Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Попри виклики воєнного часу, журнал продовжує виходити, надихаючи українців на нові відкриття та нагадуючи про красу рідного краю. Читайте в статті, як народилася ідея "Вічного мандрівника", де Віталій знаходить авторів та про що мріє засновник видання.
Підбірка журналів "Вічний мандрівник"Фото: О, Море
Не туристичний журнал, а краєзнавчий часопис
Передісторія створення журналу "Вічний мандрівник" бере свій початок у 2019 році, коли військовий Віталій Горбуленко вирішив втілити свою давню мрію про український краєзнавчий часопис.
Віталій згадує, що після 2014 року, коли почалася війна на сході України, він почав більше уваги приділяти україномовному контенту. Однак його вразила відсутність якісних українських видань про подорожі та краєзнавство.
"Навіть у Києві, приїжджаєш в той період, дивишся на лавочку з журналами, і там майже суцільно російська мова. Тільки де-не-де щось українське побачиш", - розповідає Віталій.
Ситуація на ринку друкованих видань була невтішною для українського читача, який цікавився подорожами та краєзнавством. Домінували російськомовні журнали, такі як "Вокруг света", які, на думку Віталія, були інструментом культурного впливу.
Віталій усвідомлював, що в Україні є багато талановитих фотографів, журналістів, дослідників та краєзнавців, які потребують платформи для реалізації своїх ідей.
"У нас є велика країна, є багато своїх мандрівників, багато своїх науковців, багато дослідників, багато краєзнавців, багато класних фотографів, чому би нам не мати свій такий журнал?" — ділиться своїми роздумами Віталій.
Він прагнув не лише розповідати про цікаві місця в Україні та світі, але й популяризувати знання про українську культуру, історію та природу.
"Вічний мандрівник" — це не просто журнал про подорожі, а справжній краєзнавчий часопис, який розкриває перед читачами багатогранний світ культури, історії та природи, фокусується на пізнавальних мандрах.
Що можна знайти в журналі
Кожен номер "Вічного мандрівника" відкривається поезією, що одразу налаштовує читача на особливий лад. Далі йдуть роботи талановитих українських фотографів.
Перші сторінки журналуФото: О, Море
"Ми виставляємо фотографії різноманітної тематики", — розповідає Віталій, згадуючи роботи Сергія Коровайного, який показав Харків, що "живе, незважаючи на руїни", та В'ячеслава Міщенка з його майстерними знімками природи.
Важливе місце в журналі займають матеріали про українських "військових мандрівників" - людей, які до війни подорожували світом, а тепер захищають Україну.
Видання приділяє значну увагу Україні, розкриваючи маловідомі сторінки її історії та культури.
"Більшість журналу все-таки присвячена Україні", — зазначає Віталій. У виданні можна знайти статті про історичні місця Львова, забуті куточки Одеси, природні дива Карпат та багато іншого. При цьому редакція намагається уникати "попсових" локацій, зосереджуючись на "місцях, про які мало хто знає".
Проте "Вічний мандрівник" не обмежується лише Україною. У журналі регулярно з'являються матеріали про різні країни світу. Віталій підкреслює важливість такого балансу: "Є загалом краєзнавчий матеріал і про різні країни світу, і особливо коли пишуть наші люди, що перебувають за кордоном".
журнал "Вічний мандрівник"Фото: О, Море
Окрема рубрика присвячена пам'яткам ЮНЕСКО у різних куточках планети, що утворилася в співпраці з постійним автором Євгеном Феденком, який досліджує ці об'єкти по всьому світу.
Не забуває журнал і про природу. У кожному номері є матеріал про тварин або рослинний світ.
Хто автори журналу
Цікаво, що авторам статей "Вічного мандрівника" не платять гонорари.
"Зараз дуже часто нам самі вже автори пропонують матеріали", - зазначає Віталій. Це дозволяє журналу отримувати свіжі погляди та унікальні історії з різних куточків світу.
Серед постійних авторів "Вічного мандрівника" є чимало цікавих особистостей. Наприклад, Віталій згадує про українців, які тимчасово перебувають за кордоном, але продовжують подорожувати й писати для журналу. "Дарка Горова зараз тимчасово в Німеччині проживає і продовжує мандрувати", - розповідає він.
Рекордсмени за кількістю матеріалів — Олександр Мальон та Валерія Мікульська.
Особливе місце серед авторів посідає Євген Феденко, який створив рубрику, присвячену пам'яткам ЮНЕСКО.
Віталій згадує й про Сергія Панченка, чиї матеріали вирізняються оригінальним підходом до тем. "Він вміє обрати якусь тему і цікаво її закрутити", - каже Віталій.
На жаль, війна внесла свої корективи й в авторський склад журналу. Віталій з сумом згадує про Дениса Кривого, чиє зображення в назві прикрашає обкладинку кожного номера. "На жаль, минулого року він загинув", - розповідає Віталій, підкреслюючи, що багато авторів журналу зараз захищають Україну.
Віталій також розповідає про авторів, які стали військовими після початку повномасштабного вторгнення. Серед них — фотограф Дмитро Балховітін, краєзнавець Володимир Бучко та багато інших.
Передостанній номер журналуФото: "Вічний мандрівник"
Чи окуповується журнал
Створення та підтримка незалежного друкованого видання в Україні — справа непроста, особливо в умовах війни. Віталій відверто розповідає про фінансові аспекти та виклики, з якими стикається.
"Спочатку він був суто збитковим. Я його своїми грошима дофінансовував", - зізнається головред, згадуючи перші роки існування журналу. Ситуація дещо покращилася, коли вдалося отримати грантову підтримку, яка допомогла частково покрити витрати.
Станом на сьогодні фінансове становище журналу стабілізувалося, хоча й залишається непростим.
"Він не є прибутковим, але він почав принаймні себе окупувати", - пояснює Віталій. Це дозволяє покривати основні витрати на виробництво та оплачувати роботу технічного персоналу. Однак, на жаль, можливості виплачувати гонорари авторам поки що немає.
Віталій зазначає, що фінансова ситуація може коливатися від випуску до випуску: "Один раз це може бути близько нуля, інший раз це може бути там якась трішки більша сума, інший раз — це може бути трішки мінус."
Щодо реклами як джерела доходу, він зауважує: "Насправді складно знайти рекламу в журнал. Тобто зараз реклама більше йде в інтернет. Рекламодавці не поспішають її давати в журнал".
Новий номер "Вічного мандрівника" коштує 150 грн, придбати його можна на сайті видання чи в магазинах.
Зміни через повномасштабне вторгнення
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало серйозним випробуванням для "Вічного мандрівника".
"Після повномасштабного вторгнення проєкт заморозили. Хоча на той момент в нас вже був майже готовий 11 випуск", — розповідає головред.
Проте після кількох місяців перерви вирішили відновити видання, адаптувавши його до нових реалій.
"Ми такі випустили, поставили туди Дмитра Козацького з Азовсталі", — згадує Віталій про номер, випущений після початку повномасштабного вторгнення.
Номер журналу 2022 рокуФото: "Вічний мандрівник"
Війна змусила змінити періодичність виходу журналу — тепер він виходить раз на пів року.
Платформа для українських науковців, дослідників та митців
Попри складні часи, Віталій Горбуленко не полишає мрій про розвиток та розширення проєкту.
Він мріє про створення структури, подібної до National Geographic у США, де є не лише журнал, а й телебачення та дослідницькі проєкти. Бачить "Вічний мандрівник" як потужну платформу для українських науковців, дослідників та митців.
"Дуже хотілося, щоб в Україні от було своє географічне товариство, спільнота, де б, дійсно, була можливість реалізовуватися нашим фотографам, журналістам-дослідникам природи, науковцям", — розповідає він про свою мрію.
Плани включають розширення діяльності за межі друкованого видання: створення фільмів, проведення досліджень та видання книг під брендом "Вічний мандрівник".
Однак Віталій реалістично оцінює ситуацію і розуміє, що повноцінна реалізація цих планів можлива лише після перемоги України.
"Якісь такі мрії, плани про те, щоб це все масштабувати залишилися. Але я буду цим займатися тільки після перемоги, після закінчення війни", — зазначає він.
До речі, Віталій розповів, чому журнал називається вічний мандрівник:
