Фермери з міст та сіл самотужки лагодять свою побиту через російські обстріли техніку та розміновують поля. Одна з них – це 67-річна Валентина Гречана. Зараз жінка відновлює пошкоджені трактори й комбайн. Вже обстежила частину своєї землі, де були розкидані уламки від снарядів, аби цьогоріч наново її засіяти. Жінка має 70 гектарів у Бериславському районі Херсонщини, на яких до повномасштабної війни вирощувала ячмінь, пшеницю, соняшник, баштанні культури та помідори. Навесні 2022 року планувала зібрати врожай озимої пшениці. Однак російська окупація зруйнувала справу її життя, завдавши збитків на майже 2 мільйони гривень.

Валентина живе у селищі Нововоскресенське, яке понад пів року було під російською окупацією. Від постійних обстрілів жінка з дітьми та онуками ховалася у льосі. Там повісили на стіни пінопласт та ковдри, аби хоч якось утеплити. Поставили й саморобну пічку: 200-літрову бочку, в якій спалювали дрова, та через отвір у стіні проклали трубу на вулицю. На підлогу поклали матраци та поставили невеликий стіл, адже там доводилося і їсти, і спати.

Валентина біля розбитої технікиВалентина біля розбитої технікиАвтор: Яна Стойкова

«Ми прожили там майже сім місяців. Намагалися хоч трохи утеплити, але все одно всі застудились. Вранці встаєш – вже сирість, все гниє. Тільки, наче, тихіше стає – вилізаємо, аж тут знову росіяни починають стріляти по нас», – розповідає Валентина.

Погріб, у якому ховалися від обстрілівПогріб, у якому ховалися від обстрілівАвтор: Яна Стойкова

Навколо льоху поставили вулики, у них накидали каміння – на випадок, якщо снаряд прилетить поруч. Сподівалися, що уламки застрягнуть там, і не проб’ють двері. Із собою брали лопати та ломи, аби можна було відкопатися, якщо після обстрілу їх привалить.

«Якщо пряме влучання – зрозуміло, що вже нічого не допоможе. Але від уламків хоч, думали, врятуємо дітей. Ми ж вже бачили, як розлітаються снаряди», – каже фермерка.

Під час одного з чергових обстрілів Валентина не встигла добігти до льоху. Снаряд прилетів на подвір’я родини. Жінка травмувала вухо й очі, отримала контузію.

«Чую, летить, почала бігти – ховатися. Але ж де там було встигнути, як снаряд прямо до нас прилетів? Диво, що взагалі жива зосталася. Але тепер оглухнула на одне вухо», – пригадує жінка.

У двір Валентини було декілька влучань. У будинку повилітали вікна, пошкоджено й зерносховище та декілька сараїв.

Побитий будинок ВалентиниПобитий будинок ВалентиниАвтор: Яна Стойкова

Та найбільше дісталося техніці – трьом тракторам та комбайну.

«У комбайнах та причепі побиті колеса. В одному тракторі – влучило у мотор, інших – вибито скло. Зруйновано й новий ангар для зерна, якраз будувати його почали перед повномасштабною війною. Плити розбиті й шифер, яким навіть не встигли перекрити», – розповідає фермерка.

Побиті тракториПобиті тракториАвтор: Яна Стойкова

Перед вторгненням взяла один кредит, а після деокупації другий

Аби засіяти свої поля перед повномасштабною війною, Валентина взяла кредит. Однак зібрати вирощений врожай не змогла через російську окупацію та постійні обстріли.

«Ячмінь, пшеницю, соняшник вирощували. Баштанні культури раніше також садили, помідорі.

Вся пшениця так і згоріла, бо ж як збирати, коли над тобою літають снаряди?

А це ж скільки насіння, добрив, пального витратила даремно! Все ж купувала за кредитні гроші. І от два роки поля стоять у бур’янах, трава ж росте, і росте», – каже Валентина.

Заросле полеЗаросле полеАвтор: Яна Стойкова

Через втрату врожаю фермерка не мала коштів, аби розрахуватися за кредити. Тож довелося брати нові, щоб виплатити хоча б відсотки. На позичені кошти Валентина також почала лагодити побиту техніку, адже хоче відновити свою справу. Вже зробила один з тракторів – замінила мотор, скло, колеса.

«Купую тепер потрохи, кредит беру, у знайомих позичаю під відсотки. Ми ніколи ні в кого нічого не просили, якби не ця війна! Я самотужки все завжди робила.

Роками вкладала у землю, щоб заробити. А тепер все наново треба починати.

У нас навіть з речей мало залишилося, бо ж коли росіяни приходили з обшуками, то техніку в будинку розбили, а одяг, ковдри, подушки позабирали», – розповідає жінка.

Побитий комбайнПобитий комбайнАвтор: Яна Стойкова

Гуманітарне розмінування проводять спочатку під опорами енергетичних мереж

Аби продовжити займатися сільським господарством, фермерам деокупованих населених пунктів потрібно не лише відновити техніку, а й розмінувати свої поля, адже більшість з них всіяні російськими снарядами та мінами.

«На одне поле навіть подивитися не можу – не пускають, бо заміновано. Ми самі ходили обстежували землю, збирали уламки від снарядів. Розумію, що ризикувала своїм життям, але ж треба. Бо зараз, у межах гуманітарного розмінування, сапери обстежують лише території, де проходять лінії електропередач. То коли вони до наших полів дійдуть? На приватних саперів грошей у мене нема. А чекати я не можу, бо треба вже працювати починати, і так скільки часу згаяли», – говорить Валентина.

Уламки снарядів у поліУламки снарядів у поліАвтор: Яна Стойкова

Після розмінування поля потрібно буде ще довго обробляти землю, адже два роки її не чіпали. Тож коли вдасться повністю відновити господарство, фермерка не знає. Однак цьогоріч планує засіяти хоча б невелику частину не замінованої території. А потім коштами отриманого – продовжити ремонт техніки, аби надалі вийти на ті об'єми, які господарство мало до вторгнення росіян на півдні.

Ціна зерна Херсонщини. Як виживають аграрії деокупованого Півдня