Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
"Це мій дім, це мій громадянський обов'язок"
“Знаєте, саме страшне, що можна сказати: людина до всього звикає. Ось вихід вам (звук вибуху - ред.). Людина до всього звикає…”
Обстріляний російськими окупантами Степногірськ на Запоріжжі за два роки повномасштабної війни покинула більша частина жителів. Наразі тут залишаються лише близько 900 людей.
Олена залишилась в рідному Степногірську через покинутих тварин. Під щільними ворожими обстрілами волонтерка щодня годує близько 50 собак і котів.
Степногірськ, який щодня потерпає від ворожих обстрілів, знаходиться за 12 км від лінії фронту.
“Ну страшно. Я вранці годую, щоб ви розуміли, я від під'їзду до під'їзду перебігаю. Буває не стріляють, буває, вийдеш — тихо, вони потім починають стріляти. Це перебіжками. Я ні одного дня не пропустила — кожного дня годую. Всі ж хочуть їсти”, — каже Олена Левченко.
Кормами для тварин допомагають благодійні організації, але їх не вистачає.
Нещадні ворожі обстріли і вдень і вночі. Половина степногірців мешкають у підвалах, інша половина наважується спати в квартирах, але це дуже страшно.
Лена постійно шукає корм для тварин, оскільки її задача - не тільки вижити самої, а й зберегти місцевих собак та котів.
Подруги Олени завжди знають, що подарувати їй на свято.
“Ви не уявляєте, подруги питають мене напередодні свят, що подарувати, а я кажу корм для собак та котів. Вони мені висилають на день народження, на якісь свята мішками корм. Ну, знаєте, кращого подарунку для мене немає. Ну, то єсть, якось так”.
В будинку, де мешкає волонтерка залишається сім людей. Сусіди теж підтримують Олену й тварин. Миролюб, який виїхав з окупованої частини Луганщини ще у 2017 році, взяв у Лени кішку.
Олена надихає сусідів на допомогу тваринам
“Вона якби сама вибрала мене і до мене вона прийшла. Потім з'ясувалося, що це Леніна кішечка — вона піклувалася про неї. Ну, там сталася така ситуація, що вона кудись скакнула і все — і прийшла до мене. Я її прихистив. З того часу це моя кішка і раджуся з Леною, як піклуватися про неї”, — розповідає Миролюб.
Юрій працює в Запоріжжі водієм швидкої допомоги, але регулярно приїздить у Степногірськ з гостинцями для безхатніх тварин.
“Так, я от із Запоріжжя як іду сюди, я привожу сюди корм для тварин, бо вони потребують допомоги. Не те щоб я роблю багато, але бодай всі недоїдки збираю і ще щось купую, щоб пригостити тварин”, - ділиться Юрій.
"Боюся агресивних здичавілих собак. Висипаю їжу й тікаю"
Чотирилапі підопічні мешкають у квартирі Олени, в її під'їзді, а також ховаються в підвалах сусідніх будинків. І все ж таки, окрім постійної небезпеки ворожих обстрілів, чергова небезпека — це здичавілі тварини з повністю зруйнованих селищ.
“З Кам'янського приходить зграя 20-16 собак, то я висипаю все, що я несу — два відра корма, відро каші. Висипаю й тікаю, бо вони агресивні собаки і я їх боюся. Вони можуть реально напасти, як дикі тварини. Ну, тому що вони здичавілі насправді. У нас собачку розірвали тут, яка жила в підвалі. Вони ж голодні приходять, якщо відчули кров, то можуть розірвати”, — ділиться волонтерка.
Представники міжнародної організації частково допомогли стерилізацією степногірських тварин.
Зруйнована міськрада. Свідчення нещадної російської агресії проти місцевих жителів
“Приїздила міжнародна німецька організація пів року тому, яка допомогла зі стерилізацією. Дійсно частину наших собак і котів стерилізували, проте не всіх. І, до речі декілька котів вони забрали, за що їм дякую”, - каже Олена.
Втім, проблема безхатніх собак та кішок в прифронтових селищах залишається. Тож волонтерка просить хазяїв, що залишили своїх тварин, по можливості, повертатись і забирати своїх чотирилапих друзів.
“Я хочу звернутися до всіх, хто залишив під обстрілами своїх тварин — собак і котів: Будь ласка, заберіть, якщо можете. Зважте ваші можливості, й, напевно, вам зараз трішки краще, ніж їм тут. Допоможіть своїм тваринам”.
