Забігайлівки для далекобійників, Троя і турецька горілка: від Стамбулу до Кушадаси машиною

Подорожувати по Туреччині на власному авто – суцільне задоволення. Ціни на бензин трішки нижчі ніж в Україні, а хороші дороги дозволяють автомобілю споживати менше палива. Правда за хороші дороги доводиться і платити від 7 лір до 70 (1 ліра = 4 грн).

За деякі траси можна заплатити і всі 350 лір (1400 грн) як наприклад траса Стамбул-Ізмір. Але можна користуватись і безкоштовними дорогами, особливо у випадку, якщо ви подорожуєте, аби насолодитись морем і краєвидами.

Оренда авто в Туреччині чи власне авто з України?

Орендувати автомобіль в Туреччині можна від 1000 грн за добу на сервісі economycarrentals.

Але не варто виключати і можливість приїхати на власному авто із України. Тим паче, що з Одеси регулярно відправляється фері Чорноморськ-Карасу, тривалість переправи 24 години:

• ціна: за легковий автомобіль 190 доларів

• ціна: за номер для пасажирів та водіїв – 110 доларів з особи у 4-місній каюті з душем та туалетом

У Туреччині на українських номерах можна їздити без реєстрації 2 роки. Ну, це на випадок, якщо ваша поїздка не затягнеться на довше, хоч всяке може трапитись. Єдине, що потрібно буде мати страховий поліс на авто "Зелена карта" або ж каско.

Окрім фері – можна приїхати до Туреччини по суходолу, ще й зробити цікаві зупинки. Це буде значно дешевше, якщо пасажирів декілька. Проте слід зважити, що можна добряче втомитись у дорозі та на пропускних митних пунктах. Переправа на фері все-таки більше схожа на відпочинок.

На дорогу суходолом піде близько двох днів, якщо їхати щодня по 7 годин. Тут добре мати ще одного водія. По дорозі зможете побачити гарні місцини у Болгарії:

• Варну
• Сонячний берег
• Бурґас

Маршрут суходолом – і ви на власному авто в ТуреччиніАвтор: скріншот Google Maps

Дороги в Туреччині: де їсти і заправлятись?

Дороги в Туреччині дуже високої якості, а інфраструктура дозволяє щодві години робити зупинку на каву чи перекус.

У Туреччині дуже розвинуті профспілки, а одна з них – профспілка далекобійників, тож на дорозі ви знайдете багато профспілкових забігайлівок. Їжа там буде копійчаної вартості, але все дуже свіже і смачне. Ну і порції – як для далекобійників, звісно. Зрештою, при дорозі всі заклади у Туреччині – дуже смачні і з доступними цінами.

До прикладу:

• тарілка нуту в томатному соусі буде коштувати 15 лір (60 грн)

• суп із сочевиці та лимонним соком – 10 лір (40 грн)

• чай 5 лір (20 грн)

• кава 7 лір (28 грн)

• м'ясні страви від 20-40 лір (80 - 160 грн)

• страви з гороху від 6 лір (24 грн)

Тож добряче наїстись можна за 150 грн. Найсмачніше і найдешевше та ще й підходить вегетаріанцям – чі кьофте дурум (çığ köfte dürüm), який продається майже скрізь. Це кьофте із булгуру, перцевої та томатної пасти зі спеціями у юфці (схоже на лаваш). Подається із лимоном і деколи з петрушкою, дуже ситний перекус за 6 лір (24 грн).

Заправлятись найкраще у Petrol ofisi та Opet – ціна та якість палива хороші, крім цього – адекватні ціни у магазинах та доглянуті туалети.

Ціни на паливо всюди приблизно одинаковіАвтор: petrol.ofici

Цінова політика в Туреччині

Всі чули, що турки радо торгуються і можуть зробити гарні знижки, якщо ви будете достатньо наполегливо знижувати ціну. Саме ціноутворення в Туреччині береться "з неба", тож в одному місці чай може коштувати 2 ліри, бо там амджі (дядьки) грають в доміно, а в іншому той же чай може коштувати всі 10 лір за той же витончений келішок чаю.

Тому не поспішайте їсти чи купувати щось у першому ліпшому місці, походіть, пройдіть 10-20 метрів, проїдьте машиною далі на 10 хв і ви будете вражені різницею в цінах.

У Туреччині кожен власник кафе чи закладу харчування має свою цінову політику і вона часто не аргументована ні дизайном, ні сервісом, а тому що так їм захотілось і все.

По узбережжі Егейського

Маршрут: Чанаккале-Троя-острів Бозджаада-Айвалик-острів Джунда (Алібей)-Ізмір-Алачати-Сиаджик-Кушадаси

Цей маршрут від початку до кінця вартий вашої уваги, та звісно на таку мандрівку піде багато часу, адже кожне місто цікаве. Будучи поблизу одного із цих місць ви можете взяти в оренду авто та вирушити на дослідження не туристичної Туреччини, яка має чим здивувати вас.

Ці краї мають глибоку історію, що сягає давньогрецьких міфів та переспівів Гомера. Деякі з міст – зовсім нові туристичні перлини, що раніше були майже безлюдними островами чи всіма забутими селами. Тепер це розвинені інфраструктурно міста, де можна смачно поїсти, при цьому відчуваючи всю звабу культурних особливостей та історичних фактів.

По дорозі – чудесні краєвидиАвтор: Оля Довгань-Левицька

Але найкраще у цьому маршруті – доступність моря. Їдучи автомобілем по цьому маршруту, ви більшість часу будете споглядати моря і протоки, гори та ліси. Така дорога не може втомлювати, це абсолютне задоволення.

Стамбул-Чанаккале-Троя

Перша мандрівка – з міста сили для багатьох мандрівників – Стамбулу до Чанаккале.

У Стамбулі, хоч це і найчарівніше місто Туреччини, на думку багатьох туристів, не варто довго перебувати, краще одразу вирушати в подорож. Ну, хіба би вам дуже хотілось побачити пам'ятки і надихатись атмосферою Константинополя. Але чим довше ви в Стамбулі, тим більше дорогоцінного часу ви втрачаєте, відволікаючись на всім відомі локації. Тож не зволікайте, мандруйте далі, Туреччина набагато цікавіша внизу айсберга.

Асос – маленьке містечко в провінції ЧанаккалеАвтор: Оля Довгань-Левицька

Чанаккале (Çanakkale) – провінція Туреччини, відома найзагадковішою пам'яткою архітектури – Троєю та карколомною битвою над Дарданеллами, у якій турки з німцями таки здобули перемогу і дали відсіч Британській окупації.

Їдучи до Чанаккале, ви будете спостерігати спершу Мармурове море з безліччю кораблів та суден. На початку міста битви Геліболу (Галліполі) вже будете милуватись Дарданеллами. Геліболу це – дуже мальовничі узбережжя з піщаними пляжами і хвойними лісами на березі.

Дуже рекомендую тут зупинитись на ночівлю. Можна знайти безліч дешевеньких (до 800 грн) готелів і хаток (майже з паперу). Але приготуйтесь що ви будете як герої книги "Жінка в пісках" Кобо Абе, бо вітри на Дарданеллах дуже сильні і пісок проникає всюди, навіть у кишеньки в косметичках. Зате вечори тут дуже романтичні, пляжі пусті, а краєвиди як з листівок.

Щодо житла – то якщо шукати в інтернеті – то це будуть типові будинки чи готелі як Koçoğlu Otel від 700 грн за номер, а от ці карткові дешеві готельчики і пансіони – зовсім не мають ні сайтів, ні згадок в мережі – тож просто приглядайтесь до вивісок, зупиняйтесь і питайте людей.

Геліболу – рай на земліАвтор: Оля Довгань-Левицька

Що їсти у Чанаккале?

Найвідоміші тут сардини, турки їх називають sardalia. Цікаво, що в Туреччині фактично кожен регіон і навіть деякі міста мають свої гастрономічні фішки. От для Чанаккале – це сардини, тож обов'язково спробуйте. Ці сардини експортуються до Японії.

Сардина або ж сардаліяАвтор: hthayat.haberturk.com

З десертів у провінції Чанаккале дуже відомий сирний десерт, називається peynir helvası тобто сирна халва. Подається вона з морозивом із козячого молока, але це на вибір. Смак вражаючий, так ви вперше і не востаннє зрадите знаменитому львівському сирнику.

Пейнір хелваси – сирний десерт профінції ЧанаккалеАвтор: www.yasemin.com

Що подивитись у Чанаккале?

Троя, та сама, яку оспівував наш Котляревський у жартівливій поемі "Енеїда" – була віднайдена у 1871 році німецьким археологом-любителем, що, зрештою змусив весь світ загорітись цікавістю до древніх міст.

Генріх Шліман був одержимий ідеєю знайти могилу Пріама, у якій згідно Гомерової Іліади мало б бути багато золота. Тож Шліман склав детальний план пошуків і після багатьох невдач таки віднайшов Трою. Його дружина Софія Шліман, яка підтримала Генріха у його відчайдушних пошуках – врешті решт таки приміряла головний убір Єлени Троянської з того самого Скарбу Пріама, знайденого у Трої.

Цікаво що самі турки ніколи не розкопували древні міста, так як шаманістська культура та тенгризм, що передували мусульманству, забороняють торкатись решток і некрополів. Тому багато пам'яток збереглось до часів, коли вже були винайдені технічні пристосування для розкопок, а найцінніші артефакти були викрадені європейськими чорними археологами і зараз зберігаються здебільшого у Німеччині та Франції.

Коштовності Єлени Троянської приміряє Софія ШліманАвтор: wikipedia

Після цього до літературної спадщини грецького літератора почали ставитись із великою повагою, адже це відтепер не просто міфи та гарні метафори, але й задокументалізовані топографічні об'єкти, що досі зустрічаються по всій території Анатолії. До речі, сам Гомер родом із тої ж Туреччини, а саме з Ізміру (Іонія), куди і прямує наш маршрут.

Троя

Найцікавіше те, що Троя тут не одна, їх аж 9. Справа в тому, що Троя горіла, падала, відбудовувалась, знову горіла і знову люди зводили мури міста з інтервалом у 100-200 років між періодами. Це буквально Троя на Трої, а висота цих нашарувань сягає 12 метрів.

Ви зможете погуляти між мурів величного і оспіваного у міфології міста та насолодитись краєвидами, адже Троя розміщена досить високо на горі.

Де зупинитись?

Краще зупинятись подалі від Трої, так як ціни будуть кусатись. У Трою приїжджає багато китайців та європейців, тож оренда досить дорога.

Натомість у Чанаккале житло можна знайти за допомогою сервісу Airbnb за 10$ на добу. Booking в Туреччині блокують на державному рівні, у влади є на це свої меркантильні причини, адже Booking важче оподаткувати. Тому рекомендую користуватись Airbnb та сайтом Hotels.com

Острів Бозджаада

Бозджаада – неймовірний райський острів в Егейському морі. Зовсім недавно тут було село рибалок та кілька виноградників, а тепер це один із найпрестижніших курортів Туреччини. Сюди їдуть з коханими на романтичні вихідні, всі вулички уквітчані, на стінах безліч милих декорацій, глиняних рибок і мініатюрних символів.

Бозджаада – це ідеальне місце для зйомок і фотосесійАвтор: Оля Довгань-Левицька

Вулиці вузькі, викладені бруківкою або каменем, всюди звучить жива музика, ллється вино і панує атмосфера абсолютного блаженства. Більшість будинків та земель тут було викуплено стамбульськими багатіями, тож тепер тут дуже дорога нерухомість, як і оренда. Але тут вартує побувати хоча б раз у житті, подібної атмосфери ви не знайдете більш ніде.

Що подивитись?

Тут треба просто зробити собі челендж – перегладити всіх котів на острові. Це звісно не реально, бо котів тут дуже багато. Гуляти вуличками, заходити у винні погреби на безкоштовні дегустації, пройтись по берегу вночі.

Що їсти?

Рибу. Біля узбережжя буде повно рибних ресторанів із рибою на прилавку. Тут потрібно трішки акторської майстерності, адже ціни дуже високі, так як риба вся свіжа і виловлена на замовлення. Вам потрібно не тільки торгуватись, але й зробити вигляд, що ви добре орієнтуєтесь в цінах на рибу і не є типовим туристом.

• ціна може бути від 40 до 200 лір (160/200грн)

А якщо ви турецький скоробагатько – то легко можете потратити на рибу більше 1000 лір (4000 грн) – просто продавець відчує, що вам кортить вразити друзів своїм гаманцем і продасть вам найрідкіснішу рибу під соусом унікальності і дороговизни. Тому треба торгуватись.

Всюди на острові – скульптурки рибок Автор: Оля Довгань-Левицька

Для цього – підійдіть до прилавку, придивіться до рибки, яка вам найбільше сподобалась і примруживши одне око спитайте у продавця скільки буде коштувати порція чи дві. При цьому рукою, якою вказуєте на рибу зробіть жест, що означає "мене не проведеш, я майже тутешній і не буду переплачувати", а саме – похитайте долонею, скручуючи зап'ястя то вліво, то вправо.

Це дасть продавцю зрозуміти, що ви не будете кидатись на першу ліпшу рибину і вимагаєте знижки. Коли вам назвуть ціну – трошки скривіться, запропонуйте нижчу. Не хочуть торгуватись – йдіть до іншого прилавка.

Навіть таке розкішне і дороге місце як Бозджаада – приймає торги і можна добряче скинути ціну. Якщо ж на рибу не захочуть занижувати вартість, то вам точно запропонують безкоштовний салат чи якесь мезе ( порцію закусок).

Де купатись?

Всюди, де бачите. Цікаво, що пляжі всюди безкоштовні, за вийнятком тих рідкісних випадків, коли пляж є територією нічного клубу. Будьте обережні з входом у море, на Бозджааді багато камінців, зате вода кришталево чиста, адже це острів.

Є кілька піщаних ділянок з пологим входом майже на кожному із пляжів. Звісно, у зовсім диких місцях буде не дуже зручно купатись, так як тут дуже драпуча трава і кущі з колючками часто покривають побережжя.

Між каміннями при берегах можна натрапити на кольорові водорослі неймовірної краси, побачити маленьких рибок. Цікаво що на пляжах цього острова може бути дуже різна вітряність: проїхали трішки – і вже затишшя, ще трішки – і вам зносить капелюх вітром. Ми так і робили: їхали, прислухались до вітру і так вибирали пляж.

Пляж на острові БозджаадаАвтор: Оля Довгань-Левицька

Де жити?

І в Бозджааді можна знайти недорогий готель але обов'язково бронюйте наперед. Найкраще дзвонити, бо часто бувають ситуації, коли турист приїжджає каже що бронював з інтернету, а в готелі ні сном ні духом про бронювання. Попри те, що це дуже дорогий курорт, а поїхати туди прирівнюється до статусу мільйонера, – ціни цілком адекватні.

Ціна за номер на двох осіб стартує від 700 грн, до прикладу готель Kalinda з гарним садом і сніданками.

Асос

По дорозі на Айвалик рекомендую заїхати ще й в Асос. Це маленьке містечко, але дуже романтичне і досить дешеве. Звідси добре видно острів Лесбос. І вода тут – фантастичного кольору.

До Лесбосу – рукою податиАвтор: Оля Довгань-Левицька

Асос – найкраще місце, звідки можна потрапити на Лесбос. Його добре видно з берегів.

Айвалик та Джунда

Айвалик і Джунда (Ayvalık, Cunda) – найкращі місця, для того, аби побувати у мейхане.

Мейхане (Meyhane) – це колоритні заклади, куди турки ходять аби випити раки, послухати живу музику і посидіти з друзями. Культура мейхане досить давня, перші такі заклади з'явились у 18-19 столітті ще за османської імперії.

У мейхане ви можете замовити раки та кілька мезе (закусок), а саме у цьому регіоні та зокрема у містах Айвалик та Джунда – особливо відомі трав'яні мезе на основі йогурту. Серед трав, зокрема і водорості.

Приклади трав'яних мезе:

• deniz fasulyesi

• deniz böğrülcesi

• kaya koruğu

• semizotu ezmesi

• som otu

• kabakçiçeği dolması

• istifno otu

Ціна за келих раки – 30 лір (120 грн), мезе від 15 лір (60 грн за трав'яні чи горохові мезе) до 50 лір (200 грн за мезе з морепродуктів, наприклад восьминіг).

Якщо ви зібрались відпочивати компанією, то вигідніше брати пляшку раки та замовляти 3-4 мезе. За пляшку можна ще трохи поторгуватись, обов'язково спитайте яке раки є у них, адже ціни на турецьку горілку відрізняються дуже сильно, залежно від бренду.

Для компаній зазвичай приносять ще кілька додаткових мезе безкоштовно.

Мейхане "Тамам" у місті АйваликАвтор: fb Tamam Meyhane

До речі, якщо не любите розбавлене водою раки – то просто відмовтесь від доливання води, це цілком нормально. Не всі люблять раки з водою.

Пиво в мейхане буде коштувати від 16 до 25 лір (64/100). Так, в Туреччині дуже дорогий алкоголь через податки. Але якщо ви самостійно відпочиваєте – обов'язково відвідайте мейхане. Це варто побачити хоча б раз у житті.

Також з їжі у місті Айвалик дуже популярна риба, що називається papalina.

Джунда (інша назва – Алібей) – це острів, з'єднаний із суходолом мостом, тож це легка можливість попасти на справжнісінький острів безкоштовно (без фері чи перельотів). Острів є природним заповідником, а ще там є відома серед місцевих локація – Şeytan Sofrası – ресторан та оглядовий майданчик із якого видно весь острів.

Острів ДжундаАвтор: Mustafa Sungur

Подейкують, що там ступала нога самого рогатого диявола, туристам дають подивитись на слід від його ноги у скелі. До речі, в турків диявол тобто "шейтан" – це скоріш комічний та позитивний персонаж. Кмітливих і хитрих діток називають шейтанами. Тож острів Джунда ідеально підходить для посиденьок в мейхане та купання у ідеально чистому морі.

Де купатись?

Теж тут особливих рекомендації немає, просто дивіться, де купаються місцеві. Зазвичай, якщо їдете біля узбережжя – на дорожніх знаках побачите назви та вказівники пляжів (plaj). Ці міста не є супер курортними, тому не чекайте шезлонгів чи сервісу.

Душі, як і туалети – є на всіх громадських пляжах. Часто можна побачити оренду човнів чи навіть мандрівки на цілий день на човні між острівцями. Це доволі доступне задоволення – ви і наплаваєтесь і пообідаєте до 150 лір за особу. Просто погугліть чи придивіться до реклами на березі – tekne turu або boat trip.

Де жити?

На острові житло дороге, ціни стартують від 1000 грн за ніч, тому краще повернутись на сушу і знайти готель у місті Айвалик від 700 грн за ніч.

Ізмір

По дорозі до Ізміру з Айвалику – гарні придорожні ресторани. І не думайте, що ресторан на трасі – це погано. Точно не в Туреччині. Тут люди багато подорожують через високу якість доріг, тому придорожні забігайлівки – це завжди свіжі і майстерно приготовані страви. Часто люди з міста їдуть на шосе тільки заради цих дивацьких на перший погляд ресторанчиків.

Ізмір – відоме курортне місто, в якому є безліч пам'яток, храмів, монументів і руїн.

Перш за все воно відоме тим, що саме тут жив і творив Гомер, тому ви зустрінете чимало барельєфів та сувенірів. В Ізмір зазвичай приїжджають локальні туристи аби витратити гроші і потім всім хвастатись скільки їм винесла ця дорога поїздка. Це місто з безліччю літніх будиночків, у які сім'ї переїжджають аби жити тут влітку.

Ще досі власниками деяких будинків є європейські родини, що придбали нерухомість після першої світової війни, тож не дивуйтесь якщо зустрінете австралійців чи німців що будуть вільно щебетати турецькою, це тут зовсім не дивовижа, як і в інших приморських містечках.

Що подивитись

Kızlarağası Hanı – дуже особливий старовинний базар в Ізмірі. Це вам не стамбульський Єгипетський з наглими продавцями, які парять вам цукровий гумовий лукум за 35 євро. Тут ви справді можете відчути атмосферу старовинних османських базарів, зокрема і поїсти смачні страви всередині самого базару.

До речі! Всі коричневі вивіски при дорозі – це історичні пам'ятки і щось таке, що вартує вашої уваги. Зазвичай вхід у музеї коштує від 10 до 70 лір (40/280 грн), в залежності від вагомості експозицій чи місцевості.

Коричневі вказівники – пам'ятки архітектуриАвтор: Osman Ünlü

Якщо вам не цікаві типові туристичні місця, то не варто довго перебувати в Ізмірі. Тут все-таки досить дорого, через постійно проживаючих європейців та турецьких багатіїв, які легко викидають 1000 лір за одну тільки рибу.

Поїсти можна по дорозі до Алачати в районі Ґюзельбахче (Güzelbahçe) – просто їдучи – звертайте увагу на ресторани при березі, тут дуже багато достойних місць, а ціни будуть дуже приємні. Добре наїстись на двох можна за 70 лір (280 грн).

Район Ґюзельбахче з смачними ресторанами Автор: Google Maps

Жити в Ізмірі також не варто, все таки краще зупинятись у Алачати або на острові Джунда – це буде і дешевше і цікавіше.

Що поїсти?

Ізмір дуже відомий стравою, що називається кокореч (kokoreç), що є сендвічем із кишківника, фаршированого шматочками тоншого кишківника з баранця за 15-20 лір (60-80 грн). Такого ви точно ніде в світі не знайдете, тож якщо не боїтесь куштувати такі смаколики, – обов'язково спробуйте. Смак неймовірний. Також можна легко знайти вегетаріанський кокореч, який зовсім не поступається у смаку і його не відрізнити від справжнього.

Якщо ж ви любите менш екстримальну їжу, то зовсім неподалік Ізміру буде містечко Маніса (Manisa) і тут дуже відомий маніса кебаб – трішки схоже на стандартний турецький кебаб іскендер, але смак дуже відрізняється через інші види м'яса та подачу.

Якщо таки думаєте їсти в Ізмірі, то дуже рекомендую відомий тут сендвіч з багатьма видами ковбасок і сирів, що називається kumru, а коштувати буде близько 15 лір (60 грн).

І якщо ви вже спокусились на кебаб у Манісі – то варто відвідати і храм Артеміди.

Храм Артеміди біля МанісиАвтор: Оля Довгань-Левицька

До речі, деякі з цих колон тепер стоять у Блакитній мечеті в Стамбулі. Дорога з Ізміру до храму буде тривати півтори години, та це однозначно вартує побачити. Досі вчені не можуть зрозуміти як в тих давніх часах людям вдалось зводити такі високі і громіздкі колони. До храму Артеміди треба їхати ще з однієї причини – руїн старовинної гімназії в місті Сардес, що зовсім поруч.

Алачати та Сиаджик (Alaçatı/Sığacık)

Всі селебріті Туреччини їдуть в Алачати, це вважається одне з найбільш гламурних містечок. Тут дуже, дуже і дуже дорого, та якщо ви все-таки захочете тут поїсти – їжа буде просто неймовірна. Та все ж рекомендую прогулятись вуличками, пофотографуватись, поплавати і їхати до Сиаджик, що має статус slow city, тобто неквапливого міста.

Алачати – один із найдорожчих курортівАвтор: Оля Довгань-Левицька

Сиаджик – це релакс у плані їжі, пляжів та цін. Тут всі дуже розслаблені, повільні, життя тече тихо, а всюди на стінах – равлики, що символізують вповільнений темп життя. Це ідеальне і миле містечко для відпочинку, тут можна залишитись на ніч і дізнатись що ж означає ця фраза "поспішай не поспішаючи".

Тут варто гуляти старим містечком і просто відчувати миті щастя і спокою. Старі будинки зливаються з сучасними кафе і все це схоже на кадри з художнього фільму.

По дорозі до Кушадаси

По дорозі від Сиаджик до Кушадаси є дві локації, що вартують вашої уваги.

Перша – це, звісно, Ефес. Відчути білий мармур давньогрецького міста в себе під ногами – неймовірне відчуття. Ефес – найбільше викопане давньогрецьке місто у світі.

Ви зможете пройтися древніми вуличками, побачити високі грецькі храми, мармурові колони різних стилів та безліч інших інфраструктурних об'єктів давньогрецького міста. Виділіть на Ефес хоча б 3-4 години, бо це величезна територія і її варто дослідити, а на квиток приблизно треба відкласти 300 грн з особи.

Ефес – весь із білого мармуруАвтор: Оля Довгань-Левицька

Друга локація – це не зовсім типова туристична точка, але таке побачити вартує, аби розширити свою обізнаність про Туреччину. І це – математичне село.

Математичне село (Matematik Köyü)

Є щось таке, чого туристи не знають про побережжя. По дорозі на Кушадаси в селі Шіріндже (Şirince Köyü) є унікальне село для математиків і філософів – Matematik Köyü. Його заснував Алі Насін, професор математики, який отримав освіту в Єльському університеті, потім викладав у Берклі, а повернувшись до Туреччини у 1995 році – почав організовувати математичні табори.

Так у 2007 році було офіційно засновано проект математичного села, в яке можуть приїхати учні з різних куточків Туреччини, різного віку, яких об'єднує математичний талант, а оплачують це – спонсори, турецькі багатії та інтелектуали, університетські друзі і компанії анархістів, соціалістів та митців. Заняття тут безкоштовні для всіх.

Розташоване в горах, з безліччю дзюркотливих потічків та гранатових дерев, – це здається справжнім раєм для математиків, які вечорами спілкуються із учасниками сусіднього філософського табору, що також входить до цього проекту.

Кушадаси

І ось нарешті – фінальна точка нашого маршруту – Кушадаси (Kuşadası), що перекладається як пташиний острів. Це відомий для локального туриста курорт, тут дуже багато літніх будиночків, а одне із найцікавіших місць – закинутий французький готель із нудистським пляжем, який не функціонує близько 15 років.

Потрапити на його береги краще з моря, тож якщо ви орендуєте човник на березі Кушадаси – то за півгодини будете на дикому пляжі колишнього готелю Club Med. Тут ідеально чиста вода і зовсім немає людей.

Закинута сцена колишнього готелюАвтор: Оля Довгань-Левицька

У самому Кушадаси гарне місце для купання – так званий жіночий пляж (Kadınlar Denizi Plajı), як і інші пляжі в Туреччині він безкоштовний.

Поїсти в Кушадаси можна дуже смачні мініатюрні шашлички, що називаються чьоп шіш (çöp şiş) – тут вони дуже відомі.

Пляжі Кушадаси з хвойними на березіАвтор: Оля Довгань-Левицька

Зупинитись можна в готелі на узбережжі, таких готелів як Apart Özgün Otel тут дуже багато, сервіс на хорошому рівні, атмосфера – як для своїх, бо більшісь відпочивальників – локальні туристи:

• ціна за номер на двох від 500 грн