Навіть виїхавши з охопленого обстрілами Херсону, його мешканці зберігають в собі стійкість та роблять усе можливе, щоб забезпечити собі життя в евакуації. Прикладом цього може бути історія Маші, яка, не зважаючи на труднощі, змогла продовжити свою справу в Жмеринці.

Про те, як живеться Маші після вимушеного переїзду, розповіли наші колеги з видання Жмеринка City.

Що насправді означає пережити 9 місяців окупації?

Маша протягом усього часу окупації Херсону перебувала в місті. Жінка не довіряла обіцянкам окупантів щодо «зелених коридорів», тому що мала приклад знайомого, якого під час фільтрації росіяни розстріляли.

«Жити в окупації – це жити у постійному страху. Боятися зустрітися поглядом із озброєними солдатами на вулиці рідного міста, боятися сказати щось не те, боятися, що будь-якої миті може статися щось непоправне», – зізнається Маша.

Це був далеко не єдиний приклад подібних репресій агресора проти цивільних, тож жінка обрала не ризикувати своїм життям і життям свого сина, а дочекатися ЗСУ в рідному місті.

Виклики, з якими стикнулася Маша в евакуації

Після звільнення Херсону жінка виїхала до більш безпечного міста. Однак у Жмеринці, де вона зупинилася через те, що тут вже обжилися її подруги, місцеві ставились до переселенців по-різному.

Маша та її синМаша та її синФото: Жмеринка City

На жаль, деколи жінці доводиться чути, як у Жмеринці звинувачують переселенців у тому, що в місті зросли ціни на житло та продукти. Також вона стикнулася з тим, що її та її сина часто сприймають виключно як «переселенців», а не як людей зі своїм унікальним внутрішнім світом.

Як Маша змогла обжитися на новому місці

Живучи в Херсоні, Маша мала власну студію танців, яка через бойові дії була зруйнована. На новому місці жінка досить швидко повернулася до своєї справи, винайнявши зал для занять із дітьми.

За більш ніж рік після переїзду її ученицями стали 16 дівчат зі Жмеринки, які дуже цінують свою наставницю. Хтось називає її веселою, а хтось також говорить, що окрім веселощів, вона вміє бути суворою.

Маша разом зі своїми ученицями / Жмеринка City

В свою чергу, Маша також дуже цінує своїх учениць і дуже пишається їхніми успіхами. Але зараз її найбільша мрія – одного дня повернутися до Херсону та обійняти своїх батьків, що там залишились.

«Ми пережили окупацію. Налагодити бізнес – значно легше»: історії херсонського бізнесу в Одесі
Попри обстріли, в лютому висадили 5200 дерев. Підприємець і волонтер вирощує сади на Херсонщині