовтень та початок листопада з точки зору погодних умов для мандрівки підходять найкраще. Влітку на півдні Туреччини шалена спека (до +40). Та й у вересні на Лікійці все ще надто задушливо. Поки вранці складаєте намет, можна спітніти кільканадцять разів. Пізніша осінь температурно привабливіша.
Влітку на півдні Туреччини буває до +40
Крім того, у цей час достигають цитрусові – можна досхочу наїстись апельсинів, мандаринів та інших смаколиків. Нам же у вересні пощастило набути гранатової оскоми.
Як підготуватись до подорожі вдома
Передусім визначитись, як мандрувати: автономно чи з туристичним клубом.
Перший варіант дешевший, але потребує навичок прокладання маршруту, орієнтування на місцевості і суттєвої організаційної підготовки. Якщо у вас є досвід походів, Лікійку можна пройти і самотужки.
Шлях добре маркований, на онлайн-картах, наприклад, maps.me, позначені стежки, місця для ночівель, джерела, історичні пам’ятки, кафе, магазини тощо.
Якщо такого досвіду бракує чи просто не хочеться морочити голову організацією, як було у моєму випадку, є чимало клубів активного відпочинку, які цьогоріч, з огляду на обмежений перелік відкритих країн, пропонують Лікійку особливо активно.
Вартість турів на різні смаки і гаманці коливається:
- від 200-300 доларів
- до майже 700 доларів – залежно від умов проживання, харчування та активностей.
У вартість, як правило, не входить переліт, харчування у кафе поза програмою, плата за екскурсії чи розваги, ваші власні додаткові продуктові покупки і сувеніри.
Придбати страхівку. Вона є обов’язковою та повинна відповідати категорії "активний туризм" і включати страхування на випадок, якщо ви підхопите коронавірус. Страхування подорожі на 12 днів обійдеться у близько 1000 грн.
Зібрати рюкзак. 50-60 літрів – допустимий розмір навіть для, здавалося б, такої тривалої мандрівки. Відразу підкреслю, що я прихильниця мінімальної кількості баласту на власних плечах. Що більший рюкзак – то більше спокус покласти у нього непотріб.
У наплечник варто кидати лише найнеобхідніше. Почнемо з очевидного:
- намет двошаровий
- спальник з температурою комфорту +5°
- каремат
- рейнкавер
- дощовик (так-так, дощі і навіть град у теплій Туреччині теж трапляються)
- трекінгові палиці
- сидушка
- пляшка для води (й бажано побільша, спрага на спеці неабияка, а джерел з водою не надмір)
- миска і чашка пластикові або металеві, ложка, ніж
- налобний ліхтарик
- сонцезахисні окуляри
- рушник
- зарядні пристрої, за бажання сонячна батарея – до останньої погода особливо прихильна
Дощі в турецьких горах теж трапляються
Без сонцезахисного крему і аптечки не обійтись. Якщо йдете не з клубом, а самостійно – беріть ще газові балони, казанки для приготування їжі, пальник. Дрова є далеко не всюди.
Не беріть багато одягу. Трьох футболок і шортів цілком вистачить, їх можна прати у кемпінгах чи біля річок. Одні легкі штани, фліска, вітрівка, легкий одяг для сну, спідня білизна, 2-3 пари шкарпеток, плавки або купальник, легкі кросівки для трекінгу або черевики і змінне взуття – бажано сандалі. Куртка на холодну погоду успішно пролежала на дні мого рюкзака, не будучи затребуваною ні разу.
Щодо фізичної підготовки якихось особливих порад немає. Якщо вам приносять насолоду походи Карпатами – Лікійська стежка теж буде під силу.
Як і за скільки дістатися в Анталію
Я летіла з Києва і обрала турецьку лоукост-авіакомпанію Pegasus, чий розклад польотів підійшов найкраще. Квиток у два боки з пересадкою в Анкарі обійшовся у 218 доларів.
У ціну увійшла і вартість багажу до 20 кілограмів. Квиток придбала за місяць до вильоту, якщо купувати пізніше – вийде дорожче. Альтернативою можуть стати Turkish Airlines, які літають до Анталії через Стамбул. Також можна придбати квиток на чартер, якщо залишаються вільні місця.
Що змінила у перельотах пандемія
Зміни є, але не радикальні. В аеропорту і в літаку потрібно носити маску. І це не просто вимога на папері – вона ретельно контролюється. До вас можуть підійти і попросити прикрити ніс, якщо одягли маску неправильно.
На вході в аеропорт міряють температуру. У літаку просять заповнити анкету, яку слід віддати прикордоннику. У ній запитують прізвище та ім’я, паспортні дані, де плануєте зупинятися в Туреччині, чи маєте симптоми, схожі на коронавірус, чи контактували з інфікованими.
Дистанція тут не порожнє слово. Як в аеропорту Анталії, так і Анкари її дотримуються.
Крім того, авіакомпанії за новими правилами просять здавати ручну поклажу в багаж – при собі можна мати хіба що невелику сумку. Щоправда, деякі пасажири заходили в літак з кількома одиницями речей – і на це заплющували очі.
Яка ситуація з коронаправилами
У Туреччині обов’язкова маска у всіх громадських місцях – навіть на вулицях і пляжах. Турки здебільшого виконують вимоги і швидше відступлять від вас, ніж від них, якщо ви підійшли занадто близько.
Туристи ж не настільки дисципліновані. Щоправда, до іноземних гостей правоохоронці з цього приводу звертаються рідко. Учасникам нашої групи лише одного разу зробили зауваження через відсутню маску, штрафів ніхто не виписував. Додам, що це не заклик ігнорувати карантинні норми, а лише ілюстрація ситуації, що сталася з нами.
На пляжах Туреччини рекомендують вдягати маску
Прилетіли. Що далі?
Найперше поміняйте гроші на турецькі ліри, це можна зробити в обміннику прямо в аеропорту Анталії.
- 1 турецька ліра = 3,7 гривні (1 долар = 7,7 ліри)
Я обміняла на додаткові витрати 200 доларів, з цією сумою почувалась до кінця походу комфортно.
Наш маршрут стартував від селища Гьойнюк в районі Кемера, тому логістика була такою: доїхати до автовокзалу в Анталії трамваєм чи міським автобусом, а звідти – рейсовим автобусом до Гьойнюка за 37 кілометрів.
Тут, на березі моря біля підніжжя Таврських гір, сміливо можна прощатися з цивілізацією на найближчі дні.
З моря відкриваються неперевершені краєвиди на гори
Куди йдемо
Нитка нашого маршруту: околиці Гьойнюка – каньйон Гармонії – Гедельме – сідловина Чукур-Яйла – гора Тахталі-даг – вогні Химери – Чіралі – Адрасан – маяк Гелідонія – Піратська бухта –– Анталія.
Маршрут по Лікійській стежці
Що на маршруті: гори
Провівши день на морі на околицях селища Гьойнюк, ми вирушили гірською частиною мандрівки, яка тривала до приморського селища Чіралі.
Стартували з занурення в кришталево смарагдові, але крижані води в місцевому Гьойнюк-каньйоні (вхід в парк 15 лір, каньйонінг ~130 лір).
Далі набрали висоту сосновими лісами, зупинявшись випити айрану та поцупити свіжих гранатів із саду (гранатові дерева в Туреччині зустрічаються так часто, як у нас яблуні, тож сумління буде майже чистим).
Вода у Гьойнюк-каньйоні кришталева, але крижана
Дійшли до руїн генуезької фортеці в Гедельме з печерою під самим укріпленням, заночували у сідловині Чукур-Яйла поміж стрімких скель в оточенні ліванських кедрів, споглядали морські краєвиди з вершини Тахталі-даг заввишки 2365 метрів.
Та, помилувавшись нічними вогнями Химери (підземні полум’яні язики, які ні на мить не зникають впродовж року), спустились до нульової висоти над рівнем моря.
Що на маршруті: море
Тут, у відомому цитрусовими садами селищі Чіралі, розпочалась приморська частина нашого маршруту.
Вам обов’язково сподобається в Чіралі, якщо хочете відпочити у місці без гамірливих готелів all-inclusive. Їх тут просто немає, натомість є безліч затишних бутик-готелів і пансіонатів, та, звісно, кемпінг, де розмістилися ми.
Середземне море у Чіралі неймовірно чисте
Принад у Чіралі безліч: просторий 4-кілометровий гальковий пляж, заворожливої чистоти море, невеликі кафе та ресторанчики на береговій лінії, можливість обстежити прилеглі бухти на морських каяках, руїни античного міста Олімпос, куди можна потрапити на екскурсію (20 лір).
Пляж примітний і тим, що у сезон сюди приповзають довгоголові морські черепахи відкладати яйця, тому він є заповідною зоною.
Далі вирушили до Адрасана, прихистку найбільших цитрусових плантацій на Лікійській стежці. Для цього орендували прогулянковий катер (300 лір з людини із групи 12 осіб). За майже 4 години ми вдосталь накупалися у розмаїтих бухтах і навіть поплавали з морськими черепахами.
З морськими черепахами тут можна навіть поплавати
Адрасан – ще одне спокійне селище, у якому найкращим заняттям буде купатись у морі та засмагати. Якщо ж захочеться різноманітності, можна підкорити невелику гірку, яка здіймається відразу над пляжем. Будьте готові, що для підйому доведеться користуватись всіма кінцівками і бережіть руки – через загострене вапнякове каміння ми жартома назвали гору Драконячий зуб.
Фінал мандрівки припав на мис Гелідонія з білосніжним маяком, звідки відкрився краєвид на скелясті острови Бешадалар. Звідти спустились до нашої останньої зупинки – крихітної, але симпатичної Піратської бухти.
Маяк на мисі Галедонія
Де жити
Усі ночівлі гірської частини походу ми провели в "диких" умовах: у лісі, на галявинах, в підніжжі гір.
Всі ночі на морі розміщувались у кемпінгах (40 лір з людини). Там є всі зручності: душ, туалет, розетки, кухня, у деяких невеликі ресторанчики, де можна замовити їжу і напої.
Особливо запам’ятався кемпінг у Чіралі, де намети поставили під апельсиновими деревами. На момент нашого візиту фрукти ще зеленіли, але романтинки це не віднімало. Пасторальних вражень додавали кури й коти, які гуляли поміж наметами в надії поживитись з гостьових столів.
Кемпінг у Чиралі поміж достигаючих апельсинів
Що їсти й пити
Харчувалися самостійно. Більшість продуктів закупили в Туреччині, але ковбасу, тушенку, інше м’ясо герметично запаковане привезли з України.
У горах рідко можна натрапити на магазинчик чи кафе, але все ж вони є. На деяких, щоправда, траплялись і вивіски "Закрито через пандемію".
Орієнтовні ціни в місцевих кафе:
- риба на грилі – 40 лір
- салат – 15-20 лір
- пиво – 20-30 лір
- кава – 5-10 лір
- айран – 5-7 лір
Фрукти, овочі, айран чи сир можна придбати не лише в магазинах, але й в місцевих. Треба торгуватись. У селищах біля моря проблем з магазинами й кафешками немає.
Обід у форельному господарстві
Вода на стежці є в джерелах, річках, колодязях. Щодо останніх треба пильнувати, чи доброї вона якості. Здебільшого місцин з водою вистачає. Лише одного похідного дня, з Адрасану до Піратської бухти, воду через брак довелось заощаджувати.
Варто зауважити, що питна вода трапляється не у всіх кемпінгах. Подекуди її треба купувати в магазинах.
Чим насолоджуватись
Ласощі. Гранати, апельсини, лайми, лимони, інжир, виноград і екзотична опунція (обережно, колюча!) – неповний перелік насолод, які здебільшого зростають у вільному доступі.
Вони залюбки можуть стати якщо не альтернативою повноцінному прийому їжі, то смачним і корисним перекусом. До того ж, одна справа, коли купуєш фрукти з полиці супермаркета, й зовсім інша – коли буквально здобуваєш їх власноруч.
Гранатів дорогою можна наїстись досхочу
Природа. Краєвиди гір і моря вражають, ви вже це зрозуміли. А тепер уявіть, що ви повільно тягнетесь гірськими пагорбами, вдихаючи аромати м’яти та ефірних олій – соснові ж ліси повсюди. Вранці до вашого намету підповзає черепаха, а, по обіді, занурившись під воду, зустрічаєте групку метушливих восьминогів.
Жителі Лікійської стежки
Будьте обачні, навколо не всі друзі. Можна наштовхнутися і на скорпіонів. Щоправда, ті, що траплялися нам, відразу ж кидались навтьоки. Але краще уважно дивитись, куди сідаєте, і ретельно зачиняти намет, аби не пустити мимоволі непроханого гостя.
Місцевий колорит. Прокидатись під звуки ранкової молитви з мечеті. Спостерігати за турецькими сім’ями на пляжі. Ночувати просто неба під шумом морських хвиль. Частуватись айраном у козячої господині. Куштувати щойно виловлену форель на грилі. Закусувати свіжоспеченим лавашем... Вочевидь, я просто люблю смачно поїсти. Але місцеві харчі просто не залишать вас байдужими.
Що привезти додому
Мої фаворити: фрукти, солодощі, горіхи й вино – останнє здивувало особливо приємно. Пам’ятайте, що обмеження на вагу є тільки у вашого рюкзака. Тож везіть без обмежень фото, враження, новозрощені м’язи і не надто рівномірну засмагу туриста.
