"Кажуть, що ми божевільні". Чому в прифронтовий Оріхів повертаються люди

Через те, що для деяких категорій переселенців скоротили виплати, повертаються й ті оріхівці, які більше не отримуватимуть цієї соціальної допомоги.

Ворог обстрілює Оріхів авіабомбами. Зруйнована багатоповерхівка в центрі містаАвтор: Єва Миронова

Ситуація у зруйнованому місті

Понад два роки повномасштабного вторгнення перетворили Оріхів на суцільні руїни. Та попри розруху і постійні обстріли місцеві повертаються додому.

Зараз в Оріхові під постійними ворожими обстрілами мешкає близько 960 людей, по всій оріхівській громаді 1 тис. 320 жителів.

“Загалом небагато, але тенденція така, що потихеньку люди починають повертатись. Дві-три людини тиждень повертаються назад до міста й стають у нас на облік. Хтось через те, що скасовували виплати ВПО, а хтось просто на городи, бо весна”, — розказує голова оріхівської військової адміністрації Микола Вінніченко.

Щодо виплат ВПО, то скоротили їх не всім, а лише окремим категоріям.

А тим часом ситуація з ворожими обстрілами в Оріхові не змінилася, позаяк місто знаходиться за десять кілометрів від фронту.

“Дуже гаряче у нас. Ворог обстрілює цілодобово, як артилерією, так ракетами й кабами. Руйнують інфраструктуру, житлові будівлі. На тому тижні було зруйновано повністю три багатоповерхові будинки, п'ять приватних. Така ситуація на даний час в місті”, — каже Микола Вінніченко.

Проте, в Оріхові чергує поліція, працюють ДСНСники й швидка допомога.

Нарциси на клумбах в центрі ОріховаАвтор: Єва Миронова

Працюють також і комунальники, які прибирають вулиці, руйнації після обстрілів, ба більше, — саджають квіти.

Працівники “Водоканалу” розвозять людям воду, оскільки централізованого водопостачання вже давно тут немає, як і електрики, й газопостачання. На генераторах працюють чотири свердловини.

Приватний сектор прифронтового Оріхова навесніАвтор: Єва Миронова

Весна крізь руїни та обстріли

Загартовані ворожими атаками, люди підтримують залишки господарств, садять городину та доглядають худобу.

“Зранку виходять на городи. Тільки розцвіло, люди вже на городах. Часто у них поруч є підвали, де вони мешкають. Тільки починається обстріл — ховаються в підвалах, де вони й живуть практично вже третій рік”, — коментує ситуацію голова військової адміністрації.

Наталія — перукарка, але так і не змогла влаштуватися за професією у Запоріжжі, щоб грошей вистачало на орендовану квартиру та їжу, тож довелося повернутися в рідний Оріхів.

Жителька Оріхова НаталіяАвтор: Єва Миронова

“Я виїжджала у Запоріжжя — дітей вивозила, але не змогла там жити й повернулася додому. В мене тут дві собаки, коти, квіти. Ну я вдома, я люблю землю. Подивіться на мої квіти й город. Саджу все — від картоплі до цибулі, бо жити якось треба. Так, виходимо на городи практично під обстрілами, але у нас уже імунітет якийсь, напевно, виробився — ми слухаємо, куди летить і звідки. Звісно, в підвалі півтора року спала. Он підвал під домом, я і зараз там сплю, коли гучно”, — розказує Наталія.

Щодо допомоги ВПО, то жінка підкреслює, що ці гроші були важливі для неї, позаяк в Оріхові нема де працювати, крім власного городу.

Оріхівський двірАвтор: Єва Миронова

“Мені 58 років, ви самі розумієте, я ще не пенсіонерка. Діти в мене дорослі вже, тож я не підпадаю під категорію для продовження виплат. Втім, ці дві тисячі, які я раніше отримувала, як ВПО, мені допомагали — я виживала тут на них. А зараз тільки те, що з городу і гуманітарка”, — каже Наталія.

Разом з нею на городі працює також сусідка Людмила, яка не покидала рідне місто з початку повномасштабної війни. Людмила каже, що ніколи не отримувала виплати за статусом ВПО й не розраховувала на державні гроші.

Жителька Оріхова ЛюдмилаАвтор: Єва Миронова

“Я принципово не отримую від держави ніяких грошей, бо не довіряю всім цим виплатам. Я так гадаю, що колись з людей будуть питати за це. Тому я жодної допомоги не оформлювала. Я живу на своїй землі плодами свого труда”, — каже місцева жителька.

Жінка дуже вдячна волонтерам, які підтримують оріхівців — не дають померти з голоду:

“Дуже багато приїздить волонтерів, які, здавалося б, могли б і не приїздити й нічого не робити того. Ми тут живемо, багато хто на нас каже, що ми божевільні — незрозуміло чого чекаємо, а волонтери сюди їдуть, тобто вони хочуть допомогти, вони діляться тим, що мають самі, й везуть попри небезпеку, попри обстріли”.

Пані Валентина вивезла маленьку онуку у Запоріжжя. Сама ж повернулася у рідний Оріхів. Тут у неї теж город, курник й квітучий сад.

Жителька Оріхова ВалентинаАвтор: Єва Миронова

“Я теж довго жила у Запоріжжі, а потім почала повертатися періодично у рідне місто. Зараз повернулась зовсім, бо весна. Город не хочеться запустити, щоб там бур'яни поросли. Зараз я не весь обробляю, бо він великий, і після смерті чоловіка, сил вистачає тільки на половину. Але картопля, цибулька, бурячок… все є. Вже й редиска зійшла. До того ж — подивіться на мої квіти! Щодо обстрілів, то ми вже призвичаїлися, адаптувалися: виходимо на городи, коли тихо. Прислухаємось, що звідки летить. Якщо наші стріляють, то буде через пів години “отвєтка”, — тоді треба ховатися. А як наші, то все нормально”, — розказує Валентина.

Деякі оріхівці тримають худобуАвтор: Єва Миронова

Місцевий ринок

Попри руїни навкруги, працює і місцевий ринок. Щодня з десяток продавців привозять сюди продукти та товари найпершої потреби.

Ринок в прифронтовому ОріховіАвтор: Єва Миронова

Марина народилась в Оріхові, коли стало гаряче виїхала разом з донькою у Запоріжжя. Втім, жінка щодня повертається у рідне місто на роботу — на місцевий ринок.

“Так, їздимо з подругою із Запоріжжя. Торгуємо тут, допомагаємо нашим хлопцям — одяг можемо попрати, щось підшити, попрасувати. Щоб вони були чисті й красиві. Щоб гарні йшли на роботу, — ділиться Марина, а в цей момент ворог масовано обстрілює Оріхів. Прилітає поруч з ринком. — Гепають постійно. І ще буде обов'язково. Ну та ми вже звикли до цього”.

Марина і Наталія - жительки Оріхова. Евакуювались до Запоріжжя, але щодня їздять працювати в Оріхів Автор: Єва Миронова

Марина каже, що будинок їхньої родини в Оріхові поруйнований, але жити в ньому можна. До останнього там залишились старенькі батьки, але жінка евакуювала їх у Запоріжжя, як і дочку з племінником.

Подруга Марини, Наталія, торгує поруч. Каже, що її будинок в Оріхові майже повністю зруйнований, тому повертатися поки нема куди.

Ринок в ОріховіАвтор: Єва Миронова

“Ми залишалися тут під обстрілами, поки в наш будинок не прилетіло. Слава богу, всі живі залишились. Зараз мешкаємо у Запоріжжі з Мариною на одній вулиці практично, то їдемо на роботу в Оріхів разом”, — ділиться Наталія.

Головна площа в центрі ОріховаАвтор: Єва Миронова

Тихих днів в Оріхові не буває. Місто російські окупанти руйнують щодня. Та люди навчилися жити у підвалах — без світла, води й газу.

Інсталяція в центрі ОріховаАвтор: Єва Миронова

"Більше вже нікуди не виїду". Багатодітні родини не хочуть евакуюватися з прифронтового Приморського

"Важливо не забувати про чотирилапих". Волонтери становили в Оріхові годівниці для покинутих тварин