В прифронтовому Оріхові на сьогодні залишається близько 800 людей. В основному це люди похилого віку, яким немає куди їхати. Враховуючи, що вже більш ніж два роки в місті, що за 10 км від фронту, немає централізованого водопостачання, електрики й газу, ми дізнавалися, як місцеві справляються з труднощами.

ОріхівЗруйнований ворожими обстрілами ОріхівАвтор: Єва Миронова

Без благ цивілізації, під нещадними ворожими обстрілами

Обстріли міста, що за два роки вже зруйновано вщент, посилились. Люди кажуть, що сьогодні вночі важко було заснути.

Тетяна - жителька ОріховаТетяна - жителька ОріховаАвтор: Єва Миронова

“Ця ніч була дуже складна. Були постійні “прильоти”, тож двері й вікна відчинялися, гупало дуже… Лячно було, хотіли бігти у підвал. Це почалося десь о пів на другу і майже до ранку. Ну, але ми вже звикли. Намагаємось не перейматись. Хоч і не спимо, але за два роки під обстрілами, то вже звикли”, — каже жителька Оріхова Тетяна.

Жінка підкреслює, що разом з чоловіком залишається в Оріхові. З початку повномасштабного вторгнення подружжя не виїздило, бо не хоче покидати рідний дім.

ОріхівДеякі будівлі перетворились на купу сміття Автор: Єва Миронова

“Ми не виїздили з Оріхова — це наш дім. Тримаємось з божою поміччю, за допомогою наших воїнів та завдяки людям, які постійно підтримують. Ми знаємо, що ми не одні, тому й тримаємось. На нашій вулиці ще живуть люди й ми підтримуємо одне одного. У мене є сусідка, якій 92 роки, і коли їй запропонували евакуюватися, то вона сказала: “Ми тебе одну тут не залишимо. Ми тут будемо стільки, скільки будеш ти. І ця бабуся досі залишається в Оріхові”, — каже Тетяна.

Рятувальники допомагають продуктами та водоюРятувальники допомагають продуктами та водоюАвтор: Єва Миронова

У місцевій військовій адміністрації кажуть, що періодично надають людям гуманітарну допомогу. Втім, літня спека +45 підіймає й інше питання — відсутність централізованого водопостачання.

Тетяна каже, що питну воду купують у місцевій крамниці або набирають у двох свердловинах, які працюють дві-три години на день. Хто мешкає ближче до міськради, той має можливість набрати з цистерни там, бо туди завозять питну воду й роздають.

Звісно, все це максимально незручно, бо в період літньої спеки хочеться й помитися бодай раз на добу.

Ми про таку розкіш вже й не думаємо. Миємось у мисці економно. Нам достатньо тієї води, яку можемо принести руками зі свердловин. Ми тут вже третій рік в таких умовах, то як ви думаєте, невже ми не призвичаїлись? От всі кажуть, що оріхівці “виживають”, а я вам скажу, що ми не виживаємо, а живемо. Бо це наше життя

Також жителька Оріхова каже, що ДСНСники періодично розвозять технічну воду по хатах містян.

ОріхівОлександр Коротун - рятувальникАвтор: Єва Миронова

“Наші хлопці розвозять технічну воду по населених пунктах Оріхівського району, зокрема, самого Оріхова. Забезпечують населення таким чином технічною водою”, — коментує заступник відділу планування заходів цивільного захисту ДСНС у Запорізькій області Олександр Коротун.

ОріхівЖителі Оріхова прийшли за гуманітарною допомогоюАвтор: Єва Миронова

Рятує гуманітарка

До речі, нерідко саме рятувальники везуть оріхівцям і гуманітарну допомогу. ДСНСники кажуть, щонайменше раз на тиждень виїздять в прифронтове місто.

“Сьогодні, наприклад, привезли 400 буханок хліба, чай, каву, печиво, воду. Роздаємо всім, хто прийшов. Люди знають вже точно дні, коли буде гуманітарна допомога, й час, коли ми приїдемо, тому всі, хто хочуть, приходять”, — каже Олександр Коротун.

Тож за дві години біля сотні людей відвідали місце роздачі продуктів. Рятувальники коментують, що оріхівцям не потрібні крупи й макарони, бо їх нема де варити. Найкраще — це продукти швидкого приготування, типу “мівіни” або вже готові, як консерви. А також вода, чай, кава, цукор.

ОріхівДСНС працюють в прифронтовому містіАвтор: Єва Миронова

Не слід забувати й про чотирилапих друзів, позаяк безхатніх тварин, яких кинули господарі, що евакуювались, багато. Плюс за два роки народилась малеча. Періодично, як рятувальники, так і волонтери, допомагають кормами для оріхівських тварин.

Житель Оріхова Юрій говорить, що вони з дружиною годують щонайменше п'ятнадцять собак та 35 котів.

ОріхівЮрій - мешканець ОріховаАвтор: Єва Миронова

“Це і наші тварини й тварини сусідів, які виїхали, по вулиці. Це живі істоти — їх не викинеш зі свого життя. Коли ти їх бачиш щодня, то важко закрити на них очі. — Каже Юрій. — Пощастило, що допомагають ДСНСники, в тому числі й з кормами. Стараються нам привезти, що можуть. А тварин багато полишали, та ще й ті поприводили малят. Вони всі тепер наші, я так вважаю”, — говорить чоловік.

Щодо обстрілів, то оріховець каже, що навіть нікуди не ховаються з дружиною, бо немає куди.

Ми нікуди не ховаємось. В першому будинку, де ми жили, був підвал, але туди був прильот, і ми переїхали. А тут і підвалу немає. Так що ми лежимо з дружиною в ліжку й рахуємо вибухи. Як буде, так і буде. Звикли вже — два з половиною роки під обстрілами живемо. То вже й не думаємо про це. Але сьогодні вночі було дійсно гучно

ОріхівЖителі Оріхова прийшли за гуманітаркоюАвтор: Єва Миронова


Між Оріховом та Запоріжжям

По вулицях Оріхова жодного вцілілого будинку: за два роки повномасштабної війни ворог перетворив, колись сяйнисте маленьке місто, на суцільні руїни.

80% жителів встигли евакуюватись, втім, тут є не тільки мешканці, котрі не виїздили, але й ті, хто виїздить і повсякчас повертається. Саме така ситуація у пані Любові, що періодично мешкає у сина в Запоріжжі.

ОріхівЛюбов - жителька ОріховаАвтор: Єва Миронова

“Знаєте, ми вже звикли так жити. Буває, що до сина в Запоріжжя поїду трішки відпочити, але постійно повертаюсь, бо тут же хазяйство — дім. Діти умовляють не повертатись в Оріхів, звісно. Говорять, що на зиму — тільки в Запоріжжі. Невістка говорить, що буде бити мене, щоб я не їхала сюди. Ото побуду два тижні там, а два тут. І так перебиваємось. Ну а що зробиш? Нічого не зробиш…”, — розповідає Любов.

ОріхівРоздача гуманітарки в ОріховіАвтор: Єва Миронова

Жінка говорить, що зараз вдень в місті більш-менш тихо.

“Напевно спека якось впливає, що ворог втомлюється нас обстрілювати в таку жару. А от вночі гучно, що аж стіни трясуться. Але, як би це не було дивно, це для нас вже звична реальність. Часто вже не помічаємо”, — каже жителька Оріхова.

ОріхівРуйнації ОріхівАвтор: Єва Миронова

Місцеві вдячні за будь-яку допомогу, й завжди радісно зустрічають ДСНСників та волонтерів. Сподіваються на Перемогу.

«Не уявляю життя без цих турбот». Волонтерка з Оріхова продовжує їздити до прифронтового міста

"Кажуть, що ми божевільні". Чому в прифронтовий Оріхів повертаються люди