Головний редактор «Локатор-Медіа» Олександр Пилипенко вперше надовго виїжджав з Бердянська на службу в армії. Вдруге його змусила покинути рідне місто Росія. Зараз Олександр мешкає в Ужгороді і розвиває власне медіа, яке із регіонального бердянського видання встигло вирости до сайту, цікавого для мешканців усієї Запорізької області, а то й України.

У межах рубрики «Людина Півдня» Олександр розповідає, чому вважає, що стереотипи про місцевих – це добре, що він хоче бачити у Севастополі та що для нього особисто стане перемогою.

Що для вас означає – жити на півдні України? Чим життя тут особливе?

Я народився на півдні й прожив тут все життя. Лише один раз покидав Бердянськ на довгий термін – виїжджав на строкову службу в армію до Запоріжжя. Вона тривала дев'ять місяців.

Я вважаю себе мешканцем півдня і в душі. Я люблю теплу погоду, море, клімат. Люблю літо: коли до Бердянська приїжджали люди й населення зростало у три-чотири рази.

Олександр ПилипенкоОлександр ПилипенкоФото: особистий архів героя

Моє хобі – плавання на каяках. У релокації освоїв САП-дошки. Сподіваюся, що ми повернемося в Бердянськ і поплаваємо по Бердянській затоці. Для мене перемогою і фінальною крапкою історії протистояння нашим сусідам буде можливість безпечно повернутися додому.

Як Південь вплинув на вас як особистість?

Я дуже добре засмагаю: вже у травні, і засмага не сходить до листопада.

Якщо говорити про етичний вимір, можливо, я більш темпераментний. Це, напевно, якось пов'язано з теплом.

Яке місце на Півдні України ви вважаєте найцікавішим? Чому?

Мені дуже сподобався Херсон, був у ньому двічі: там і море, і річка, річковий порт. У Херсоні гарна атмосфера!

Ще мені подобається Приморськ – маленьке, провінційне місто, але там є свій вайб. Не кожен населений пункт має власний вайб, а ось в Приморська він був до того, як у туди зайшли вороги. Думаю, що він відновиться.

Колись я був у курортному селі Бабах-Тарама, під Маріуполем: там теж весело було, все гуділо, життя кипіло. Заїжджав у село на кілька годин, але воно мені запам'яталося.

Звичайно, Крим! Я там був лише раз. Хочу ще раз пройтися по Ялті, Алушті, з’їздити до Севастополя – подивитися, що там залишилося від російського флоту. Думаю, що ми доб’ємо його.

І як же я забув про Одесу? Це теж супермісто. Багато разів там був – воно мені подобається.

Всі приморські міста гарні! Море не залишить нікого байдужим.

Олександр ПилипенкоОлександр ПилипенкоФото: особистий архів героя

Які місцеві страви або продукти ви вважаєте символом Півдня України?

Напевно, риба – це символ півдня. Хоча я до неї байдужий, але смажена камбала і сушені бички з ікрою – це, звичайно, супер. Це те, чого не вистачає зараз, навіть мені, людині, яка не дуже любить рибу.

Який стереотип про південь вас дратує найбільше?

Я помітив, що не приморські мешканці вважають, що люди, які живуть біля моря, бувають біля води майже щодня: постійно купаються, засмагають влітку. Але насправді це не так: ті, хто живе біля моря, переважно працюють, щоб заробляти на життя. В реальності їм не до відпочинку в сезон.

Чим більше стереотипів, тим більше нас – південних, приморських мешканців – обговорюють. А значить – по-доброму заздрять, у людей до нас є зацікавленість. Нехай існують ці стереотипи.

Олександр Плипенко з колегамиОлександр Плипенко з колегамиФото: особистий архів героя

Хто із земляків найбільше надихає зараз?

Хлопці, які пішли до лав Збройних Сил. З багатьма спілкуюся, з багатьма вже познайомився через журналістську діяльність під час повномасштабного вторгнення. Багато хто розкрився в новому стані. Навіть вони самі кажуть, що не бачили в собі таких внутрішніх і фізичних сил, а вони є» Такі приклади не можуть не надихати.

Що ви найбільше любите і не любите в українському морі?

Не люблю, звісно, забрудненість. Вона не критична, але таки є. Не люблю медуз і браконьєрів, через яких на березі з’являлися мертві дельфіни.

Але влітку 2022 року, коли я виїхав з Бердянська, зрозумів, що згоден купатися в морі навіть з медузами: це було не так страшно і жахливо, як те, це відбувається зараз.

В Азовському морі люблю те, що воно мілке, тепле і реально оздоровлює.

Олександр ПилипенкоОлександр ПилипенкоФото: особистий архів героя

Що ви вважаєте головними викликами перед жителями Півдня зараз?

Для тих, хто виїхав, головним викликом, звичайно є цей період перебування без моря, ця специфічна ностальгія не тільки за домом, а й за морем – пережити це максимально безболісно для себе.

А для тих, хто залишився, напевно, великий виклик у тому, що вони ніби живуть біля моря, можуть і взимку, і влітку біля нього ходити, купатися, але те відчуття насолоди, яке було до повномасштабного вторгнення, вони вже втратили. Тобто це перебування біля моря вже не дає таких емоцій, як це було раніше. Думаю, це важко переживати.

Ми скажемо, «О, наше Море!», коли Україна деокупує Південь та Крим. А що скажете ви?

Скажу «Ось ми й зустрілися!» І разом з собакою побіжу купатися.

Додам просту річ, вона часто лунає і вже стала банальною, але я насправді вірю, що, можливо, не завтра, можливо, не через рік, але море повернеться до нас, а ми – до моря. Сумнівів немає.

Південь навчив бути собою. Яким є український південь для журналістки Софії Когут?
«Нас відділяє 4 кілометри від ворожих військ». Як у Бериславі на Херсонщині працює благодійна кухня