Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про те, що таке ретрити, їх справжню цінність та правильність їх підбору для кожної окремої людини, ми поговорили із запорізькою психологинею, організаторкою ретритів Катериною Черновою.
Катерина Чернова (в центрі)Фото: особистий архів
Найчастіше люди не усвідомлюють, що в них є проблеми. Занурюючись в буденні справи, ми наче рятуємось від зустрічі з собою. А під час війни поготів, бо кожен день — то виклик, пов'язаний з фізичною небезпекою. Особливо це стосується жителів прифронтових територій, каже Катерина Чернова. Саме тому, заплановані нею на наступний рік ретрити будуть направлені на допомогу людям півдня України, а саме — запоріжцям та херсонцям.
Ретрит "Подих"Фото: особистий архів
Відбір командою проєкту “Подих” учасників заходів — це не завжди просто.
“Є дві категорії людей: які знають, що їм потрібна допомога і вони прагнуть цього. І цих людей дуже мало. Зараз з нашою командою ми стикнулися з дуже важким питанням — це стигматизація ментального здоров'я. Люди дуже скептично до цього ставляться. Навіть до поняття ретрит, як такого”, — розповідає психологиня.
Ретрит "Подих"Фото: особистий архів
Катерина каже, що, як правило, люди не знають і не розуміють, що таке ретрит — навіщо він? Часто ставляться з недовірою через безплатність заходів.
“Я особисто провела близько 800 співбесід. Для мене це був справжній виклик, бо я була вже на першій стадії вигорання. Ми проводили реєстрацію і в цій реєстрації було попереднє опитування за шкалою Бека. Ця шкала показує рівень депресії у людини. Вона давала мені об'єктивну картину, кому дійсно потрібна допомога”, — розповідає психологиня.
Ретрит "Подих"Фото: особистий архів
Висока шкала рівня депресії — червона. Цих людей, каже організаторка проєкту “Подих”, обов'язково запрошували на співбесіду. Але з низьким рівнем депресії за шкалою Бека волонтери проєкту теж запрошують на співбесіди. Навіщо?
“Протягом співбесіди я часто бачила геть іншу картину: виявлялось, що люди просто не помічають та не усвідомлюють свого стану. Я експериментально взяла деяких людей, які говорили: “Ой, мабуть, комусь це треба більше ніж мені”. Однак вже на першій зустрічі ці люди проривались, і ридали, і дякували. І підтверджували, що стрес накопичився по повні вінця, а людина просто не усвідомлювала. Часто співбесіда перетворюється на своєрідну терапію. Я просто питаю: “Як ти?”. І людина починає говорити відверто та щиро. Бо її мало хто про це питає”, — розповідає Катерина Чернова.
Ретрит "Подих"Фото: особистий архів
Люди говорять про втому, втрати, свій біль, про свої страхи, про прильоти, про те, що вони бачили.
Психологиня підкреслює, що важливою є і просвітницька робота — доступно розповісти людям, що таке ретрит і навіщо він потрібен. Для того, щоб залишатися стабільним, і шукати цю стабільність в собі, а не в зовнішньому світі.
Ретрит "Подих"Фото: особистий архів
“На наступний проєкт ми плануємо також потужну інформаційну компанію про те, що таке ретрит. Що і навіщо ми там будемо робити. Вже сьогодні ми маємо наших амбасадорів — учасників, які у своїх громадах діляться власним досвідом. Вони світяться. І люди, які перебувають з ними поруч, вони вже самі до нас просяться”.
Катерина Чернова каже, що тримаючи зв'язок з учасниками ретритів, точно знає, що вони бережуть в собі цей ресурсний стан, користуючись ним, як інструментом.
Ретрит "Подих"Фото: особистий архів
“Для мене це показово, що люди не просто відпочили й поїхали. А вони отримали найцінніше — це знання, інструменти, якими вони продовжать користуватися. Щось змінилося, а вони знають, як спиратися на себе, і де взяти те, що вони втрачають. Я сама цим надихаюся й отримую досвід”, — каже організаторка ретритів.
Повернулися до роботи з новими силами
Учасники відзначають глибокий трансформаційний вплив ретриту на їхнє професійне та особисте життя. За словами Ольги Боровик, тиждень був "насичений і практиками, і фізичним розвантаженням, і чудовими психологічними вправами", які допомогли їй переосмислити своє життя та знайти шляхи для позитивних змін.
Особливу цінність для учасників становили практичні інструменти для роботи з учнями. Як зазначає Таісія, вона тепер успішно використовує здобуті знання на практиці. Серед ефективних методик вона виділяє використання "картинок-криголамів" та дихальні вправи, які спочатку викликали скептицизм в учнів, але згодом стали "необхідністю та певним ритуалом".
Важливим аспектом ретриту стало створення безпечного простору для професійного розвитку. "Можна помилятись і маємо право забувати", - ділиться Таісія новим підходом до навчального процесу, який вона тепер впроваджує у своїх класах.
Програма ретриту включала різноманітні практики для особистісного зростання. Світлана Сушко відкрила для себе медитацію та йогу як інструменти самопізнання, що допомогли їй "повернутися до роботи з новими силами та бажанням творити". Особливо цінними виявилися заняття з подолання страху та тривожності, які педагоги тепер можуть використовувати у роботі з дітьми та колегами.
Атмосфера заходів сприяла не лише навчанню, але й встановленню професійних зв'язків. Учасники високо оцінили можливість познайомитися з "реальними людськими долями" та обмінятися досвідом подолання складних ситуацій. Олеся Бабій-Полєжаєва настільки надихнулася практичними заняттями, що одразу придбала спеціальний м'ячик з голками для розслаблення тіла та покращення лімфотоку, який використовували під час практичних занять.
Загалом, ретрити стали потужною платформою для професійного розвитку та особистісної трансформації, особливо важливою в нинішній непростий для українців час.
