Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
"Рось — ріка, знайома йому з дитинства. Його рідне місто Канів знаходиться неподалік від її дельти, там, де Рось зустрічається з Дніпром. З роками відкривав все більше й більше. Процес триває досі".
Стаття в журналі "Вічний мандрівник" Олександра МальонаФото: О, Море
Так починається одна зі статей Олександра Мальона — інженера за професією та мандрівника за покликанням.
Олександр працює провідним інженером НЕК "Укренерго" у місті Вишгород. Але його життя — це не лише енергетика. Головне хобі чоловіка — мандри маловідомими місцями України та фотографія.
Олександр МальонФото: Інстаграм/Олександр Мальон
Мої колеги не знають, що я журналіст-мандрівник
"Я сам інженер-енергетик і працюю уже 15 років на енергооб'єкті, — розповідає Олександр. — І зараз якраз у нас багато роботи".
Попри напружений графік, Олександр знаходить час для свого захоплення — подорожей Україною та написання статей.
"Колеги навіть не знають, що я тут дійсно журналіст, — зізнається він. — Це абсолютно нормально. Тобто це моє зовсім інше життя".
Олександр МальонФото: Інстаграм/Олександр Мальон
Захоплення подорожами та фотографією в Олександра почалося ще в дитинстві.
"Це все з дитинства. Це дві паралельні течії були — мандри й фотографія, — розповідає Олександр. — І все почалось десь з поїздок в Крим, коли там отримав свій перший плівковий фотоапарат "мильницю"".
Ці дитячі захоплення тривали до певного часу, поки Олександр не вирішив підійти до справи більш серйозно.
"Десь у 2010 році в мене вже з'явився там більш-менш нормальний фотоапарат і з'явилась супутникова карта, яка мені дуже допомагала", — згадує він.
Ці технології значно полегшили процес пошуку цікавих об'єктів для фотографування та дослідження.
"Для перших мандрівок я друкував карту на роботі й вже по ній орієнтувався", — розповідає Олександр про свої перші серйозні подорожі.
Олександр МальонФото: Інстаграм/Олександр Мальон
Почалося все з фотографій в журналі
Важливим етапом у розвитку захоплення Олександра стала його співпраця з туристичним журналом "Вічний мандрівник". Все почалося з простого прохання про фотографії.
"Я спочатку попросив фотографії для одного номера, потім для другого. Олександр погодився. З того часу його матеріали почали виходити практично в кожному номері. Вони дуже класні, круті, цікаві, пізнавальні", — розповідає головний редактор журналу "Вічний Мандрівник" Віталій Горбуленко про початок журналістської діяльності Олександра.
Його статті швидко завоювали популярність серед читачів, і Олександр став регулярним автором видання. Особливу увагу він приділяє інженерним спорудам та історичним пам'яткам України.
"Я дуже цікавлюсь саме архітектурою інженерною, різними там водонапірними вежами, мостами, вітряками, млинами й транспортом всіляким незвичним", — пояснює Олександр свій вибір тем для статей.
Вереміївка
Олександр не обмежується звичайними туристичними маршрутами. Його експедиції часто пов'язані з пошуком та дослідженням маловідомих, але цінних інженерних об'єктів по всій Україні.
Задався ціллю побачити всі вежі Шухова та відзняти їх
Одна з його найцікавіших публікацій була присвячена спадщині інженера Шухова.
"Для багатьох ім'я інженера Шухова зв'язано з Шаболовською вежею в Москві. Насправді в Україні спадщини Шухова більше, ніж в Росії й в Білорусії", — розповідає Олександр Мальон.
Довідка: Володимир Шухов — інженер, архітектор і науковець, розробник унікальної конструкції водонапірних веж на легких металевих опорах у формі гіперболоїдів. В Україні Шухов збудував близько 20 таких веж, з яких до наших днів збереглося близько десяти.
Олександр задався ціллю побачити всі вежі Шухова та відзняти їх. Прийшлося їздити й в важкодоступні місця, закриті для туристів.
Гіперболоїдна водогінна вежа. Біла Церква Гіперболоїдна водогінна вежа. Миколаїв
Наприклад, для фотографування Станіслав-Аджигольських маяків на Дніпровському лимані Олександру довелося вдатися до незвичайних методів:
"Ми просто з товаришем навмання взяли квитки до Херсона, з Херсона до Станіслава. Далі шукаємо човен і не можемо знайти. Бачимо оголошення "прокат байдарок". Я в одну сів, а Андрій — в іншу, і прогребли 6 кілометрів через весь лиман до першого маяка".
Розповідає, що зранку почався шторм, тож хлопці дві години змагалися з хвилями серед Дніпра. Але маяки вони зняли. До речі у 2022 році один з Аджигольских маяків був пошкоджений ракетним обстрілом росіян.
Станіслав-Аджигольський передній маяк
Станіслав-Аджигольський задній маяк у лимані Дніпра на Херсонщині. Збудовані у 1911 році за проєктом Володимира Шухова
У 2019 році Олександр відвідав Часів Яр, де на території вогнетривкого заводу теж збереглася вежа Шухова. Він згадує: "Ми поїхали просто з моїм товаришем Глібом теж навмання, але домовились із директором місцевого музею".
Водонапірна вежа в Часів Ярі
Олександр зазначає, що станом на 2021 рік вежу вже були навіть внести списки ЮНЕСКО, але з сумом додає, що зараз, через військові дії, її стан невідомий.
Ще одним викликом стала вежа у Шостці, розташована на території військового заводу з виробництва пороху.
Гіперболоїдна вежа у місті Шостка, Сумщина. Територія Казенного заводу "Зірка"
"Розумієте, як це у 2019 році потрапити на воєнний завод? Просто сказати: "Я приїхав, хочу вашу вежу пофоткать?" — пояснює Олександр складність ситуації. Але завдяки зв'язкам з друзями з Глухова та Путивля йому вдалося домовитися з директором заводу, який дозволив сфотографувати вежу без додаткових дозволів.
Гіперболоїдна водогінна вежа. Конотоп.
Олександр говорить про загальний стан збереження цих унікальних споруд в Україні: "У нас немає охорони цих об'єктів. Якщо деякі хоча б внесені у списки, то деякі вежі вони навіть не охороняються ніяк". Та наводить приклад вежі у Фастові, яку "у 2009 році здали на металолом".
Але є і позитивні приклади. "В Черкасах вежу відреставрували, підсвітили, зробили просто ідеально. Вона на території водоканалу стоїть", — розповідає Олександр.
Водогінна вежа в Черкасах. Збудована за проєктом Володимира Шухова збудували в 1914 році
На жаль, не всім вежам так пощастило. Олександр згадує про вежу в Помічній на Кіровоградщині: "Там просто її всіляко вже пошматували на метал і хотіли зносить, але знов-таки якісь місцеві краєзнавці захистили її. Але чи надовго?"
Гіперболоїдна водогінна вежа. Помічна
Подорожі підтримують, дають атмосферу свята
Окрім веж Шухова, Олександр захоплюється й іншими унікальними об'єктами. Одним з його улюблених проєктів стало дослідження теплоходів на підводних крилах.
"Зараз до речі можна покататися на одному з теплоходів — це єдиний зараз пасажирський теплохід в Україні, який діє, з Овідіополя до Білгород-Дністровського", — розповідає Олександр.
Теплоход на підводних крилахФото: Інстаграм/Олександр Мальон
Ще теми, що захоплюють чоловіка — це старовинні вітряки, вузькоколійні залізниці.
"В мене дідусь — він сам із Прикарпаття, він був лісник і в нього була своя дрезина вузькоколійна. Він мене в дитинстві катав на ній по вузькоколійці, що називається Карпатський трамвай", — розповідає Олександр.
Карпатський трамвай
Попри складні часи, Олександр Мальон вважає, що подорожі та відпочинок залишаються важливими.
"Хоча дуже багато тих, кому це не подобається, тому що — яке свято там під час війни? Але ж людям якось потрібно відпочивати, не тільки сидіти й хмуритись, тому що так можна зайти в депресію".
Олександр підкреслює важливість таких моментів відпочинку, особливо для тих, хто постійно працює над подоланням наслідків війни:
"Я вже третій рік на роботі розгрібаю наслідки ворожих атак. І коли в мене є якісь вихідні, і я можу вирватись і просто трохи оновитися, щоб потім з новими силами стати до роботи".
07 вересня 2009 року Олександр влаштувався в "Укренерго" і працює донині
