Анна Пилипченко з родиною більше року жила в окупації в Олешках на Херсонщині. Цей час був сповнений страхом: за дім, у який може «прилетіти» від російського обстрілу, за життя, адже за погляд чи слова, які не подобалися окупантам, вони могли відправити місцевих «на підвал». Підрив Каховської ГЕС повністю затопив дім жінки і зруйнував половину будинку, в якому мешкала її сім’я. З Олешок родина змогла вибратися на човні. Вони переїхали в Кілію на Одещині, де було відносно безпечно, допоки росіяни не почали обстрілювати і це місто.

Родина Анни Петрівни розповіла редакції «О, море» про підрив Каховської ГЕС, порятунок з Олешків і віру, що вони зможуть повернутися додому.

Окупація Олешків

24-25 лютого 2022 року біля Олешків відбувалися бої, каже Анна Пилипченко. Російські військові зайшли з Криму, і відтоді життя місцевих наповнилося страхом.

«Не так слово сказав – на підвал. Не так зробив крок – підвал. Так ото й жили, як ті криси: голову опустив – ідеш, щоб не дивитися на нього (російського військового – ред.). Боявся другий раз до сусіда обізватися. Раптом у того сусіда «перемкне» – і він піде «докладе» на тебе. Словом, тримали язик за зубами і сопіли в дві дірки», – ділиться спогадами про пережите жінка.

Її невістка Вікторія Соболєва розповідає, що постійно була вдома. Якщо виходила на базар, намагалася не дивитися ні вліво, ні вправо, щоб не зустрітися поглядами із російськими окупантами.

Постійно снаряди під дахом. Бувало думаєш "ну все, зараз прилетить в наш дім".

«Одного разу влітку сусідці у двір залетіло – такий дим стояв. І ось такий шматок снаряду потрапив нам в стінку», – пригадує Вікторія.

В Олешках довгий час не було світла. «В однієї бабусі поселилися орки. Один з них вийшов на вулицю, а вона каже "Хлопчики, коли ж ви нам світло зробите?". А він так дивиться на неї і каже: "А навіщо смертникам світло?" Вони вже знали, вони це все планували», – каже Анна Петрівна, маючи на увазі підрив Каховської ГЕС.

Підрив Каховської ГЕС

Коли стався вибух на дамбі, Вікторія увімкнула телевізор і почала дивитися новини, тоді працював один український канал.

Анна ПилипченкоАнна ПилипченкоФото: О, море

«Вони ж підірвали (дамбу – ред.) вночі. Ми дізналися про це десь о восьмій ранку і почали збиратися: що змогли, що було поруч – те в сумку. А біля нас недалеко озеро, навесні трохи з нього йде вода. Ми думаємо: вода (з Каховського сховища – ред.) його наповнить і до нас не дійде. Думали, що вода може піднятися на пів метра, ну нехай на метр – але не більше», – каже пані Анна.

Коли вода вже була в Олешках, родина попіднімали все, що можна було, на шафи. Через пів години вода почала стояти у хвіртці, тоді сім’я переїхала до сусідки, яка має двоповерховий дім.

Втеча від води: чотири дні на човні

Вже об 11:00 годині їхній двір був повністю залитий, до ранку вода закрила вікна і піднялася на половину другого поверху.

Вода не те, що ллється – реве. Пливуть собаки, коти, кури, холодильники, морозилки, дошки, щітки, ванни, мисики – все, що у людей є, все, що вода підхопила, пливло.

«Газу немає, світла нема», – описує трагедію жінка.

Зранку сусідка, яка ночувала на човні, підпливла до будинку, сім’я Анни і родина, в будинку якої вони оселилися, перелізли через балкон у човен і перебували на ньому чотири дні.

В останній день, коли вони перебували в Олешках, почули вибух з-поза одної сторони будинку, наступний пролунав з іншої, третій вибух був спереду. «Я кажу: "Знаєте що, любі мої, розбомблять будинок і нас знищать"», – пригадує жінка.

Десять діб до українського кордону

Тоді вони вирішили рятуватися з міста і випливли човном до Черемшини. Біля селища родину взяла під опіку волонтерка з Іспанії, і вони через Крим вирушили перетинати кордон до Сумської області.

«В дорозі були 10 діб. Добре, що у мене було дві палки. Я б не перейшла ті 2 кілометри», – каже Анна Петрівна.

Вікторія СоболєваВікторія СоболєваФото: О, море

«Важко було переходити кордон, дуже важко, – додає невістка. – Я ледь не заплакала, коли побачила прапор. Невже я бачу український прапор, невже я більше не побачу тих, які стріляють по будинках?»

Зруйноване житло від великої води і надія на повернення додому

Коли вода в Олешках зійшла, сусідка Анни сфотографувала їхнє подвір’я і надіслала жінці фото.

Вікторія показує фотографії:

Тут був будинок, його водою змило повністю. Тут повинен був бути паркан, але його теж змило.

«Веранди немає повністю, пів будинку немає, – каже пані Анна. – Оце з моєї спальні вікно вивалилося одне зовсім, а інше наполовину. Тут біля пічки стояла 120-кілограмова бочка, повна зерна – вона поїхала у море. Вся плитка обвалилася. Двері ось лежать».

Пів хати спливло в море. Буває, як найде хвиля (туги – ред.) – жити не хочеться. Все своїми руками купували – і в один момент все втратили.

У Кілії живе донька Анни Петрівни, тож вона оселилася у цьому місті. Однак росіяни з осені 2023 року почали обстрілювати і його: «Сирена виє, якщо не кожен день, то вдень і вночі. І вікна, і двері дрижали. А куди тікати? Сидимо в хаті та й добре. Надіємось, що все буде добре, надіємось на Бога. Дякуємо хлопцям, які збивають ці дрони», – каже жінка. І додає: їхала б хоч сьогодні в Олешки, але поки там перебувають окупанти, в місті нічого робити.

«Ми чекаємо, поки звільнять наш дім. Поки не звільнять наші Олешки, ми додому не повернемось», – стверджує Вікторія.

Сітки «казковий ліс» і експонати з острова Зміїний: як живе єдиний волонтерський хаб у Кілії?
«Все тримається на фермерах»: Володимир Варбанець про посівну, проблеми та спекулянтів