Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
"О, Море" поспілкувалось з досвідченим мандрівником зі Львова Іллею Дейнекою. У хлопця за плечима уже кілька тривалих солоподорожей, а в свою крайню мандрівку до моря на Одещині він вирушив у компанії лише власного велосипеда.
За 10 днів від Вилкового до Одеси Ілля встиг дослідити острів посеред Дунаю, посмакувати фермерськими продуктами у Приморському, рапанами і кефаллю – у Лебедівці, скупатись у штормовому морі та навіть обжитись на радянській базі.
Як спланувати маршрут, що взяти з собою, а що краще залишити вдома і кому взагалі не підійдуть самостійні мандри, читайте далі.
Розкажи, звідки взялась ідея соломандрівки над морем? Чи мав раніше вже досвід таких подорожей?
Соломандрівки я розпочав вже давно. Все почалось з Карпат і біля Чорного моря теж вже бував: у 2018 році проїхав від Олешківських пісків до Вилкового. Тоді, щоправда, був не сам – ми проїхали удвох цей маршрут за 27 днів приблизно.
Ілля вже не вперше мандрує з велосипедом до моря
Цього літа я знову вирішив повернутись до моря.
Як готувався і планував поїздку? Що брав з собою в дорогу?
Готуюсь до походів я дуже швидко. Це може зайняти максимум день і в цей час входить приготування їжі, яку я звично беру з собою.
У цю поїздку на море на 5 днів я запасся готовими пакетами з харчами.
- На сніданок – вівсяні пластівці, в які додаю сушені фрукти, горіхи, какао. Далі за допомогою вакууматора пакую це все в запаяні герметичні пакети.
- На обід у мене зазвичай снеки на перекус, якщо є можливість, то заздалегідь роблю енергетичні батончики.
- На вечерю: кус-кус або пюре, або "Мівіна", або кукурудзяні чи гречані пластівці. Туди додаю сушене м’ясо, яке також сам готую, сушені овочі (їх можна купити у великих супермаркетах типу "Ашан" чи METRO), ще можу додавати сушений сир пармезан, який продається вже тертий. Це все також запаюю у пакети.
Такий раціон важить менше, ніж вже готова їжа "Їдло" чи "Харчі" (українські виробники сублімованої їжі, – ред.).
Найбільше часу займає хіба розкласти заздалегідь висушені продукти у пакети – витрачаю на це приблизно годину-дві, щоб побавитись на кухні.
Перекус на березі моря
Все інше спорядження у мене було fast-n-light – тобто старався брати усього якомога менше, щоб воно було компактне, легке, займало мало місця.
Я планував свій відпочинок повністю автономним: мав намет і спальник для ночівлі, мав газовий пальник, що дозволяло зупинитись будь-де: на узбережжі чи в лісі і приготувати собі теплої їжі.
Раніше я вже мандрував від Арабатської Стрілки через Асканію-Нову, Кінбурнську косу, острів Джарилгач до Херсона. Торік їздив велосипедом по островах Греції, то теж вже орієнтувався, в яку погоду це робити комфортно.
Але оскільки в Україні восени клімат біля моря мінливий, я знав, що можливі шторми, тому брав з додаткового спорядження майже все те саме, що брав в останній гірський похід Карпатами.
Єдине, що в поїздку до моря я не брав рюкзак, а спакував все у спеціальні сумки для велосипеда.
Що з обов’язкових речей точно треба взяти з собою в таку мандрівку?
З необхідних речей для повноцінного автономного пересування у мене з собою були:
-
кухня (пальник + їжа)
-
намет і спальник
-
одяг та засоби гігієни
-
аптечка
-
ремкомплект для велосипеда
З попередніх подорожей я знав, що в південних областях України є багато колючок, і восени на них можна натрапити найчастіше.
З одягу не пошкодував, що взяв звичайні флісові рукавички – вони мене сильно рятували вечорами. Забігаючи наперед, скажу, що з 10 днів – 8 штормило, а біля моря це відчувається дуже сильно.
У мене з собою було ще два бафи: один – на шию, один можна було використовувати як шапку.
Мав також пухову куртку і одну пару взуття – кросівки. Я планував тренуватися (біг, плавання і велосипед) і в них було дуже зручно.
Пухова куртка восени біля моря не завадить
Порада: Якщо не маєте легкої пухової куртки (у мене від виробника Patagonia), можете взяти термобілизну. Вдома я навіть зважував, брати фліску чи термобілизну, які по вазі однакові – то краще брати останню, бо вона ліпше зігріває.
Розкажи, як планував маршрут, звідки і куди добирався?
26 вересня я виїхав зі Львова і вже наступного дня був у Вилковому. Ще через день, 28 вересня, дістався Приморського, а потім Лебедівки.
Зі Львова до Одеси я добирався потягом, щоб можна було перевозити велосипед. У плацкарті поклав його на третю полицю, запакувавши у спеціальний велочохол.
З Одеси до Вилкового за 200 грн доїхав автобусом і вже звідти у мене розпочалася подорож.
День 1. Вилково
Тут я залишився на ніч на базі "Пелікан-Тур", а зранку наступного дня разом з групою стартував у подорож навколо острова Єрмаків – це один з найбільших островів в українській дельті Дунаю.
Мене "вписали" до групи з Києва і за 5 годин, що я разом з ними мандрував навколо острова, побачив доволі багато цікавого: і птахів, і рослин, і на іншому березі жителів уже румунського села.
На острові була висадка, де ми мали змогу спостерігати за водяними буйволами – їх туди завезли 2 роки тому. Окрім буйволів, тут також живуть дикі коні.
На острові Єрмаків водяться водяні буйволи
У цю місцевість я би повернувся на 0-й кілометр. Треба було затримуватись ще на один день у Вилковому, щоб туди потрапити, а під час цієї мандрівки я собі цього не планував.
Я вже бував на островах Джарилгач і Березань, маю в планах ще один невеликий острів.
Цього разу відкрив для себе, що у дельті Дунаю є багато цікавих островів. Туди теж можна повернутись, щоб їх дослідити – можна це зробити на каяках чи пакрафтах (легкі надувні човни) і навіть з велосипедом.
Я планував, що буду рухатись з тією швидкістю, яка мене задовільнятиме.
Перевага соломандрів – що ти ні від кого не залежиш
День 2. Приморське
Після екскурсії на острів у той самий день я вирушив до селища Приморське – від Вилкового туди було 18 км. Дорогою я заїхав на козячу ферму, посмакував сиром, сходив на екскурсію до кіз.
У таких подорожах я завжди стараюсь купувати їжу місцевих – на "Бринзарні" я також взяв бринзу з собою. Вона була суха, не водяниста і з тим шматком я міг подорожувати тиждень – якраз ідеально, що не псується і добре додавати до страв.
У мене для того саме були кукурудзяні пластівці і вийшло дуже смачно. Ця страва чимось нагадувала закарпатський банош, молдовську мамалигу й італійську поленту.
У цей день я заночував на пляжі у Приморському. Тоді якраз не штормило і ранок теж був спокійним: я встиг зняти світанок, поплавати, побігати і вирішив їхати далі до Лебедівки.
Старався прокласти маршрут вздовж моря, але у цьому місці були такі ділянки, де море і лиман розділені косою – велосипед в цих місцях просто би довелось нести в руках чи тягнути як плуг.
Де можна було, я проїхав уздовж узбережжя, де не можна було, об’їжджав навколо лиману.
Часом доводилось йти пішки з велосипедом в руках
День 3-8. Лебедівка
Ввечері, під'їжджаючи до Лебедівки, я глянув погоду на наступний день і побачив, що прогнозують зливу, а в морі – штормове попередження. Тоді я вирішив не ночувати з наметом на пляжі, а спробувати знайти найбюджетніший варіант житла, який тут був можливий. Орієнтувався на 100 грн за ніч.
Я знав, що тут є бази радянського типу, які не те, що не мають жодної зірочки, а їх взагалі бажано знести і на їхньому місці побудувати щось нове.
Ще дорогою попросив знайомих, які відпочивали влітку в Лебедівці, щоб скинули адреси тих, де вони відпочивали, і ще паралельно дивився варіанти на Booking.com. Вже по приїзду знайшов житло для ночівлі – база відпочинку "Молдова".
І тут я вже лишився надовго. Прогноз погоди показував, що наступного дня теж мав бути дощ і шторм – то я вирішив перечекати.
Ми удвох з Андрієм залишились у Лебедівці і звідти робили радіальні виїзди. Наприклад, їздили в супермаркет в сусіднє село Тузли, у місцевих я там купував творог і домашні яйця. Робили також виїзди у сторону села Базар’янка.
Ходили по пляжу вздовж лиману в сторону Вилкового, там натрапили на рибалок, в яких згодом купували кефаль (цю рибу я пробував вперше у житті і вона мені була дуже смачною).
У місцевих рибалок можна купити свіжої риби
В іншу сторону ходили в сторону Курортного. У той день ми пройшли 20 км і повертались через ліс – там побачили хороший кемпінг.
Лебедівка мені сподобалась своєю автентичністю, так сказати. Так, там є багато пережитків з радянського минулого, в цей час майже не було людей, напевно, цим вона мені й сподобалась. Тут я пробув найдовше – тиждень – до 5 жовтня.
У Лебедівці є ліс, де можна ночувати з наметом
Передостаннього вечора моєї подорожі ми поїхали до Затоки – в Кароліно-Бугаз. Там переночували і вже звідти через Санжійку та Чорноморськ доїхали до Одеси, звідки я повертався потягом до Львова.
Розкажи, як виглядав твій день. Чим розважав себе у мандрівці?
Зазвичай день на морі розпочинався о 6:30 чи 7 ранку. Якщо бачив, що сильно штормить і хмарно, то ще трохи лягав поспати. Коли була хороша погода, то я вставав знімати таймлапс (покадрова зйомка) сходу сонця, потім мав сніданок і йшов на море. Там мав фізичну активність: бігав, тренувався чи просто робив зарядку.
У перший день у Лебедівці я прогулювався узбережжям вздовж моря, тоді якраз штормило, назбирав рапанів. Місцеві підказали, як готувати – то було вперше в житті, що я їх сам готував і їв. Сподобалось.
Як приготувати рапанів? Промити рапанів від піску і залити гарячою водою з чайника. Поставити варитись на одну хвилину і в процесі витягали їх виделкою з мушлі. Після цього варити ще 3-4 хвилини.
Пізніше ми ходили в магазин, докуповували, які потрібно було продукти, обідали, а після цього на пів години-годину влаштовували собі тиху годину чи знову йшли на море.
На світанок у Лебедівці далеко ходити не доводилось – сонце сходило над морем і за ним можна було спостерігати за 20 метрів від місця ночівлі.
А захід сонця був над лиманом (у цьому місці – це озеро Бурнас національного парку "Тузлівські лимани", – ред.) – треба було проїхати десь менше кілометра, щоб на нього подивитись. Після заходу сонця мали вечерю.
Захід сонця на лимані
Всі трапези були на вулиці під навісом – така собі міні-альтанка. Це додавало колориту, бо шум моря було чути постійно: будинки, в яких ми жили, були просто на скелі.
Спершу я думав: "Побуду тут день-два і поїду далі". Але бачив, що погода не міняється – весь час штормило і за морським прогнозом були 3-метрові хвилі. Було похмуро і вітряно. Вітер міг сягати 15 м/с.
І я вирішив більше не діставати намет. Узбережжя в цій місцевості дуже круте, ліс був в протилежній частині Лебедівки, а ночувати далеко від моря я не хотів – зручніше і приємніше, коли ти біля моря, особливо, коли бачиш його раз в рік.
Оренду хатин ми продовжували з дня в день і пізніше вже навіть сторгувались з господарями за 83 грн за ніч.
Умови на цій базі були відверто радянсько-совдепівські:
-
душ на вулиці від бака з водою, яку нагрівало сонце
-
туалет також на вулиці
-
кухня з газовим балоном – теж окремо в такій собі міні-їдальні
-
чайник був в альтанці, де ми їли
Будинок на базі відпочинку "Молдова" у Лебедівці
З якими труднощами стикаються соломандрівники? Які бачиш переваги і недоліки такого типу подорожей?
Не знаю, як для кого, але для мене такі самостійні бюджетні подорожі – зовсім не труднощі. Хоча розумію, що для когось може бути зовсім навпаки. Цілком розумію, коли люди хочуть all inclusive, гарячу ванну чи гарячий душ раз вдень, але мене влаштовує і тричі на день помитись в морі і почувати себе цілком комфортно.
З харчуванням проблем не було – купували місцеві продукти. Одного разу ми навіть сходили в місцевий ресторанчик у Лебедівці – "Шаланда".
У цьому закладі ми їли курбан – це суп із баранини, а я саме хотів спробувати баранини, бо у Львові її знайти проблематично.
В інший день, коли ми їздили в Тузли, місцева пані продавала козячий сир. Вона розповіла, що коли сезон, то цей сир виходить жирним, а вже під кінець туристичного сезону для себе і для місцевих вона робить його знежиреним. Він був дуже смачним!
У мене за всю подорож не виникло жодних проблем ні з харчуванням, ні з ночівлею, ні з побутовими умовами. За 80 гривень я мав дах над головою, коли бачив, що за прогнозом мав бути дуже сильний шторм.
У вересні саме триває сезон кавунів
Щодо погоди, то ми бачили, як негода починалась у Лебедівці. Правда, тут сильної зливи так і не було, а грозовий фронт йшов далі на Одесу, Миколаївську і Херсонську області.
Таких фронтів у Лебедівці було декілька. Так цікаво спостерігати, коли в морі на горизонті бачиш блискавки – вони йдуть одна за одною справа наліво і рівної сили. Звуку не чуєш, а бачиш самі блискавки: одну, другу, третю, четверту – відстані там проглядались дуже великі.
Я хотів продовжити подорож, але через не дуже сприятливі погодні умови я й залишився у Лебедівці на тиждень. Вдень було так, що сонце припікало, температура піднімалась до +25, але в морі штормило, хвилі були до 3 метрів, та ми все одно плавали.
Перед тим я, звісно, попередив, які можуть бути небезпеки – як медик і рятувальник я переконаний, що коли знаєш техніку безпеки і її дотримуєшся, і робиш те, що можна, а те, що не можна – не робиш, то все буде гаразд.
Щодо переваг солоподорожей, то, напевно, найголовнішою є те, що ти ні від кого не залежиш і ні під кого не підлаштовуєшся.
А єдиний недолік – це те, що коли розбиваєш табір, треба більшість часу бути біля нього. А я можу піти плавати, можу почати бігти кудись в ліс, і треба, щоб хтось залишався біля речей або самому стежити за ними і далеко не відбігати.
Ти активно займаєшся спортом, розкажи, як вдається тренуватись у подорожах?
Я готувався до змагань з триатлону (біг, велоспорт, плавання, – ред.). Взимку на лижах травмував плече – порвав зв’язки. Після цього мав 2 місяці реабілітації: місяць повного знерухомлення, ще місяць – лікувальна фізкультура.
Потім, щоб відновити м'язовий корсет (бо вже через місяць без навантажень м'язи атрофуються), влітку інтенсивно тренувався: їздив на Ясниський кар'єр неподалік від Львова плавати по 1-2 кілометри, щоб відновити саме м'язовий корсет руки.
До моря я поїхав на шосері (шосейному велосипеді), я знав, що на ньому можу вдень проїжджати по 100 км і більше і за змоги робити коротші радіальні виїзди.
На велосипеді Ілля проїжджає до 100 км за день
Коли я був в Греції, то там по пляжу бігав босоніж, але тут це виявилось травмонебезпечним, бо трапляється багато ракушок, камінців тощо. Під час подорожі Грецією я їхав у спеціальному взутті для контактних педалей і ще мав шльопки на зміну. А цього разу я їхав на велосипеді в кросівках HOKA, і для бігу вони були ідеальні.
Бігати по піску – це кайф!
З плаванням не дуже виходило, хоча я брав окуляри для плавання в морі. Коли хвилі реально висотою в 3 метри, то доволі важко плавати в шторм.
Для плавання у морі бажано мати з собою буйок, який фіксується до тіла. Вас видно і, в разі чого, простіше знайти.
Я не хотів ризикувати ні своїм життям, ні здоров’ям, інтенсивно поплавати не вийшло – тому я більше приймав джакузі в морі.
Цієї осені в планах у Іллі відвідати ще кілька місць в Україні.
Якщо ж з погодою для гір чи каньйонів не пощастить, то завжди є Закарпаття, каже хлопець.
"Із закордонних маршрутів хотів би пройти Лікійську стежку в Туреччині, для якої осінь саме сезон. Варто захопити не лише її, а й побувати в Каппадокії і виділити це місце щонайменше 4 дні".
Політ на повітряній кулі – популярна розвага в Каппадокії
Чому на Лікійську стежку варто їхати саме восени, читайте тут.
