Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про порятунок чергового унікального архіву з прифронтового міста «Гуляйпільські старожитності» розповіли на своїй фейсбук-сторінці.
Порятунок архівів у 2024 році
Краєзнавча ініціатива змогла роздобути архіви родини Шаровських та Сахнів, представники яких були зокрема й учасниками махновського руху в часи Визвольних змагань.
Власники архіві надали їх на оцифрування власноруч. З цієї нагоди краєзнавці нагадують, що в умовах повномасштабної війни вкрай важливо зберегти пам'ять про те, якою була Гуляйпільщина минулого. А зробити це можна лише в тому випадку, якщо історики матимуть доступ свідчень.
Саме тому «Гуляйпільські старожитності» закликають повідомляти про архіви, що можуть залишатися в прифронтових регіонах під обстрілами. Задля того, щоб їх урятувати, ініціатива готова вивозити цінні документи та артефакти з небезпечних громад, а після оцифрування – повертати їх власникам або залишати на зберігання у Запоріжжі.
Лише протягом 2024 року краєзнавці врятували 10 родинних архівів, з яких оцифровано понад 1000 фото, а також сотню документів та листів. Наприклад, нещодавно було врятовано архів із п'ятьма великими фотоальбомами.
Що відомо про «Гуляйпільські старожитності»?
Ініціатива з вивчення та збереження спадщини Гуляйпілля почалася задовго до повномасштабної війни з ініціативи краєзнавця Сергія Звілінського.
Він мав амбітну мрію: відкрити у Гуляйполі музей, заснований на артефактах, які «Старожитностям» вдалося зібрати за роки експедицій. Але коли Росія почала наступ на Запоріжжя, цю мрію довелося відкласти на користь роботі з порятунку артефактів.
«Коли почалася повномасштабна війна, першим ділом ми вивезли все з Гуляйполя, і потім органічно все потягнулося. Хтось звертався [за допомогою], а потім почалися «прильоти» по школах та будинках культури. Ми зрозуміли, що це треба теж рятувати, і почали вивозити або ж як мінімум зацифровувати те, що там є», – розповів Сергій у інтерв'ю Радіо Свобода.
Восени 2022 року «Старожитності» змогли отримати від німецьких благодійників потужнішу апаратуру для сканування документів, що дозволило ініціативі суттєво розширити і пришвидшити роботу над скануванням. Відтоді це стало основною роботою Сергія.
Як розповідає краєзнавець, часто «Гуляйпільським старожитностям» доводилось рятувати архіви з уже зруйнованих або покинутих будівель. Часто після порятунку їхні власники могли дарувати ініціативі раритетні речі своїх пращурів – наприклад, бабусині скрині.
Однак іще ціннішими за раритетні речі для краєзнавців є свідчення людей, що пам'ятають про тих, хто зображений на фото та яким було Гуляйпілля минулого.
