Зруйнували сільраду: Степногірськ Запорізької області обстрілюють КАБами

В Степногірську зруйнували сільраду

Тетяна із сім'єю до останнього жила під російськими обстрілами. Однак останніми днями армія РФ випустила, як мінімум три авіабомби по її рідному Степногірську. Одна з них прилетіла до сільради, яка знаходиться поряд з будинком Тетяни, перетворивши частину будівлі на руїни та поранивши трьох людей.

"Такі обстріли були! Я вам не можу передати. А коли я приїхала, мені кажуть: загинула одна людина"

Тетяна - жителька Степногірська, вчителькаАвтор: Єва Миронова

“Ситуація в Степногірську значно погіршується, ми вже не витримуємо. Почалося все тиждень тому. У середу авіабомба прилетіла поруч з нами. Ви з балкона можете побачити нашу сільраду — вона в нашому дворі фактично”, — каже жителька Степногірська.

Степногірська сільрада, куди влучив ворожий КАБ Автор: Єва Миронова

“Все затремтіло у нас у квартирі, речі попадали, стеля посипалась. Чоловік і я на кухні були. Син в спальні біля комп'ютера, і на нас все оце падає. Це жах”, — ділиться Тетяна.

Руйнації селищної ради. СтепногірськАвтор: Єва Миронова

Чоловік Тетяни Михайло каже, що на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну сім'я часто ходила в укриття сільради, а останній рік ховалися у підвалі свого будинку.

В укритті сільради було багато людей, всі тремтять — страшнувато

Михайло - житель СтепногірськаАвтор: Єва Миронова

"За два роки повномасштабної війни ми, звісно, звикли до обстрілів. Навчились розпізнавати звідки летить. Перші дні ми ховалися в сільраді, де вибухнув ворожий КАБ. Там ще з початку війни все обладнали. Але, якщо чесно, нам там було страшнувато, тому що багато людей сиділо. На другий рік під час масових атак ми ходили просто у підвал сусіднього під'їзду, бо там були тільки мешканці нашого будинку. На зиму і буржуйку поставили про всяк випадок", - розповідає Михайло.

Поліція допомагає родині евакуюватися. СтепногірськАвтор: Єва Миронова

Сім'я Тетяни прожила в Степногірську 43 роки. Син шість років тому отримав черепно-мозкову травму — він майже не розмовляє. За останній тиждень через постійний стрес від обстрілів його стан погіршився.

"Син у мене хворий — друга група інвалідності. Після цих обстрілів йому стало ще гірше. Останній вибух від КАБ в сільраду — це був шок. Частково через нього хочемо виїхати зараз. Бо вже неможливо терпіти", — підкреслює жінка.

Тетяна — вчителька математики, проводить уроки онлайн. Каже, нині, через обстріли, навчальний процес майже зупинився.

"Я дуже налякана, чесно, дуже налякана. Починаєш урок — починаються бомбардування та інше. Страшно. І ми вирішили. Не знаю, що у Запоріжжі буде, але вирішили переїхати".

Сім'я виїхала у супроводі поліції. Тимчасовим притулком для них стане модульне містечко в Запоріжжі.

Степногірськ. ЕвакуаціяАвтор: Єва Миронова

"Евакуація відбувається постійно. Охочі, які можуть виїжджати до Запоріжжя, їдуть. Поліція постійно працює й надає допомогу місцевим. У будь-яку мить можна звернутися, і правоохоронці допоможуть з евакуацією", — розповідає керівник відділення поліції Василівського району Денис Дятлов.

Це вже частина нашого життя

Втім, не всі місцеві погоджуються на евакуацію. Серед них Марія, вона працює при сільраді — прибирає територію після руйнувань. Жінка каже, що теж мешкає поруч із сільрадою разом з чоловіком. Втім, поки евакуюватися родина не збирається.

Марія працює комунальницею в сільраді. Прибирає територію після прильотуАвтор: Єва Миронова

"Я до останнього буду у Степногірську. Я не хочу нікуди їхати, бо нікуди їхати.

Куди їхати без грошей? Кому ми потрібні? Ніде нікому не потрібні. Ми тут все життя прожили, тому залишаємось.

А чи страшно? Звісно, страшно. Але це вже частина нашого життя. Скільки живі будемо — стільки будемо у Степногірську", — каже Марія.

Вид на Степногірськ з місцевої сільрадиАвтор: Єва Миронова

Леонід евакуювався з дружиною з Павлівки, що геть знищена ворогом. Це селище ще ближче до лінії розмежування. Чоловік каже, що до них в будинок прилетів ворожий снаряд, дружина залишилась без однієї ноги. Зараз вона проходить лікування в Німеччині.

Леонід - житель СтепногірськаАвтор: Єва Миронова

Сам же чоловік, попри щільні ворожі обстріли, залишається у Степногірську. Каже, нема куди їхати.

“Нашого будинку в Павлівці вже немає. Дружина зараз проходить лікування у Мюнхені. Там же будуть ставити протез. Я чекаю тут. Живу у квартирі, що поруч з сільрадою, і, коли вибухнув цей КАБ, я звісно все відчув. У квартирі вікна повилітали. Так, тут небезпечно, але вже звикли. Якось переносимо. Як тихо, то більш менш добре, а коли бомблять, то лячно. Але їхати нема куди”, — ділиться чоловік.

Багатоповерхівка, з якої евакуюються люди. СтепногірськАвтор: Єва Миронова

На сьогодні у прифронтовому Степногірську залишається 700 людей з п'яти тисяч, що жили тут до повномасштабної війни. Дітей з селища евакуювали ще минулого року.

СтепногірськАвтор: Єва Миронова

"Годую перебіжками — від під'їзду до під'їзду". Степногірська волонтерка рятує тварин під обстрілами

"Більше вже нікуди не виїду". Багатодітні родини не хочуть евакуюватися з прифронтового Приморського