Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Співзасновник комплексу сільського зеленого туризму Олександр Долинко розповів редакції "О,Море", звідки з’явилася ідея для такого масштабного проекту, як вдалося його реалізувати і чим тут дивують гостей вже 12 років.
Віщий сон Галинки
Олександр Долинко – колишній військовий. Він звільнився зі Збройних сил у 1991 році і заснував торфопідприємство – виготовляв добрива. Його дружина, як він ласкаво називає її - Галинка, педагог-психолог.
Однієї ночі його дружині наснився сон: на березі відпрацьованих кар’єрів стоїть кілька будиночків, куди вони запрошують туристів. Так з’явилася ідея заснувати базу зеленого туризму.
Олександр Долинко із дружиною Галиною
На гектарі землі на Дніпрі побудували невеличкий готель сільського типу, музей – так з’явилася база відпочинку "Чайка". У будівництво готелю вклали всі свої заощадження. Самі розробили маршрут по пониззю Дніпра на безшумних двигунах, які розташовуються під водою. І гостям розповідали про єрики, озера, лілії, птахів і різних тварин, які існують в пониззі Дніпра.
"Україна стала міською, людям потрібно раз на кілька місяців кидати місто, виїжджати в нормальні умови і відпочивати. Десь полежати на травичці, походити босими ногами, послухати, як жаби квакають, половити рибу. Людина заряджається від землі-матінки, від природи, позитивом на життя", – вважає Олександр.
Побачивши, що на такий сільський зелений туризм є чималий попит, Олександр заснував масштабний проект – "Зелені хутори Таврії". Для цього він об’єднав однодумців. Вони отримали по два гектари землі під особисте селянське господарство і продовжили тему сільського зеленого туризму через ремесла.
"Людина хоче не тільки виспатися на природі, не тільки поїсти натуральної їжі, а й поспілкуватися з позитивно-зарядженими місцевими людьми, і щоб там було багато цікавинок. Як ми кажемо тут на півдні – заманух. Не тільки екскурсовод, такий дорослий як я, сипле прізвищами та датами. Ми вирішили зробити це на фоні наших південних Таврійських ремесел", – розповідає Олександр.
Раніше на цій території були болота, але хуторяни зробили канави, скинули воду – так з’явилися суходоли. Тож тепер тут є окремі хутори, кожен доглядає за своєю територією, приймає відвідувачів і пропонує свої розваги. Тепер ці місця відвідують гості з різних міст України.
Хутори, ремесла та місцеві смаколики
"Зелені хутори Таврії" розташовані за 30 кілометрів від Херсона та за 70 кілометрів від узбережжя Чорного моря на Херсонщині. До самих хуторів від траси Р57 ще півтора кілометри – їх можна пройти пішки, якщо приїхати рейсовим автобусом, або ж завчасно попередити адміністрацію хуторів, щоб вас зустріли.
Одразу до хуторів можна дістатися власною автівкою та з туристичною групою. Тут є чимала площа для парковки – а далі хуторами вирушаєте пішки. Дізнатися, чи працюватимуть ремесла у потрібний вам день та замовити екскурсію можна за телефонами 0508766974 та 0972424020. У хуторів є свій сайт та сторінка у фейсбуці.
Ціни на розваги та їжу на хуторах:
- Вхідний квиток: 50 гривень дитячий, 70 гривень – дорослий на день перебування. Для людей з інвалідністю, учасників бойових дій, дошкільнят, шкіл-інтернатів, велотуристів та вагітних жінок – вхід безкоштовний.
- Екскурсія: 70 гривень з дитини, 110 – з дорослого. У вартість екскурсії вже включено вхідний квиток.
- Розваги: на кожному хуторі різні ціни та послуги, можна знайти розвагу за 30 гривень, можна – за 250 гривень.
- Їжа: комплексний обід – 110 гривень з дорослого, 80 гривень – з дитини.
- Екскурсію та обід потрібно замовляти завчасно, а можна потрапити на територію, придбавши лише вхідний квиток, і самостійно провести час на хуторах. Їжу також можна взяти із собою і влаштувати собі обід у будь-якій альтанці – додатково за це гроші платити не потрібно.
Між хуторами відстань невелика – деякі розташовані зовсім поряд, між деякими пройти кількасот метрів. Тут є канавки і містки через них, острівці та озерця, а ще – густий ліс навколо. І як ідеш хуторами, наче гуляєш справжнім селом: кожен хутір має огорожу, там стоїть дім – є навіть справжні мазанки, і кожен двір – різний.
Відчуття, наче дійсно заходиш до когось у гості – у дворі сад, квіти, лавки, можна набрати собі води чи полежати на вкритою соломою лежанці. У кожному дворі можна знайти купу різних безкоштовних розваг – гойдалки для дітей і дорослих, альтанки, незвичні фотозони.
Кожен хутір пропонує свої розваги, деякі хутори мають власні сувенірні крамниці, які тематично пов’язані з ремеслом, на якому цей хутір спеціалізується. Зараз всі цікавинки хуторів розташовані на вулиці.
Тут можна придбати керамічний посуд, свічки, прикраси, ляльок із тканини. Тут також можна зробити собі монету на згадку – коштує від 50 гривень.
Мотузковий парк коштує від 30 до 100 гривень – ціна залежить від складності та протяжності маршруту, канатна дорога – 50 гривень.
Також можна покататися на човні чи катамарані по каналу. А ще на хуторах постійно чути постріли – це гості перевіряють свою влучність у тирі – ціни тут від 2 до 15 гривень за постріл, залежать від обраної зброї.
На території хуторів є п’ять кухонь – там можна замовити млинці, вареники, шашлик, або ж випити чай, каву, пиво, чи щось міцніше.
Можна замовити повноцінний обід (для дорослого він коштує 110 гривень, для дитини – 80 гривень). На обід тут подають борщ з пампушками і сметаною, салат, картоплю з м’ясом, сало, узвар. Дорослим запропонують чарочку міцного напою.
А ще на хуторах можна придбати кавуновий мед – бекмес, він продається на хуторі Олександра.
"Я згадав, що у моєму дитинстві бабунька і всі сусіди робили бекмес – кавуновий мед. Так з’явилася ідея перевірити на людях, як їм смакує бекмес. Ми з Галинкою і хуторянами зварили перший бекмес – 20-30 літрів і дали покуштувати нашим гостям. Мало хто вгадував, що це кавуновий мед. Ми відновили те забуде, від чого ми відвернулися у свій час," – розповідає Олександр.
Бекмес
Олександр з однодумцями побачили, що на бекмесі можна заробити. Тож він облаштував на "Чайці" невеличкий цех на 400 літрів соку. Свій продукт запатентував і отримав на нього сертифікат якості – для цього виробництво довели до стандартів безпеки харчування, а сам рецепт залишився незмінним.
Тож тепер 7 людей працюють на цьому підприємстві – виготовляють бекмес по рецепту бабусі Олександра. У сезон варять бекмес та роблять закрутки у трилітрових банках, а в інший час – фасують його по маленьких баночках на продаж.
Придбати бекмес можна на хуторах або в інтернет-магазині. А ще Олександр хвалиться, що його бекмес підкорив навіть телеведучу Лесю Нікітюк. Одного разу вона відвідала хутори, спробувала сама варити бекмес, а потім включила його до своїх боксів делікатесів з різних куточків України.
Зараз маленьку баночку бекмесу на 40 мл можна придбати за 25 гривень. Більші баночки коштують 55 гривень (90 мл) та 100 гривень (180 мл).
Бекмес готують зі стиглих херсонський кавунів – їх закуповують у місцевих фермерів. М’якуш чавлять, проціджують і потім тримають 10-12 годин на вогні, не доводячи до кипіння. Кавуни беруть стиглі, але не перезрілі, і ті, що мають нетоварний вигляд для продажу.
У минулому році на підприємстві Олександра переробили 18 тон кавунів – вийшло 200 трилітрових банок: з тони кавунів мають близько 400 літрів соку, а через 10-12 годин з них залишається лише 6 трилітрових банки бекмесу. Все інше – випаровується.
Олександр зазначає, приготувати бекмес можна і вдома – для цього не потрібне якесь особливе обладнання чи вміння. Єдине, радить готувати на вулиці або, якщо такої можливості немає, у кухні має бути потужна витяжка, і обов’язково – навстіж відкриті вікна, бо вся волога може осісти на стіни та стелю. А ще дає пораду, як його потрібно смакувати:
Коли працюють "Зелені хутори Таврії"
На хуторах приймають відвідувачів з квітня по листопад. Майстри працюють поки тепло – бо ж всі локації розташовані на вулиці. Інколи є охочі і в холодну пору року провести тут корпоративи, квестові програми.
У туристичний сезон на хуторах працює до сотні людей – це і охорона, і підприємці, які надають тут свої послуги. Зараз різні розваги на території працюють з п’ятниці по неділю. Ремесла – з 8:00 до 17:00. Під туристичну групу майстри та підприємці приїжджають і у будні.
Залишитися на хуторах можна на цілий день – дотемна. Тут можна і переночувати – на території є готелі. Номер коштує 500 гривень – є з умовами у номері та на території. У номері можуть розміститися одночасно 5-6 людей. Контакти власників житла вам нададуть в адміністрації хуторів за телефоном: 0508766974.
"Зелені хутори Таврії"
Також на території можна поставити свій намет і переночувати там. Олександр запевняє, на його Стрілецькому хуторі за кемпінг гроші не беруть: вам навіть нададуть місце, де розвести вогнище аби приготувати їжу, покажуть, де набрати питної води, а от дрова доведеться самим шукати у лісі.
Тих, кому потрібні більш комфортні умови ночівлі, запрошують до "Чайки" – база зеленого туризму розташована у місті Гола Пристань, за 6 кілометрів від хуторів. Цим комплексом зараз займаються діти Олександра і Галини.
За 250 гривень з людини тут можна зняти місце на ніч в справжній українській хаті. Вона має дві кімнати і може вмістити до 8 людей. Тут є гаряча вода, телевізор, кондиціонер та піч-лежанка. Трохи дорожче обійдуться номери стандарт та напівлюкс.
Як пандемія підкосила зелені хутори
У кращі роки на хуторах приймали до 30 тисяч відвідувачів за сезон. А от останній рік видався важким: через коронавірус відпала значна частка груп – школярів та студентів.
І хоч є туристичні оператори, які привозять сюди туристів, їх небагато: навіть із закритими кордонами, навали туристів на хуторах не було. Тож зараз комплекс працює не на заробіток, а на збереження людей – тих підприємців, які створюють на хуторах особливу атмосферу.
"Поїхавши у Фінляндію збирати полуницю або в Польщу до пана працювати чи далекобійником, люди заробляють на порядок більше, ніж тут у нас в Україні. Найбільша загроза – якщо команда розбіжиться у різні сторони. А не так то легко зробити коваля чи гончаря, знахарку чи гутника. Тому зараз співвласники пішли на те, що ми зовсім не отримуємо прибуток. Задача – вижити", – ділиться Олександр.
Підприємці, які працюють на хуторах, сплачують орендну плату – 10% від заробітку. Така ціна влаштовує і підприємців, і власників хуторів. Підприємці можуть заробити, а хуторам вистачає коштів, щоб охороняти і розвивати територію.
Олександр впевнений: зелений туризм надзвичайно потрібен Херсонщині, бо ж на зелених хуторах не лише пропонують дізнатися про ремесла, спробувати щось зробити руками чи скуштувати домашніх страв. Це місце дає роботу сотні людей, які заробляють гроші, годують сім’ї та сплачують податки. Разом із тим, Олександр зазначає, що на його думку для безперешкодного розвитку такого туризму потрібні зміни у законодавстві.
"Я піхотний підполковник. Коли я звільнився у 1991 році, змінилося 14 голів облдержадміністрації. З тринадцятьма я спілкувався, основна частина з них була на хуторах, і я казав їм, що це – потрібно. Що при невеликих вкладеннях багато людей отримують додатковий заробіток, це малі фермери, ті хто можуть кімнатку обладнати для гостей або продати щось із городу для міських людей. Тільки для цього потрібно, щоб були умови. А це набагато залежить від влади", – каже підприємець.
Олександр вчиться у закордонних колег.
"Коли ми з Галинкою в якихось країнах мандруємо, я питаю, як у них. Є закони, людина може прийняти у себе гостей, взяти гроші, виписати квитанцію, сплатити в кінці року податки. А у нас – держава прийде допомагати тобі, всі ці служби прибіжать, дбаючи про тих людей, яких я приймаю", – каже Олександр.
