Виготовлення військової амуніції та електроприладів, благодійні магазини та обіди – українці продовжують долучатися до волонтерської допомоги Силам оборони України та своїм співгромадянам.

За всіма зборами на потреби військових і волонтерською допомогою стоять люди. Редакція «О, море» розповідає про благодійні ініціативи, які реалізовують мешканці півдня.

Благодійний магазин для мешканців Запоріжжя

У благодійному магазині «Дари добро» переселенці та мешканці Запоріжжя можуть безоплатно отримати одяг, взуття та речі. А у відділі соціальних – придбати речі за невелику плату. Виручені кошти спрямовують на потреби військових. Цей магазин відкрився задовго до повномасштабного вторгнення, а після 24 лютого 2022 року розширив аудиторію.

Працівники благодійного магазинуПрацівники благодійного магазинуФото: Сторінка магазину у фейсбуці

Продавчиня Людмила Гуреєва каже, що до них звертаються не лише внутрішньо переміщені українці, а й запоріжці: діти інвалідністю, багатодітні родини, люди похилого віку, які не мають можливості дозволити собі купити теплий одяг.

«Ми не обмежуємо кількість одягу або речей, або посуду, що вам потрібен», – розповідає Людмила. Тож люди можуть брати в магазині усе, що завгодно.

Благодійний магазин у Запоріжжі. Фото: Суспільне Запоріжжя

Приміром, переселенець з Пологівського району Михайло Шарай переїхав до Запоріжжя дружиною. З собою вони змогли взяти лише документи. У «Дари добро» чоловік приходить не вперше, цього разу йому потрібні зимове взуття і джинси. Раніше, крім одягу, брав іграшки внучці.

Кошти виручені за продаж речей, які можна придбати у відділі соціальних товарів, йдуть на потреби військових.

«Ми збираємо речі для хлопців, які, на жаль, отримали поранення і знаходяться у військовому шпиталі. Це як і засоби особистої гігієни, так і шкарпетки», – розповідає продавчиня.

Асортимент товарів поповнюють завдяки небайдужим запоріжцям і закордонним благодійним організаціям. Протягом місяця благодійний магазин відвідує 250 людей.

Миколаївський майстер, який разом з волонтерами виготовляє ектроприлади для військових

Ростислав із Миколаєва збирає акумуляторні наплічники, які живлять Старлінк понад добу, і антени для дронів, які забезпечують зв’язок між коптером та оператором. Він забезпечує військових саморобними електричними приладами спільно з волонтерами.

У середньому чоловік збирає акумуляторний наплічник за день. У ньому – акумулятори, інвертор, електронна плата для акумуляторної батареї, коробочка з роз’ємами для користування тощо.

Ростислав демонструє наплічникРостислав демонструє наплічникФото: Суспільне

«У цьому великому відділі ми кладемо акумулятор та інвертор. У цьому трішки менше відділі ми кладемо коробочку де знаходяться усі роз’єми. На 220 розетки, USBшки, гніздо для зарядки», – показує Ростислав журналістам Суспільного.

Собівартість такого наплічника – від 25 тисяч гривень. Волонтер із з дружиною зробили вже понад 50 таких.

Місткості акумуляторів вистачить, щоб зарядити телефон близько ста разів. Сам пристрій заряджається від мережі 220 потягом восьми годин.

Врік тому військові звернулися із запитом на подібну річ до волонтерки Олени. Перший наплічник зробили у червні минулого року. Відтоді на них цільово збирають грошей.

Комплект технікиКомплект технікиФото: Суспільне

«Нас попросили тоді зробити рюкзак, який буде давати живлення Старлінку 16 годин. До речі, як з’ясувалось, перший рюкзак і живив 16 годин. Але трішки перестрахувалися і Ростик зробив рюкзак який живить набагато більше. Він понад добу може працювати. Ростик каже 35 годин, але хлопці тестували, виходить до 50 годин», – розповідає Олена.

Також волонтери збирають антени, які використовують оператори дронів. Їх виготовляють, щоб замінити доволі дорогу антену. За розрахунками волонтерів, антени, які виготовляють вони, удвічі дешевші та на 30% потужніші.

Вартість такої антени – приблизно 16 тисяч гривень. Гроші на них збирають також волонтери.

Жінка з інвалідністю з Херсонщини, яка допомагає понад сотні односельцям, що опинилися в складних життєвих обставинах

Майже пів року щоранку херсонка Ірина Прасько розвантажує обіди. Це допомога для 115 людей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Ірина пересувається на кріслі колісному, а після смерті сина цього року не знала, як жити далі, поки до неї не звернулися за допомогою волонтери з організації «Мирне небо Харкова». Вони вирішили готувати і роздавати їжу нужденним.

«Думаю, та, звісно, допоможу! І це я почала дзвонити сусідам, розповідати про таку допомогу та щоб приходили до нас», – розповідає Ірина.

Ірина ПраськоІрина ПраськоФото: Суспільне Херсон

Починали з обідів для 30 людей. Зараз намагаються допомагати не лише харчуванням.

«У мене є списки, там всі категорії: хто інвалід, хто одинокий, є вдова з дітками, ну різні люди приходять. Тому треба й кішку нагодувати, тому треба візочок, тому треба милиці, тому треба ліки... Ну й почала я стукатися в усі двері, щоб допомагати людям», – ділиться жінка.

Люди, які отримують допомогу, називають себе «Іринина родина». Кожен з них намагається підтримувати одне одного.

«Бо тут затишно, тут дуже родинна тепла атмосфера. Тут в мене стільки тут тепла і любові, що на всіх вистачає. І вони ж до мене дуже гарно ставляться», – каже волонтерка.

Ірина допомагає 115 людям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Фото: Суспільне Херсон

Кравчині із Запоріжжя, які організували волонтерський швацький цех

Волонтерський швацький цех у Запоріжжі запрацював після початку повномасштабного вторгнення. Керівниця швацького цеху Олена Грекова каже, що за цей час кравчиням вдалося розробили:

  • плащі від дощу
  • спальники
  • плитоноски
  • бронежилети для собак.

Нині волонтери виготовляють плащі-пончо із нейлонової тканини та використовують інфрачервоне оздоблення, щоб військові, які їх одягають, не були помітними на тепловізорі ворога. Перші зразки цього одягу вже відправили на передову для випробування.

Керівниця швацького цеху Олена ГрековаКерівниця швацького цеху Олена ГрековаФото: Суспільне Запоріжжя

Відгуки від захисників – різні, каже Олена. «Хтось каже, що добре, а хтось – що треба вдосконалювати. Ще не все досконале, але намагаємося покращити», – говорить вона.

У осінньо-зимовий період найбільший попит на плащі-дощовики і спальники. Плащі-пончо шиють так, щоб військові мали змогу не лише вдягнути їх на себе, а й зробити з одягу навіс над окопом.

Волонтерському швацькому цеху бракує робочих рук. Фото: Суспільне Запоріжжя

Спальники шиють із спеціальної тканини, яка повинна тримати тепло, навіть коли температура сягатиме 35 градусів морозу. Всередину зашивають болоній. Конструюють виріб таким чином, що людині, яка ним користуватиметься, було зручно повертатися, адже військові сплять у вдягненими.

Проблем з тканиною і фурнітурою, за словами волонтерів, немає, бракує лише робочих рук.

«Ми пережили окупацію. Налагодити бізнес – значно легше»: історії херсонського бізнесу в Одесі
Півтора року окупації й 7 діб, щоб дістатися вільної території: історія пенсіонерів з Херсонщини