Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Засновник Pivden' Cult розповів редакції "О, Море" як з’явився проєкт і у чому його цінність.
- Розвиток туризму біля Херсонських гір
- Як з’явився Pivden' Cult
- Колорит півдня і мотивація
- Робота над розвитком проєкту
- Яка техніка потрібна для проєкту
- Збереження спадщини
Розвиток туризму біля Херсонських гір
Олег народився в Олександрівці на Херсонщині, згодом навчався в коледжі у Херсоні і переїхав на 5 років до Кривого Рогу. У 2018 він вирішив повернутися до рідного села. Олександрівка має туристичний потенціал, адже розташована біля Херсонських гір на березі Дніпро-Бузького лиману. Саме тут Олег розвиває туристичний проєкт "Скелька тур": подорожі на каяках і кемпінг.
Олег Марчук
Крім того, він фотограф і оператор. Перші фотографії свого регіону Олег почав робити і публікувати в соцмережах ще у 2008 році. Так розповідав про туристичну привабливість Олександрівки.
Захоплення фотографією тепер переросло для хлопця у новий проєкт: кілька місяців тому Олег запустив Pivden' Cult. У старих фотографіях показує життя українського півдня, його культурний та історичний спадок. Фотографії він знаходить серед односельців і знайомих, у сімейному архіві, місцевих шкільних музеях та сільських радах. Після цього сканує їх і публікує на сторінці проєкту.
Як з’явився Pivden' Cult
"Ідея збереження фотографій зародилася ще 5 років тому. Почав оцифровувати сімейний архів, він в нас великий, бо дядько фотограф. Тоді робив це тому, що деякі фотографії почали псуватися, а я хотів їх зберегти.
Розвиватись в проєкт тоді не планував. Потім зрозумів, що якщо в нас є такі архіви, то вони є майже в кожній сім'ї. Фото на папері псуються з роками, тому вони зникнуть через 10-20 років", – каже Олег.
Щоб знайти старі фотографії, він писав у місцеві групи різних сіл, розташованих поряд з Олександрівкою. Каже, люди не завжди йдуть на контакт, іноді запитували, скільки це буде коштувати, хоч хлопець робить це безплатно. Крім того, оцифровував архів місцевого шкільного музею і сільської ради.
Створити проєкт Олег вирішив, коли дізнався більше про аналогічний Carpathian Cult у Карпатах. Він знімає відео у проєкті експедицій Україною Ukraїner, і працював над цією історією про Карпати.
"Іноді їду щось знімати в експедиції і для мене це мотивація щось самому робити. Засновниця Carpathian Cult Христина під час зйомок говорила, що було б круто, якби схожі проєкти були в кожному регіоні. Тому я не дуже заморочувався з приводу назви і зробив по аналогії".
Олег живе на межі Таврії і Причорномор’я, тому думав, яка назву регіону використати. Вирішив обрати більш загальну – південь і сподівається, що проєкт масштабується дійсно на весь український південь.
Зараз на сторінці проєкту є понад 10 дописів, а в оцифрованому архіві Олега – понад 500 фотографій, з яких приблизно 100 з сімейного архіву. Хлопець розповідає, що запустити проєкт можна навіть з однієї архівної фотографії, якщо вона унікальна і варта уваги.
"У мене в сімейному архіві є фотка, де сидять люди, посміхаються і їдять кавун. Там навіть я малий є. Таких знімків не побачиш десь на центральній Україні. Рідко коли люди фоткали кавун, а тут це частина культури, бо тут всі влітку їдять кавун", – каже про особливість старих фотографій півдня Олег.
Він вважає, що головне після публікації цієї однієї особливої фотографії не втратити мотивацію: "Працювати з фото цікаво, але коли це стає рутиною і коли в тебе 200-300 фоток, які треба відсканувати, а потім обробити, романтики тут малувато".
Колорит півдня і мотивація
Головна мотивація хлопця – зберегти спадщину, яка втрачається з часом. Зокрема й фотографії. Крім того, у Pivden' Cult йому важливо показати, що український південь теж особливий і колоритний:
"Коли дивишся фотки з Карпат, вони вражають тим, що місцеві дуже бережуть колорит, дуже багато національних нарядів, побутові речі, місцеві промисли, які збереглися.
Фотографії півдня мають свій колорит
Найбільше Олег радіє, коли знаходить на фотографіях щось унікальне. Наприклад, спілкувався зі своїм сусідом і з’ясувалося, що той має фотографію старої церкви в Олександрівці, яку знищили за радянської влади. До того він не знав, що така фотографія взагалі існує, зруйнованої церкви не бачив на жодних зображеннях чи картинах.
Рутинні пошуки старих фотографій іноді приводять не тільки до пізнання рідного краю, а й дають особисті відкриття: "В архівах сільради у папці з портретами знайшов фотку мого прадіда, який загинув під час Другої світової. У нас в сімейних архівах його взагалі не було, тому інколи можна робити щось навіть заради однієї фотографії".
Робота над розвитком проєкту
До Олега вже звертались люди з Миколаєва і Одеської області, які готові самостійно оцифрувати свої архіви. Дехто надсилає фотографії у вайбер чи телеграм, але якість так втрачається, знімки все ж краще сканувати.
Олег сподівається, що згодом у кожній частині півдня будуть люди, які збиратимуть фотографії для проєкту чи ділитись своїми архівами. Так можна буде розширити територію, не влаштовуючи витратних по часу і грошах поїздок туди.
Збирати фото можна під час експедицій
"Але ідея експедиції все одно має бути, тому що є села, в які ти не достукаєшся через інтернет, чи там немає активних людей, готових сканувати фотографії. Зараз маю план їздити селами, які неподалік від мене, з кількома людьми я вже домовився, що приїду", – розповідає хлопець.
Він планує зробити 1-2 експедиції, щоб зібрати матеріал, підрахувати скільки грошей і яких ще ресурсів на них потрібно. Після того планує запускати краудфандинг і розраховувати на донейти. Але спочатку хоче показати результат роботи.
"Якщо це десь в радіусі 30 кілометрів, то я собі на мотоцикл сів і поїхав без проблем. А якщо їхати по цілій Херсонщині, навіть на кілька днів, це трошки затратно, але треба спробувати. Можливо, це гроші, які на перший час можна потягнути самому", – каже хлопець.
Яка техніка потрібна для проєкту
Кожну відскановану фотографію Олег редагує у фотошопі. Там виправляє недоліки, царапини, редагує по кольорах і контрасту, адже деякі старі фотографії вигоріли на світлі.
Хлопець давно займається фотографією, тому вміє працювати з фоторедакторами. Крім того, до нього люди з села іноді зверталися, щоб відреставрував фотографії. Ще він раніше заробляв тим, що робив фото на документи і ксерокопії, тому сканер теж мав вдома.
Колорит українського півдня
"Тобто комп є, сканер є, досвід є, треба було просто робити. Як фотограф я знав, яка якість фотографій має бути. Технічно мені не було складно, це просто забирає багато часу. Бувають фотки наполовину знищені, але цінні, бо зняті на початку 40-х років.
Архів сільради і бібліотеки я сканував кілька вечорів, тому що це альбоми, треба кожну сторінку підлаштовувати. Коли беру архіви, стараюся сканувати все, навіть те, що мені не знадобиться для проєкту, я потім людям віддаю ці фото, бо вони важливі для них", – каже Олег.
Вибираючи фотографії для проєкту, Олег орієнтується на те, що людям може бути цікаво. Наприклад, опублікував фотографію своєї прабаби з прадідом, вона мала одне з найбільших охоплень. Хоч хлопець каже, що художньо фотографія нічим не особлива, просто репортажна.
Він додає, що фотограф завжди має інший погляд на фотографії, ніж глядачі, тому пояснити таку зацікавленість складно. Наприклад, коли публікував свої фотографії, які йому дуже подобались, вони збирали мало реакції у соцмережах, і навпаки люди оцінювали та репостили його фото, які він вважав нічим не особливими.
Фотографія, яка зібрала багато реакцій від глядачів
Деяку необхідну техніку він шукає серед знайомих волонтерів. Наприклад, менший сканер, адже свій не зможе взяти в рюкзак в експедицію через його габаритність. Крім того, шукає сканер для плівки: деякі архіви у людей зберігаються на плівках, які ніхто ніколи не друкував.
Завдяки спеціальним сканерам зображення з плівки можна перевести у цифровий формат, попрацювати з ним у фоторедакторі і переглядати на комп’ютері чи ноутбуці.
Збереження спадщини
Крім фотографій Олег займається темою збереження курганів. Хлопець розповідає, що якщо звірити зі старими картами, багато курганів вже знищені. Деякі з них до радянської влади, а більшість в радянські часи. Зараз вони теж знищуються і потребують захисту.
Кілька років тому він знайшов стару кам'яну криницю, завалену сміттям. Місцеві писали йому, що таких криниць раніше було більше, тому він взяв старі карти, співставив з сучасними, наніс точки, де ці криниці приблизно мали б бути і поїхав шукати їх: "На сьогодні я знайшов 7 криниць, кілька з них взагалі в ідеальному стані. Вони мають приблизно 3 метри в діаметрі і до 40 метрів глибини. Деякі вже засипані, а в деяких є вода. Вони ідеально обкладені каменем ракушняком".
Ще дві старі криниці мають конструкції, з допомогою яких колись коні крутили кільце і підіймалася діжка води. Такі криниці були вздовж Чумацького шляху для напування тварин. Криниць немає в жодних реєстрах культурної чи архітектурної спадщини. За сприяння Олега, вже дві криниці у Миколаївській області внесли до реєстру пам’яток.
Олег каже, що ідея збереження спадщини, зокрема і фотографій, важлива для нього і додає стимул працювати. Після створення Pivden' Cult ціль його роботи стала ще ширшою:
