В середу 10 квітня Комітет Верховної ради з питань організації державної влади не без дискусій підтримав рішення про перейменування Первомайська на Ольвіополь. У відповідь ця ідея отримала шквал критики від громадськості.

Про хід дискусії щодо нової назви для Первомайська стало відомо із запису засідання Комітету з питань організації державної влади.

Чому Комітет одразу не погодив назву Ольвіополь?

Наприкінці лютого на засіданні комітету щодо нової назви для Первомайська депутати проголосували за те, щоб відправити це рішення на додатковий розгляд. Перед тим міськрада Первомайська спрямувала до Верховної ради два варіанти нової назви: Первомайськ та Ольвіополь.

Обидва варіанти здалися депутатам невідповідними; зокрема, назва Ольвіополь була відхилена на підставі висновку інституту Національної пам'яті про те, що ця назва не відповідає законопроєкту про деколонізацію, адже була нав'язана місту Катериною Другою.

Чому ж депутати змінили свою думку?

Однак 10 квітня, через півтора місяця після того, 15 депутатів комітету з 21 все ж підтримали варіант Ольвіополь.

Причини такого рішення обґрунтував депутат-мажоритарник з Миколаївщини Дридін Максим. Задля того, щоб показати непослідовність позиції Інституту національної пам'яті, член фракції «Слуга народу» зробив запит стосовно перейменування інших міст України з псевдогрецькими коренями у назві:

«Якщо ми говоримо, що Ольвіополь – це царська назва часів Катерини Другої, тоді постає логічне питання... [В межах] так званого "грецького проєкту", під час правління Катерини Другої, були перейменовані такі міста як Херсон, Одеса, Мелітополь, Нікополь, Сімферополь, Севастополь, Феодосія і так далі, в тому числі й Ольвіополь...

Однак на моє депутатське звернення я отримав відповідь стосовно цих міст. Цитую: «підстави для їх віднесення до таких назв, які містять символіку російської імперської політики наразі відсутні».

Якою є позиція Інституту національної пам'яті?

Ось, що відповів на закид депутата Дриніна представник Інституту нацпам'яті, Володимир Теліщак:

«Закон про засудження російської імперської політики визначає чіткі критерії що є символікою російської імперської політики, і назви міст, які навів Максим Євгенович, справді не є імперською символікою, бо вони:

  • не названі на честь осіб які займали керівні посади
  • не названі на честь осіб які глорифікували
  • не названі на честь подій пов'язаних з російською імперською політикою

Але коли ми говоримо про присвоєння нової назви, то ми повинні керуватися Законом про географічні назви [зміни до якого схвалили у квітні 2023 року]. Цей закон визначає ширше коло обмеження. Там окремо зазначено [ті назви], що є символікою російської імперської політики, й ті, що пов'язані з реалізацією російської імперської політики. Тому суперечності тут немає».

Однак для більшості депутатів комітету таке пояснення не видалось переконливим.

Реакція суспільства на рішення комітету

З шести депутатів комітету, що не підтримали варіант Ольвіополь, принаймні троє висловили свою позицію:

  • Голова підкомітету з перейменувань Роман Лозинський зазначив, що «не підтримав це рішення, бо назва міста, яку запропонувала міська рада, є сумнівна і з погляду історії, і з погляду географії та суті деколонізації».
  • Інший депутат від Миколаївщини Тимур Глушко поділився відео, на якому він тисне червону кнопку під час голосування за назву Ольвіополь.
  • Найактивніше під час обговорення рішення Дриніну опонував Михайло Соколов, який своєю останньою реплікою показав депутатам старий імперський герб Ольвіополя, затверджений в 1845 році.

Саме цей аргумент Соколова одразу після голосування підхопили в мережі. Там знайшли скрін із соціальної мережі Вконтактє за 2022 рік, де паблік на підтримку так званої "Новоросії" написав, що хотів би повернути цьому "російському місту" "історичну назву" Ольвіополь.

Пропагандистський допис на підтримку назви Ольвіополь

Також незадоволення рішенням Комітету висловив мовний омбудсман Тарас Кремінь, зазначивши, що Миколаївщина не заслужила такої імперської назви.

Нагадаємо, що це рішення комітету – лише попереднє. Його все ще мають затвердити у сесійній залі принаймні 226 нардепів. А якщо цей варіант порушуватиме закон, то президент під тиском громадськості може його не підписати.