Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Директорка організації Яни Лущик, каже, що одна з найбільших проблем полягає у тому, що тварин майже не забирають у родини.
«До війни в нас було 350-400 тварин, і це був максимум, який ми могли утримувати, і думали, що більше вже не потягнемо. Але почалася війна, окупація, і сьогодні в притулку понад 600 тварин – котів і собак. Ми доглядаємо за ними, проте допомагати новим чотирилапим уже не можемо. Для цього потрібно прилаштовувати в сім’ї щотижня хоча б по 10-15 тваринок. Та попит дуже маленький, і здебільшого на породистих тварин», – розповіла Яна.
Яна ЛущикФото: Видання "МОСТ"
На сторінці притулку в соціальній мережі фейсбук, засновниця організації розповіла історію кішки Айріс, яка мешкає в її будинку, поки шукає дім. У Яни – важка форма алергії на кішок і на собак, однак цій тваринці, на переконання жінки, не місце у притулку. Айріс пережила «приліт», кішці відірвало частину мордочки, «але вона не втратила безмежну любов до людей і бажання жити і радіти життю, – пишу Яна. – До її мордочки звикаєш вже через 5 хвилин спілкування, а як вона починає грати і носитися з мишками та м'ячиками так взагалі можна забути про якісь її проблеми».
Ще один підопічний притулку – кіт Сірий – потрапив у нього після підриву Каховської ГЕС. Його принесли присипляти, бо хазяйка не забрала тварину, коли виїжджала, а подруга, яка його годувала, не могла лікувати сечокам'яну хворобу у кота. Тепер волонтери періодично лікують його загострення і годують Сірого лікувальним кормом.
Зараз у притулку обмежена територія, кількість вольєрів і людських рук. Це ж саме стосується і запасів їжі, м'яса та медичних препаратів. Тому забрати всіх тварин з вулиці просто немає змоги, адже зоозахисники намагаємося створити максимально комфортні умови для чотирилапих.
«Я знаю точно, що далеко не у всіх притулках України можуть дати такі умови, які ми даємо для наших тварин у Херсоні, під час війни. Сюди вкладені роки життя, тонни нервів та здоров'я», – написала Яна.
Тварини з травмами завжди у пріоритеті, адже їх люди не беруть додому, не везуть до клініки та не готові витрачати гроші на операції. Без допомоги людини, на переконання Яни Лущик, це у 99.9% випадків – смерть. Тому тварин, які мають травми завжди намагаються забирати у притулок.
Крім цього, до нього потрапили навіть єноти, шиншили та дикобрази. Вони раніше проживали в контактному зоопарку в ТРЦ Фабрика. Коли приміщення потрапило під обстріл і почало горіти, жителі міста, які були поруч відкрили всі клітки та вольєри, щоб дати хоч якийсь шанс на порятунок. Таким чином деякі з них і потрапили до рук волонтерів та працівників «4 лапи».
Деяких тварин вдається влаштувати в нові сім’ї. Це трапляється не так часто, як хотілось, адже аби кому чотирилапих не віддають: людина, яка наважилась на такий крок повинна повністю усвідомлювати свою відповідальність. Приміром, один із перших врятованих собак – Альф. Зараз йому років 15-17. Альфа збила машина, тому після того, як зоозахисники забрали його з вулиці, собаці довелося ампутувати лапу. Потім йому знайшли сім'ю, але за місяць волонтери знову забрали його з вулиці. Зараз Альф доживає у притулку. «Вже не про якийсь будинок він не мріє. А ми мріємо мати можливість дарувати гідне життя та старість кожному мешканцю притулку», – пише засновниця «4 лапи».
Витрати на утримання тварин сягають десятків тисяч гривень на місяць адже їм за необхідності операції, їх лікують та годують: на день потрібно приготувати більше 500 літрів каші, щоб нагодувати всіх. З кормом час від часу допомагають фонди і організації.
Підтримати притулок фінансово або взяти тваринку додому можна, звернувшись за контактами, розміщеними на сторінці організації у фейсбуці.
