Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Більша частина собак — у стані контузії
Понад 500 тварин мешкає на території запорізького притулку. Минулого тижня тварини потрапили під ворожий обстріл — за десять метрів від собачих вольєрів вибухнула російська ракета.
"Після того, як ми дізнались, що за десять метрів від нижніх вольєрів стався приліт, ми одразу приїхали сюди й почали терміново передивлятися тварин, дивитися на збитки. Більша частина собак була у стані контузії, вони боялися виходити з будок — ми їх витягували протягом всього дня. У нас багато собак саме з зон бойових дій, і вони дуже сильно бояться оцих вибухів", — розповідає Олександра Жулінська, волонтерка запорізького притулку "Дай лапу, друже".
Мешканці притулку
Від вибухової хвилі на вольєрах зламалися перегородки, повилітали двері, весь притулок був засипаний землею та деталями від автівок, позаяк ракета впала в гаражний кооператив поруч. П'ятеро собак отримали поранення.
За словами волонтерки, місце розташування притулку таке, що тварини нерідко чують вибухи, тому заспокійливі препарати останнім часом застосовують на постійній основі.
Волонтерка Олександра Жулінська
“Дуже велика кількість собак саме бояться. Бувало таке, що від вибуху собаки просто перелазили через вольєри й намагалися втекти. Ми їх ловили, заспокоювали”, — каже волонтерка.
Допомога тваринам
"Дай лапу, друже" працює вже 15 років. Все почалось з того, що керівниця притулку, небайдужа до тварин, почала особисто допомагати безхатнім тваринам — вона збирала їх, годувала, лікувала, стерилізувала.
“Пані Ірина, яка започаткувала цей притулок, допомагала тваринам, як могла, а потім вирішила, що самий час розширюватись, тому що тварин багато і всім потрібна підтримка”, — розповідає Олександра Жулінська.
Мешканці притулку
За пожертви меценатів волонтери купують корм для тварин, ліки та необхідне приладдя.
Олександра Жулінська та Софія Фортус
Іноді пожертви роблять навіть зовсім маленькі донатори, як от 5-річна акторка Запорізького театру юного глядача Софія Фортус, яка купує харч для собак притулку за свої власні кошти.
Софія Фортус
"Я дуже люблю тварин і часто допомагаю, тим паче, що це тварини, у яких немає господарів — їм просто необхідна наша увага і допомога.
Сьогодні я з мамою ще привезла ліки, щоб вилікувати усіх тварин", — каже маленька акторка.
П'ятеро працівників притулку допомагають на волонтерських засадах. Валерія евакуювалась з окупованого Енергодару. Дівчина говорить: щоб якось себе розрадити, прийшла працювати з тваринами.
Волонтерка з Енергодару - Валерія
"Мені хотілось якось відволіктися від усього, що у нас відбувається, від евакуації з рідного міста. Тому я прийшла працювати в прихисток. Я тут була чотири роки тому, ще до повномасштабної війни іноді приїздила до брата в Запоріжжя у гості. Він мешкає тут неподалік, я ходила по можливості в цей прихисток вигулювати собачок", — розповідає волонтерка, переселенка з окупованого Енергодара Валерія.
До речі кожен може допомогти притулку не тільки кормами для тварин, а й вигулом. Волонтери кажуть, що вихідні двері притулку відкриті для охочих погуляти з собаками.
Поранений під час обстрілу мешканець прихистку
Двір притулку для тварин
Собаки з прифронту
З початку повномасштабної війни в притулку все частіше з'являються покинуті тварини з прифронтових селищ. Нерідко їх привозять військові.
"Ми з самого початку війни щільно працюємо з військовими. За два роки війни ми врятували 120 тварин разом із хлопцями. Передостанніми були цуценята, яких військовий залишив у нас під воротами. Він подзвонив, представився і привіз їх. А останньою була собака Рада, яку передали з Куп1янська", — каже Олександра.
Тут є собаки з розбитих вщент Оріхова, Гуляйполя та інших прифронтових селищ Запорізької області й, навіть, з Донеччини чи Харківщини.
Двір запорізького прихистку для тварин
Втім, на жаль, в цьому прихистку для тварин вже немає вільних місць, і, попри те, що люди продовжують нести безхатніх тварин, волонтери вимушені відмовляти.
“На жаль, у нас немає "гумових" притулків. Для кожної собаки у нас має бути місце. Як бачите, у нас все в порядку — ми дотримуємось стандартів, щоб для кожної собаки був вольєр, будка, миска тощо. Ми поставили собі високу планку й дотримуємося її. Ми не можемо взяти в притулок собаку, посадити її біля дерева й сказати: “Ти тепер живеш тут”. Такого бути не може”, — пояснює волонтерка Олександра.
Нещодавно працівники притулку побудували ще три вольєри, щоб розселити тих собак, що вже є в притулку.
