В Запоріжжі відзначили день народження окупованого Бердянська. Курортне місто відзначає сьогодні 197-річчя. В запорізькому Незламному хабі й на майданчику біля нього зібрались бердянці, яким довелося покинути Бердянськ.

День Бердянська в ЗапоріжжіДень Бердянська в ЗапоріжжіАвтор: Єва Миронова

Російські війська увійшли в Бердянськ Запорізької області 27 лютого 2022 року. Мешканці Бердянська декілька разів виходили на протести проти російської окупації, але ворог подавив мирний мітинг місцевих жителів зброєю та побиттям протестувальників.

Узбережжя Бердянська. 2021 рік Узбережжя Бердянська. 2021 рік Автор: Єва Миронова

На День Бердянська в Запоріжжі ми поспілкувалися з переселенцями з окупованого приморського міста. Вони розповіли про свій досвід виїзду з Бердянська, адаптацію до життя в Запоріжжі, поділилися спогадами про улюблені місця рідного міста та відповіли на питання: "Якби ви мали можливість відправити одну річ через "часову капсулу" до довоєнного Бердянська, що б це було і чому?

Оксана

“Близько місяця ми виходили на протести з дітьми. Щосуботи ми це робили й було насправді дуже багато людей на протестах, хоча з усіх сторін стояли росіяни з автоматами. Однак у нас був дух непереможних, тому що ми були на своїй землі. Але в останній день протестів навезли ще більше росгвардійців, і вони просто кидали людей на холодну землю обличчям, били, направляли автомати на людей — на дітей та жінок. Звісно завершилось все тим, що ми вже не виходили”, розповідає мешканка Бердянська Оксана, яка виїхала з дітьми у Запоріжжя.

Оксана - жителька БердянськаОксана - жителька БердянськаАвтор: Єва Миронова

Оксана каже, що вони протримались в окупації до вересня 2022 року, коли сину треба було йти до школи. Але віддавати дитину у російську школу жінка була категорично проти.

Уродженка Бердянська каже, що не виїхали раніше через дикі черги на пункті пропуску у Василівці. Плюс була надія на швидку деокупацію рідного міста.

Побажання ОксаниПобажання ОксаниАвтор: Єва Миронова

“Ми вирішили, що трішки люди проїдуть, а ми вже після. Нам вдалося виїхати доволі швидко — за день. Через декілька місяців росіяни вже почали “закручувати гайки” — писати якісь списки”, — говорить жінка.

В окупації, як в тюрмі. Дуже важко. Тому, коли ми виїхали до Запоріжжя, ми не могли нарадуватись: ми були настільки щасливі, коли бачили наших військових, наші прапори, продукти в магазинах. Людей

Оксана каже, що родичі допомогли влаштуватися в Запоріжжі й надали житло. Тут син навчається в місцевій школі й любить ходити на берег Дніпра, щоб порибалити.

“Я не можу сказати, що в Запоріжжі у нас прям є вже якісь улюблені місця. Приємно бути на березі Дніпра, який хоч трішки, але нагадує море. Порівнюючи, починаєш ще більше цінувати своє місто, куди хочеться повернутися”.

Бердянський бичок. Запоріжжя Бердянський бичок. Запоріжжя Автор: Єва Миронова

Оксана підкреслює, що все життя було зосереджене в рідному місті на березі моря. “Останній рік перед великою війною був настільки щасливим! Ми багато мандрували, я розвивалась в професії, працюючи страховим агентом. Настільки все було гармонійно, що я навіть боялася зочити. Але сталося так, що життя зупинилося”.

Бердянська коса. 2021 рік Бердянська коса. 2021 рік Автор: Єва Миронова

Найкращі локації в Бердянську на думку Оксани:

  • бердянська коса з її дикою природою
  • бердянська набережна
  • пляж Верхова

“В капсулі часу ще до війни я б відправила якусь універсальну зброю, щоб не допустити окупації Бердянська”.

У Оксани в Бердянську залишаються рідні.

Олена

Олена розфарбовує бердянський маяк на запорізькому дні народження Бердянська. Це, до речі, конструктор майстерні Lighthouse, про яку ми писали. Жінка розповідає, що покинула з родиною рідне місто 15 квітня 2022 року.

Олена розфарбовує коструктор-маякОлена (праворуч) розфарбовує коструктор-маякАвтор: Єва Миронова

“Під час окупації ми ховались в селі у батьків. Росіяни почали ходити й там по дворах з автоматами. У нас дівчата, і ми почали хвилюватися за них. Молодшій доньці (13 років) вони запропонували цукерку — вона навіть не змогла згадати своє ім'я, настільки злякалася”, — згадує Олена.

Коли ми евакуювались у Запоріжжя, на першому блокпосту, побачивши нашого військового й прапор, я почала ридати

Жителька Бердянська дуже вдячна місцевій адміністрації, яка працює у Запоріжжі, за допомогу й підтримку. Втім, вже два роки жінка не працює, оскільки в рідному місті працювала в дитсадку помічницею виховательки, а в Запоріжжі під час війни садки не працюють.

Бердянськ. Морські прогулянки. 2021 рікБердянськ. Морські прогулянки. 2021 рікАвтор: Єва Миронова

“Звісно, ми хочемо повернутися в Бердянськ, і я мрію про це. Мені часто сниться моє місто. Бердянська коса, де я народилася й виросла. Я дуже хочу додому. Ми повернемось 100%”.

“В Запоріжжі ми вже знаємо всі красиві куточки — всі парки й набережну. Почало тягнути до води. Раніше я такого не відчувала, бо народилася біля моря. Коли ми вперше прийшли в парк “Дубовий гай”, там літали чайки й кричали — в мене просто потекли сльози. Я знов пригадала Бердянськ”, розповідає Олена.

Найкращі локації в Бердянська на думку Олени:

  • Бердянська коса — заповідна зона з нижнім маяком
  • Приморська площа
  • Маяк на АЗМОЛі — це верхній бердянський маяк

“В капсулі часу в довоєнний Бердянськ я б відправила послання, яке мало б спрацювати: “Щоб Бердянськ завжди був українським”. Щоб ми могли спокійно жити й працювати в рідному місті, як раніше”.

День Бердянська в ЗапоріжжіДень Бердянська в ЗапоріжжіАвтор: Єва Миронова

Юлія

Жителька Бердянська Юлія, яка евакуювалась з родиною у Запоріжжя, прийшла на свято рідного міста з друзями-земляками. Жінка каже, що прожили в окупації пів року, а виїхали напередодні нового навчального року — у серпні 2022-го, щоб діти мали змогу долучитися до української освіти.

Я дуже часто пригадую Бердянськ саме дорогою на роботу й з роботи. Я працювала у художній школі та йшла на роботу узбережжям. І влітку, й восени, і взимку, і навесні. Це було прекрасно

Юлія і зараз працює вчителькою у бердянській художці, але в онлайн-форматі. І вже зараз вчить не тільки бердянських дітей, а з усієї України.

Юлія на Дні БердянськаЮлія на Дні БердянськаАвтор: Єва Миронова

“Сьогодні прийшли на наше свято в Запоріжжі, дитина побачила тут згадку про бердянські пам'ятники й локації. Син навіть відійшов і розплакався — важко згадувати”.

День Бердянська в ЗапоріжжіДень Бердянська в ЗапоріжжіАвтор: Єва Миронова

Юлія каже, що прожити пів року в окупації було морально важко. “Ти дивишся на те, що у твоєму місті з'явилися чужі люди, які встановлюють свої порядки й тобі просто ніяково від того. Ти розумієш, що стає небезпечно, і все навколо стає чужим”.

На жаль, дорога до Запоріжжя для бердянської родини була максимально складною. Довелося шість діб стояти в черзі на пункті пропуску в Василівці.

Попри те, що в Запоріжжі родина вже понад два роки, Юлія каже, що відчуває своє нинішнє життя, як життя на паузі. “Хочеться кудись рухатись, але поки ми не розуміємо, куди. Просто працюємо й живемо. Але все одно є відчуття, що Запоріжжя не рідне місто, і тут ми не залишимось”, ділиться жінка.

nляж Верхова. Бердянськ. 2021 рікПляж Верхова. Бердянськ. 2021 рікАвтор: Єва Миронова

Провідна мрія — повернутися додому, там, де народилися всі члени родини. Але не в окупований Бердянськ. В Бердянську у Юлі залишилися батьки та інші родичі.

У Запоріжжі родина знайшла улюблені куточки: від парків до набережної.

Азовське море. Бердянськ. 2021 рікАзовське море. Бердянськ. 2021 рікАвтор: Єва Миронова

Найкращі локації в Бердянська на думку Юлії:

  • Оглядовий майданчик, звідки видно все місто
  • Бердянська набережна
  • Бердянська коса

“Мені хотілося б, щоб в Бердянську було все, як до окупації. Тому якщо щось і можна було б відправити в Бердянськ в капсулі часу, то це не якийсь конкретний предмет, а побажання, яке спрацює”.