Про це розповідає Суспільне.
У момент «прильоту» російської ракети по будинку Яна перебувала на робочому місці. Вона почула дуже сильний вибух і вона розуміла, що він стався поруч.
«Було 05:07, як зараз пам’ятаю. Вибух – підскакуєш. Я побігла нагору, перевірити вхід, – згадує той день жінка. – Коли спустилася до підвалу, зник зв’язок, і стався третій вибух. Мене припечатало до стіни. Я бігом туди, я чула рухи людей, розуміла, що щось не те. Коли я почала відкривати двері, чула як сиплеться скло у великій кількості. Я бачила як валив дим, темрява. І крики людей, які кликали на допомогу».
Тієї ночі ательє прихистило близько 20 людей: сюди спускалися сусіди з дітьми. Яна намагалася заспокоїти і вкласти дітей, давала їм печиво, книжки.
«Панікувати не можна було. Діти дуже реагують на те, що роблять дорослі», – розповідає кравчиня.
Вона не збирається виїжджати із Запоріжжя. Каже: жителі будинку стали для неї рідними.
«В нас дуже дружні люди. І те, що ми українці, на жаль відчули тільки зараз, під час війни», – додає власниця ательє.
Каже, люди приходили сюди з наляканими очима. Одна жінка сказала Яні «от я приходжу, посиджу тут з вами – і мені спокійно, я тут почуваюся в безпеці».
З початку повномасштабної війни ательє безкоштовно ремонтує одяг та екіпірування військових. Їхні замовлення виконують в першу чергу.
«Якщо щось треба військовим, все відкладаю, і роблю. Люди не заперечують, всі підтримують, не було якихось непорозумінь з клієнтами», – каже Яна Чекмарьова.