Вулиця Чайковського у Корабельному районі Херсона – передостання вулиця перед річкою Кошова. Коли у червні цього року росіяни підірвали Каховську ГЕС, вона однією з перших пішла під воду. Вода прибувала через вулицю Причальну і затоплювала район. Ближче до вечора вона знаходилася на рівні 2 метрів.

Зараз ця вулиця, як і весь Корабельний район, потерпає від обстрілів.

Видання «МОСТ» розповідає, як живуть люди на вулиці, яка однією з перших пішла під воду після підриву Каховської ГЕС.

Місцевий мешканець Олександр Миколайович живе у торчовій (так тут її називають) хаті, побудованій з місцевої глини, очерету та дощок. Зараз її дах усіяний дірками від уламків снарядів, а стіни валяться від води, яка стояла в будівлі. Коли вулицю затоплювало, чоловік встиг винести з хати своє музичне обладнання. Олександр любить музику, тож зараз у його помешканні можна порозглядати інструменти, мікрофони та стійки до них.

«Людей тоді звідси усіх евакуювали. Вода прибувала дуже швидко – мені вдалося врятувати дуже небагато. Фактично, все, що встигли схопити – те й наше. Була хата, а зараз…», – махає рукою чоловік.

Олександр Михайлович показує свій дімОлександр Михайлович показує свій дімФото: МОСТ

Нині він тут не живе, навідується додому, щоб викинути сміття, адже кожного дня щось валиться зі стін. Олександр Михайлович оселився у будинку друзів, які виїхали за кордон.

Дорогою до його тимчасового житла зустрічає сусіда, який везе за собою невелику тачку. «Ойойойо, як ми живемо? Погано. Нікого нема, всі потікали. А ми, пенсіонери, інваліди, куди ми дінемся?», – каже він.

Олександр Миколайович показує слід від уламку на подвір’ї, де він тимчасово мешкає:

«Осюди місяць тому "Град" прилетів. І ще – он туди, – киває головою в інший бік вулиці. – Там порвало трубу, такий фонтан бив… Але уже все заасфальтували. Дякую нашому водоканалу».

Так виглядає вулиця Чайковського зараз. Фото: МОСТ

По обидва боки вулиці стоять зруйновані чи напівзруйновані будинки, яких немає кому ремонтувати. Вулиця майже порожня: люди приходять перевірити свої господарства або просушити будинки. Натомість вулицею блукають собаки, яких залишили господарі, які виїжджали з міста, рятуючись від війни. Тварини шукають, до кого б прибитися.

Мешканка району Людмила розповідає, що під час потопу встигла врятувати своїх двох тварин. Згодом до неї прибилося ще три.

Мешканка вулиці ЛюдмилаМешканка вулиці ЛюдмилаФото: МОСТ

«Ми у Херсоні 40 років живемо. Пробули тут всю окупацію. Пережили затоплення. Нікуди не виїжджали, – розповідає жінка. – Наш дім зовсім затопило – аж по самий дах. Що тут було тоді – страшно згадувать. Все у воді, тварини мертві… Кругом болото було».

У той час вода знищила гараж та машину Людмилиної сім’ї.

Зараз подвір’я жінки – доглянуте, після великої води зробили косметичний ремонт. Відкачувати воду допомагали волонтери з Рівненщини.

«Такі добрі діти, помогли нам. Як поїхали до себе додому, кидали мені фотографії – у них також там підвал затопило. Мені дівчинка-волонтерка писала, казала "Пані Людмило, нас теж підтопило, але, звісно, з вашим не зрівняється"», – каже співрозмовниця.

На її подвір’я також «прилітало»: осколки розбили фасад, літню кухню, гараж, уламки від отворів видно на стіні дому.

Однак Людмила не хоче виїжджати. «Куди ми поїдемо? Це гроші треба… А тварин своїх куди дінемо? Їх же не забереш…» – каже жінка.

Жінка з сусіднього будинкуЖінка з сусіднього будинкуФото: МОСТ

У сусідському похиленому будиночку немає даху і завалені вікна. Трохи далі з двору визирає жінка, каже, що привезли хліб.

«Важко, дуже важко. Дали 40 тисяч на облаштування житла. Але що це за сума?.. Піску купила, і немає грошей…», – вона закриває хвіртку.

Вітер хитає голі дерева на вулиці Чайковського.

Півтора року окупації й 7 діб, щоб дістатися вільної території: історія пенсіонерів з Херсонщини
Мої рідні живуть в окупованому Мелітополі: що я бачу в спілкуванні за майже два роки