Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Біля "Характерників", одразу поринаєш у вир емоцій та спогадів. Ще на початку святкування зібралося багато бердянців.
День Бердянська в Києві — це більше, ніж просто зустріч. Це спосіб зберегти пам'ять про рідне місто, підтримати один одного та нагадати світові про Бердянськ.
Історія Івана, як і багатьох інших бердянців, змінилася різко і несподівано. Ще два роки тому він втілював свою мрію у рідному місті — відкрив власну майстерню з обробки деревини.
"Це була моя мрія — відкрити свою майстерню і працювати з деревиною", — згадує Іван. Його очі загоряються, коли він розповідає про свою роботу: "Все, що ви бачите тут з дерева, це все я. Двері, столи, стільці, барні стойки — ми з хлопцями за два місяці повністю зробили".
"Я з родиною поїхав відпочивати, і я вже не повернувся додому", — розповідає Іван. Він не вірив, що може статися повномасштабне вторгнення, але життя змусило прийняти нову реальність. Тепер Іван називає себе "бердянцем, який живе в Києві". Попри вимушений переїзд, він не втратив свого оптимізму та енергії. У столиці Іван продовжує свою справу.
"Характерники" відкрили у 2022 році. І вже третій раз тут відмічають День міста.
День Бердянська 2024 в Києві
Стіни закладу прикрашені яскравими плакатами — це не просто декорації, а справжні історії бердянців, які пережили окупацію. "Люди намалювали комікси про те, як вони виїжджали з окупації, — пояснює Іван. — Ми виклали ці комікси двома мовами по всьому світу. Це наша акція: маєш стіну — маєш можливість розміщати".
Плакати про Бердянськ
Як проходив День Бердянська 2024 в Києві
Очі розбігаються від різноманіття активностей. Ось група людей схилилася над великою картою Бердянська, жваво обговорюючи та відмічаючи місця, де жили до окупації міста.
Мапа Бердянська
"Це дуже крута штука, — розповідає Іван Карауланов. — Ми зможемо побачити, з якої вулиці, з якого району були наші відвідувачі, які місця вони найбільше полюбляли".
На вулиці дівчата працюють над картиною "Серце Азову", до створення якої долучаються відвідувачі.
Картина "Серце Азову"
Атмосфера тепла та домашня. Люди обіймаються, сміються, діляться новинами. Пишуть листівки-побажання своєму місту.
Листівки побажання Бердянську
Листівки побажання Бердянську
Олена та Юлія теж шукають своїх знайомих. Олена до повномасштабного вторгнення росії в України працювала помічником керівника профспілки в Бердянському порту. Юлія була адміністраторкою в медустанові.
Юлія та Олена з Бердянська
Серед волонтерів, що допомагають організовувати свято, — Наталя Оганесян. До війни вона мала невеликий власний бізнес у Бердянську — організовувала пізнавально-розважальні заходи для дітей з дитячих садків та молодших класів.
"У нас був такий мирний, добрий бізнес", — згадує вона з сумом. Наталя залишалася в окупованому місті до середини квітня 2022 року, беручи участь у мітингах проти окупантів.
Наталя Оганесян з БердянськаФото: О, Море
"Коли почали зранку по тихому витаскувати жінок з ліжок, забирати в колонію, то вже стало страшно", — розповідає жінка. Тепер Наталя живе в Києві, займається волонтерством, допомагаючи військовим. Попри всі труднощі, вона мріє повернутися до Бердянська: "Я туди пішки піду, як тільки буде можна. Хочу побачити свої хоч якісь речі, якщо уціліють, фотографії, дорогі серцю узяти".
"Хотіла сходити на майстер-клас з живопису в Парижі, а попала у Києві" — говорить бердянка Галина. Вона тримає в руках свою першу картину — море та чайки на горизонті.
Галина приїхала на захід з Парижа
Галина, колишня начальниця лабораторії на винзаводі в Бердянську, до війни переїхала в Київ, а після початку повномасштабного вторгнення жінка вивозила онуків, і, за її словами, "з переляку доїхали аж до Франції".
Вона приїхала в Україну лише на кілька днів і випадково дізналася про захід, присвячений її рідному місту. "Так, як я бердянка у серці, то я не могла пропустити це", — пояснює вона. Попри життя за кордоном, вона не втратила зв'язку з Батьківщиною, активно спілкується з іншими бердянцями й планує зустрітися з двома знайомими на цьому заході.
Не всі бердянці в гарному настрої. У багатьох сльози на очах, коли починаєш розпитувати про місто. Та й фотографуватися не можуть, бо бояться за своїх рідних в окупації. "У нас такі професії, які ми б не хотіли озвучувати. Ми боїмось того, що може там бути", — пояснює одна з відвідувачок, яка побажала залишитися анонімною.
Телеміст на День міста
День Бердянська у 2024 році відзначається одразу в трьох містах України — Києві, Львові та Запоріжжі. Особливістю цьогорічного святкування став телеміст, який об'єднав усі три локації.
Свято стало символом того, що бердянці залишаються єдиною громадою, попри відстані та обставини, які розділили їх фізично.
