16 лютого 2024 18:00 502 👀

Тут сотник Осауленко дав на горіхи «червоним». Цікаві факти про Бізюків чоловічий монастир

Бізюків монастир Сторінка Олександра Білецького у фейсбуці

Ольга Кацан

Якби Бізюків монастир був людиною, він би повільним старечим тоном оповідав свої премудрості. 250 років – серйозний вік, аби пізнати на власному досвіді стільки всього, що вже ніщо не дивує. У межах рубрики «Вікіпедія півдня» розповідаємо цікаві факти про місце, яке називають «Таврійським Афоном». До чого тут італійські митці та крутий архітектор з Одеси?

Бізюків чоловічий монастир, розташований у селі Червоний Маяк на Херсонщині. Розповісти про це місце нас надихнув краєзнавець Олексій Білецький.

А що якби монастир мав почуття?

Чи ошелешила б його нахабність російських окупантів, зброя яких призвела до руйнувань монастиря у 2023? Можливо, він був до цього готовий, бо за свій вік побачив багато.

Напевне, нині він сумує за часами, коли сюди приїжджали паломники з усієї України. Мандрівників вабили збережені руїни старих храмів, печерні келії ченців-аскетів, підземні ходи, красивий берег і багата історією земля.

Бізюків монастир

Історія заснування

Історія місцевості починається з 1782 року. Тоді тут заснували Софронівське подвір’я. Ігумен Феодосій звернувся до князя Потьомкіна з проханням виділити землю в Херсонській губернії на будівництво монастиря та церкви. Отримав позитивну відповідь – і почалося будівництво. Поблизу теперішнього Берислава спорудили кілька келій для монахів і капличку. На знак подяки Потьомкіну збудували дерев’яну церкву, освячену іменем його покровителя Георгія. Пізніше її перенесли на інший берег, однак в 1969 року церква була зруйнована.

Зображення монастиряФото: Сторінка Олександра Білецького у фейсбуці

Загалом історія цього місця така динамічна і наповнена стількома подіями, що про це варто читати окрему енциклопедію.

Назва «Бізюків монастир» частково пов‘язана зі Смоленською губернією та деякими представниками влади під час окупації українських земель Російською імперією.

Розквіт монастиря у 19 столітті: розписи італійців і крутий одеський архітектор

«Велике будівництво» на території монастиря активно почалося у дев’ятнадцятому столітті. До його кінця тут спорудили п’ять церков і один собор. Склепіння храмів розписували італійські майстри. Якби монастир був людиною, можливо, встигнув би за час взаємодії з митцями опанувати італійську так, щоб використовувати у бесідах хоча б дрібку італійських слів.

Тут духовно навчались церковні служителі – настоятелі, архіпастирі, ректори семінарій та училищ. У скитських печерах вздовж Дніпра мешкали ченці-аскети. Підземні ходи з печерними храмами вели вглиб високих похилих схилів і стрімких берегів. Це місце називали «Таврійським Афоном».

Бізюків монастирФото: Сторінка Олександра Білецького у фейсбуці

За кошти знатного українського роду Чечелів, які були нащадками відомого козацького полковника Дмитра Чечеля, тут збудували відокремлене поселення для ченців. На початок двадцятого століття стало зрозуміло, що «велике будівництво» було вдалим: в монастирі функціонувало 70 капітальних будівель. Крім церковних споруд, тут працювали дитячий притулок, дворянський і загальний готелі, постоялий двір.

А ще у монастир приходили лікуватися селяни з сусідніх сіл, бо тут працював фельдшерський пункт. Ще тут були млини, олійниця, виноробня, вапнярня, кузня, цегельно-черепичні і гончарні майстерні. Ну прям ціле місто!

На початку ХХ століття монастир був забезпеченим власною електроенергією, а врожайність земель значно перевищувала середню по Херсонщині. Тут вирощували жито, пшеницю, льон, кукурудзу, просо та овес. І куди ж без винограду, з якого робили смачне монастирське вино? А на молочарні виготовляли голландський сир.

Бізюків монастирФото: Сторінка Олександра Білецького у фейсбуці

Ще утримували пасіки, два рибозаводи, стайні і всілякі майстерні, кузню, черепично-цегляне виробництво. Словом, життя вирувало.

А ще монастир вів просвітницьку діяльність: тут працювали місіонерські курси.

Храму на честь Вознесіння Господнього спроєктував архітектор Аркадій Тодоров – крутий чолов’яга з Одеси, архітектурні рішення якого на десятки років йшли попереду промислового будівництва.

На жаль, в радянські роки більшість монастир закрили, а більшість будівель знищили.

Як сотник Осауленко вибив з монастиря червоних

Взимку 1919 року монастир зайняв загін «червоних». Вони нахабно знущались з братії монастиря і грабували селян. Братія поскаржилася на червоних сотнику вільного козацтва Осауленку. Він тоді стояв зі своєю сотнею неподалік у Бериславі. 10 лютого 1919 року відбувся бій сотня дала на горіхи червоним і вибила їх з монастиря.

Бізюків монастирФото: Сторінка Олександра Білецького у фейсбуці

У 1921 святиню закрили, майно передали радгоспу «Червоний маяк». У будівлях монастиря розмістили танцювальний майданчик, клуб, спортивний зал.

Залишки монастирських цінностей розрабували під час Другої світової. У 1970-х роках підірвали Головний Хрестовоздвиженський собор.

Відновлювати монастир почали на початку 1990-х років.

Цікавий факт

Існує припущення, що кілометрові підземні ходи і печери на березі Дніпра, вирили вільні козаки-розбійники, які ховали своє награбоване добро і переховувались від кошового в підземних печерах. Правда це чи ні – знає тільки монастир. Ех, якби ж він був людиною, історики про це запитали б.

Нижні печери монастиря були затоплені Каховським водосховищем. За легендою, в них проходила «золота жила» і ченці добували цей цінний метал. Буцімто більшовики катували монахів, проте вони не виказали таємницю, де знаходяться золотоносні рудники.