Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
У Гуляйполі залишається біля півтори тисячі людей, хоч і не залишилось жодного цілого будинку.
"Як можна спокійно жити, коли снаряди рвуться поруч"
“Ну як ми живемо… Вчора о восьмій годині сиджу за столом, а воно як грохнуло там! Я світло виключила — лампу, сіла і молюся богу. І все. Це наше життя. Ховаюся у спальні свого будинку, якщо що. От тут підвал є у сусідів, які виїхали. Я раніше там ховалась, а зараз боюся, бо там іншого виходу немає. Ба більше — немає душника, тому я боюся, якщо завалить, то накриє повністю”, — каже жителька Гуляйполя Валентина Григорівна.
Гуляйпільці сьогодні — це люди похилого віку, яким немає куди виїхати. Вони ховаються по підвалах, або використовують “правило двох стін”.
Жителька Гуляйполя залишається під обстрілами з 95-річною мамою. Вона продовжує обробляти город
Пан Микола залишається у своєму будинку на околицях міста й кожного дня хвилюється разом з дружиною за її та власне життя.
“Як можна спокійно жити, коли снаряди рвуться поруч? Ось бачте — там, там, там — кругом, — місцевий житель роззирається навсібіч, показуючи руйнації у сусідів. — А куди ми будемо виїжджати? Нам нема куди їхати. Сидимо. Сподіваємось на краще”.
Його дружина Світлана каже, що життя під обстрілами нагадує “руську рулетку” — якщо пощастить, то виживеш.
Руйнації на кожному кроці - це повсякденне життя гуляйпільців. Тут залишається біля тисячі людей.
“У нас отут життя, знаєте, як оце руська рулетка. Ворог дуже обстрілює — і вдень і вночі. Ми ховаємось в погребі, але ж ви розумієте, що воно може і в погріб прилетіти”, — ділиться Світлана. Місцеві майже два роки виживають без води, електрики, газу, крамниць. Єдина надія вцілілих гуляйпільців — рятувальники, які чергують тут цілодобово.
"Рятувальники — хлопці молодці. Завжди допоможуть"
Сергій Васецький — начальник караулу гуляйпільської пожежної частини, сам — мешканець Гуляйполя. Рік тому він з дружиною виїхав до Запоріжжя, але на чергування їздить до рідного міста. І дорога на роботу, і саме знаходження в Гуляйполі пов'язані з ризиком.
“Якщо так порівняти, то до війни ми, грубо кажучи, не працювали, а зараз більш ніж… Ну як не працювали, працювали, звичайно, пожежі були. Але це не порівняти з роботою під час війни”, - розповідає пожежник Сергій.
У Гуляйполі, що за 10 км від фронту, чергує щодня біля десяти пожежників.
Щоденні ворожі обстріли дійсно не дають рятувальникам розслабитись. Зазвичай обстріли — це великі пожежі й втрачені людські життя.
“В перший рік повномасштабної війни нас вперше обстріляли. То ми сиділи в підвалі. Я це пам'ятаю, як вчора. То було дуже лячно, але зараз вже звикли. Коли знаємо, що будуть масовані обстріли, то ховаємось в укриття. Але ж ви розумієте, що в прифронтовому місті таке часто буває і непередбачувано. Тут же не тільки ракети чи дрони, а просто снаряди летять, тому така штука, як повітряна тривога не працює. Або просто цілодобово”, - каже Сергій Васецький.
Напарник Сергія Артем Кірша — сержант, рятувальник гуляйпільської пожежної частини — говорить, що його будинок повністю зруйнований.
“Мені немає де тут жити — мого будинку немає. Але я не можу перевестися у Запоріжжя, бо це моє місто, де мене знають. Мені шкода тих людей, які тут залишаються. Серед них мої сусіди”, — каже Артем.
Тому, попри те, що людей просять евакуюватись з-під обстрілів, рятувальники з розумінням ставляться до місцевих, що залишились.
“От всі говорять виїжджайте. Куди виїжджати? Куди хочете. Ось вокзал — тут можете жити. Ну, так люди нам розказують. Нема куди їхати, осталися, грошей немає, живуть тут — під обстрілами”, - підкреслює Артем Кірша.
Гуляйпільські пожежники тут народились, втратили будинки — їх розбив ворог, але залишаються підтримувати рідне місто.
“В основному пожежі трапляються за бойового ураження ворожою артилерією. Була у нас подія тут біля пожежної частини — ми діставали поранену жінку. Вона була неходяча, доставляли своїм автомобілем в карету швидкої допомоги. Вони не змогли приїхати, тому що вівся активний артилерійський обстріл. Ви ж бачите — все зруйноване. І по лікарні коли прильоти щільні були, то роботи багато було”, — розповідає Сергій Васецький.
Крім рятування людей з-під завалів, щоденна робота — це підвіз питної води людям, роздача гуманітарки.
Рятувальники підводять воду й гуманітарку жителям Гуляйполя
“Рятувальники взагалі хлопці молодці. Завжди допоможуть — не відмовляються. Зателефонуєш, що потрібна вода, вони привозять у цей же день. Проблем нема”, - каже жителька Гуляйполя Августина, що живе у підвалі багатоповерхівки.
В Гуляйполі працює пункт незламності, де місцеві можуть прати білизну, оскільки тут є свердловина, помитися, набрати води, випити гарячих напоїв, а також обігрійся взимку.
Руйнації в центрі Гуляйполя: повністю розбитий ворогом ДСК на головній площі
