Як жив готель “Пересип” до великої війни
Готель "Пересип" почав працювати у Кирилівці у 2008 році.
“Цього року нам виповнилось 15 років — ми вже дорослі! Це клопіткий, але гарний бізнес. Прекрасне місце на березі Азовського моря, де щоліта відбувалася зустріч наших улюблених гостей, діточок зі всієї України та нашим чудовим персоналом, теж зі всієї країни. З багатьма підтримуємо зв'язок і дружимо досі”, — каже директор готелю.
Готель "Пересип" до повномасштабної війни. Кирилівка
Після того, як росіяни окупували Крим, запит на відпочинок на Азовському морі у Запорізькому регіоні почав активно зростати. Але у 2014-му над берегом літали наші винищувачі, які відпрацьовували завдання, зокрема, й під час навчань. Це трішки бентежило відпочивальників, бо діти лякалися гучних звуків. Втім, вже з 2015-го року все стихло, курортне життя на березі моря налагодилось і стало нагадувати мирне.
Готель "Пересип" до повномасштабної війни. Свято
“Ми трішки розслабились. Я оцінив курортний ринок Запорізької області в 2021-му році — в одній тільки Кирилівці працювало 500 баз. У Запорізькій обл. буде більше - треба ще добавити Приморск, Бердянськ, Примпасат. Ми зрозуміли, що треба розвиватись й чимось відрізнятись від інших", — каже директор "Пересипу".
Сергій Лавриненко
Сергій каже, розумів, що мав запропонувати клієнтам щось інше, особливе. Тож побачивши, що основними клієнтами бази є мами з дітьми та й загалом родини, почали позиціонувати "Пересип", як родинний курорт-готель. Ціни у готелі були вище за середні, але, зважаючи на повний пакет послуг і підвищений комфорт, для багатьох гостей воно того вартувало.
“У нас було різноманітне меню як для дорослих, так і окремо для дітей. Анімація доросла, анімація дитяча, спортивна анімація. Постійно креативили зі святами, все чисто й облаштовано, басейн, облаштований чистий пляж. З наших цінностей: рекреація — відновлення фізичного й психічного здоров'я, родинні й дружні зв'язки — у нас були постійні гості, які приїздили до нас з усієї країни, щоб зустрітись влітку саме у нас з іншими родинами, підвищена уважність до гостей — наш персонал зустрічав кожну родину, носив багаж, супроводжував тощо. І, звісно, чистота”.
Готель "Пересип". Пляж
Окремою родзинкою були свята, зокрема, патріотичні — від Дня Конституції до Дня Незалежності. Сергій підкреслює, що аніматори навіть проводили для дітей уроки української мови.
“У нас були постійні гості. Люди до нас їхали за нашою особливою атмосферою. За літо у нас відпочивали близько трьох тисяч гостей. І навіть в період засилля медуз, коли всі інші бази потерпали від того, що неможливо було купатись, ми вирішили цю проблему — поставили спеціальні загороджувальні сітки, й наші працівники тричі на день чистили берег”, — розповідає Сергій Лавріненко.
Росіяни окупували наше море і "Пересип"
За місяць до окупації — у січні 2022 року, Сергій Лавриненко за 180 тис. грн придбав нову сітку проти медуз, сподіваючись на новий курортний сезон з думкою про створення комфортного відпочинку для людей.
Коли почалась окупація, пригадує Сергій, ворог “відрізав” Кирилівку по трасі, навіть одразу не заходячи в курортне містечко, почали штурмувати Мелітополь. Місцеві працівники готелю розповіли, що окупанти заїхали в Кирилівку через два місяці, викрали мера міста, а через деякий час його повернули. Ще через місяць вони заїхали цілою колоною. Знов викрали мера і його заступника — тримали в полоні місяць, потім відпустили.
Захід сонця на Азовському морі до окупації. Кирилівка
“Вони (окупанти, — авт.) намагалися з нами про щось домовитись. Переказували через охорону повідомлення, щоб приїхало керівництво. Ми сказали, що не поїдемо, бо це не має сенсу — про що домовлятись з окупантами і як? 15 серпня 2022 року вони зайшли на базу, місцевим працівникам наказали більше на роботу не виходити. Після цього ми втратили контроль над об'єктом”, — розповідає Сергій.
Протягом деякого часу засновники й директор ще отримували повідомлення про те, що відбувається на базі. Наразі там російські військові.
Відпочинок в готелі "Пересип" до повномасштабної війни
Тривалий час засновники готелю “Пересип” фінансово підтримували й морально турбувались за місцевий персонал. Тримали зв'язок і пропонували виїхати з окупації.
“Ми й зараз продовжуємо підтримувати зв'язок, з ким можемо. Там перекрили майже повністю зв'язок, але ми допомогли налагодити інтернет. Коли все почалось, ми повністю зосередились на Запоріжжі й активно волонтерили. Тим не менш, про людей в окупації теж не забували. Два роки ми ще платили зарплатню людям. Потім хтось виїхав, хтось залишився. З ким можемо, то тримаємо зв'язок. Людей ми не звільняли, вони поки у відпустці за власний рахунок”, — ділиться Сергій Лавриненко.
Готоель "Пересип" до повномасштабної війни
Війна не вічна, тому про розвиток туризму у Запоріжжі варто думати вже
Роками запорізькі активісти наполягали на розвитку туризму в рідному місті, адже для того є всі перспективи — від унікальних локацій до обізнаних людей.
“За рік до повномасштабної війни ми активно вчилися. За програмою “Юнісеф” ми вже робили бренд Приазов'я. На противагу Одесі й Карпатам, ми збирали п'ять маяків: Маріуполь, Приморськ, Кирилівка, Генічеськ та Бердянськ. Це мав бути наш загальний бренд, який вийшов на Агентство розвитку туризму. Робота просувалась. Я їздив до Львова на Всеукраїнський форум готельєрів, щоб презентувати Запорізьку область”, — розповідає Сергій Лавриненко.
Директор готелю “Пересип” каже, що відомий запорізький мерч “Сім шляхів” має відношення й до курортного бізнесу, бо так чи інакше, декілька ланок логотипу відображають курортний відпочинок, якого зараз, на жаль, немає.
Туристичний логотип Запоріжжя
“У нашому місті багато родзинок, які варто розвивати в плані туризму. До нас приїхали якось знайомі, вони виїхали з окупованого Бердянська, кажуть: “Ми завжди уявляли, що Запоріжжя — це промислове місто, заводи та і все”. Тоді я повіз їх на Хортицю. Вони побачили лише частинку нашого острова, але дуже здивувались і були в захваті. А це була тільки частка. Насправді наш острів — найбільший і найпрекрасніший в Європі. Я щиро вважаю, що Запоріжжя може розвивати як екотуризм, так і індустріальний. Просто треба цього захотіти й підходити до всього з розумом”.
Хортиця. Запоріжжя
Сергій наводить приклад, як з Вінниці до Кам'янця-Подільського створили шлях подібний на шлях “Каміно”, головна частина якого пролягає в Північній Іспанії.
Шлях Каміно. Іспанія
Попри те, що повномасштабна війна пригальмувала всі цивільні процеси в Запоріжжі, місцеві жителі, яким не байдуже, як розвиватиметься місто, сподіваються повернутися до теми розвитку туризму після війни.
“Багато людей в Україні, які нічого не знають про наше місто. До того ж, звісно, нам зараз заважає війна, бо ми прифронтове місто — у нас часто повітряні тривоги і багато хто боїться сюди їхати. Але війна не вічна, і треба готуватись до відновлення та розвитку. Я впевнений, що після війни Запоріжжя буде активно розвиватись і буде форпостом. Як культури, так і туризму”.
