Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Насправді, Туреччина – велика і перспективна з погляду туризму держава. На мандрівника тут чекає вихід до трьох морів, прекрасні гори та давні міста. У час карантину Туреччина стала чи не найцікавішим напрямком для українців. Адже сюди нас впускають навіть без ПЛР-тесту!
Мандрівку Туреччиною морською і не тільки влаштував собі самостійно журналіст Олександр Друкач, який й поділився з читачами "О, Море" власним досвідом, лайфхаками та враженнями.
Подорожі на карантині
Місяці й місяці на карантині. Майже що в чотирьох стінах. Від кухні до роботи, від роботи до спальні. І на вихідних на балкон. Отакі мандрівні маршрути зайняли мій час у 2020. Як же вони контрастували з 2019 роком, протягом якого я відвідав добрий десяток країн!
Але ось нарешті відпустка. Куди полетіти? Не розглядав Єгипет, хоча просто обожнюю море в Шармі, бо мав вдома 8 місяців олінклюзіву. Не розглядав країну, в якій ще не був – бо страшно. Відвик мандрувати. А там коронавірус під коронапарусом мчить до невідомої мети.
Так і вийшло, що Туреччина виявилася оптимальним варіантом: достатньо знайома, і водночас достатньо незвідана.
Максимально простий перетин кордону, не потрібні тести, ізоляції – ані там, ані після повернення. І не потрібно перейматися великими витратами (турецькі ціни співмірні з українськими). А тут ще й акція на Pegasus – квитки по 50 євро до Стамбулу просто зі Львова. Цей нюансик остаточно розвіяв усі сумніви.
Вечірній Стамбул нікого не залишить байдужим
День прильоту
Трохи брали нерви, бо інтернет ряснів незрозумілими повідомленнями про сто і сорок замірів температури, вимагання хес-коду, який своєю чергою вимагає турецької сім-картки, яка своєю чергою вимагає реєстрації телефону… І так далі.
Прогулянка Босфором – один з обов'язкових пунктів під час подорожі в Стамбул
До слова, купити квитки не важко: сайт Pegasus української не має, але має російську (хоч переклад і дивний трохи – не "пошук рейсів", наприклад, а "дешеві квитки"). Він далеко не такий швидкий і зручний, як Turkish Airlines, але не проблемний. У процесі купівлі квитків не виникло жодних запитань.
Аеропорт Сабіха у Стамбулі, куди прилітає Pegasus, великий, красивий, і зовсім не заплутаний. Щоб ви розуміли, авіакомпанія присилала смс – куди йти, за якими вказівниками, де забрати багаж. І попри острахи, теж раніше прочитані в інтернеті, літак був доволі комфортний з адекватними кріслами і природним простором для ніг (для людини середнього зросту та без надмірної ваги, звісно).
Вокзал Стамбула під час карантину
З аеропорту до центру старого міста (площа Таксім) пішки не дійдеш, треба скористатися транспортом. Я їхав шатлом Хавабас за 18 лір (1 долар = 7,7 ліри). Оплата в Хавабасі тільки готівкою в автобусі – на це треба звернути увагу. Тобто, треба мати з собою хоч сотню лір про всяк випадок одразу. Якщо корків немає (а в Стамбулі вони часто є), то доїдете за годину.
Що робити у Стамбулі?
Цього ж вечора заселився у квартиру, яку заздалегідь забронював на Airbnb. Вибирав за відгуками (щоб було бодай кілька, і хороших), фото та ціною – щоб три фактори в моїй голові зійшлися у цілісне рішення. Зійшлося на квартирі біля площі Таксім у центрі за 30 євро за ніч. Як показує практика, це середня ціна "по палаті".
Транспорту у місті багато, він не надто дорогий, хоча й для новачка може здатися складно організованим: купуєш картку (її обов'язково треба взяти, та і коштує вона всього 6 лір – умовно 1 долар) для користування транспортом, і поповняєш її у спеціальних автоматах на зупинках.
Пором у Стамбулі – це теж громадський транспорт!
Зауважте, що автомати дуже нелогічні (тобто, логічні з огляду на логіку турецької мови), тому під час першого користування краще не поспішайте, або й навіть попросіть про допомогу (стамбульські турки надзвичайно доброзичливі й щиро та радо допоможуть).
І не рахуйте, скільки ви витратили на транспорт – це марна річ: система знімає гроші з картки всюди по-різному.
Для розуміння:
- пором (о, так, пороми у Стамбулі – це теж громадський транспорт) – 4 ліри
- пересадка – на скількись відсотків менше
- друга пересадка – ще менше
На деяких лініях метро спершу знімають за всю довжину маршруту, а потім повертають різницю, коли ви відскануєте картку на виході. А ще є приватні перевізники, ціни у яких дещо інші. Ну, ви розумієте. Не варто заморочуватися, врахуйте хіба те, що навряд чи поїздка вам обійдеться дорожче, ніж долар.
Під час пересадок у Стамбулі закладайте час "на роздуми"
О, ще одне застереження: "Знаєте, чому султан побудував шість мінаретів у Блакитній мечеті? Йому забалакав баки чистильник взуття". Є там такі – проходять повз вас і "гублять" щось. Ви типу підбираєте і повертаєте, а потім… Потім якось само так виходить, що гаманець стає легшим. Не ведіться. Загубив хтось щось – нехай. Якби це прикро, на перший погляд, не звучало.
Стамбул: враження, зауваження, поради
Європейська частина
Істікляль – це вулиця, на яку у Стамбулі йдуть усі. Це центр, серце старого міста. Там багато ресторанів, кафе, магазинів і туристів. Там смачна кава по 6 лір до 12 години, там культ закладів за штибом книга плюс кава, там смачна їжа в кожному закладі і всюди, всюди, всюди купа чаю.
Любителі чаю у Стамбулі точно не почуватимуться ображеними
Витрачати гроші на все це можна з картки. Але можна й обміняти валюту. Непоганий курс є й на Істіклялі, хоча це центр. Найкращий – на Гранд Базарі.
Для порівняння:
- в аеропорту – 7 лір за долар
- Істікляль – 7,25 лір
- Гранд Базар – 7,4
У Стамбулі ви точно не залишитесь голодними
З Істіклялю треба піти, звісно, до Святої Софії. Як будете йти… Погана, погана порада, але що ж я зроблю: не зважайте на світлофори. Ніхто не зважає. Та й навіть якщо ви захочете дочекатися зеленого для пішоходів, то ризикуєте швидше дочекатись літака додому.
О, поки йдете – зайдіть на десерт у кафе "Сарай Мухаллебікісі". Там просто божественні страви, повірте гурману! Особливо з морозивом їхнім, яскраво вершковим. І дуже кльовий айран. У житті не пив нічого смачнішого під спекою.
Морозиво тут божественне!
До півострівка, на якому розташована Софія, Блакитна мечеть, Султанахмет, Топкапи та інші головні історичні пам’ятки, можна йти через Галатський міст (але там сонце), а можна попід ним (але там багато закладів, і з кожного вас будуть закликати ввічливі та усміхнені ресторатори-закликатори).
Там, під мостом, до слова, теж смачно, хоча й трохи дорожче, ніж в інших закладах.
Турки у Стамбулі, вкотре хочу зауважити, дуже ввічливі у всіх сферах. І в обслуговуванні, і на дорогах (всі всіх пропускають), і навіть просто випадкові перехожі. І всі або майже всі в масках на вулиці – так, навіть просто на вулиці. Хоча, кажуть, у курортних регіонах багато ковід-дисидентів.
Стамбул та Егейське узбережжя – навпаки. Усі суворо дотримуються карантинних вимог та правил. І якщо дурний турист тусить без маски, перехожий ввічливий турок може звернути на це увагу. А ще й вказати пальчиком на найближчий пост поліції.
Загалом історична частина дуже компактна, наче маленька, але находитися можна. Головне – не наступіть на кота. Повірте, це надзвичайно важко.
Можна взяти напрокат самокат: 2 ліри на старті й 0.6 ліри за хвилину. Але... майтена увазі, що Стамбул – це горби.
Котів у Стамбулі дуууже багато
Азійська частина
Там спокійніше, менше туристів, значно менше туристичних принад, але теж красиво. А ще – дуже смачно (турецька місцева кухня стала просто відкриттям) і дешевше, ніж у європейській частині Стамбулу.
В азійській частині Стамбулу менше туристів
- чай, наприклад, там по 3 ліри, чи по 2,5, а на Кадикьої (азійська частина) – 1 чи 2 ліри
- тортик на Істіклялі 20 лір, на Кадикьої – 14.
І так по всьому списку. Знаменитий балик екмек (риба з хлібом) коштує від 7 до 15 лір. Але у туристичній зоні можна зустріти справжніх рибаків із вусами й вудками, які самі наловили та самі під вашим пильним поглядом його приготують. Автентика, еге ж.
За скільки можна поїсти у Стамбулі?
Я їв щодня у різних закладах, і жодного разу організм погано не зреагував. Наїстися (та просто напхатися смачнючою їжею) можна за 30-40 лір (100-150 гривень). До слова, таких цін у закладах у курортних регіонах ви не знайдете навіть для місцевих.
Щоб порівняти, я купував солодощі в розкрученій точці (100 -150 лір за кілограм), а на другий день – в локальній (50-70 лір). Так, у другій навіть смачніші були. Хоча важко вибирати між вкрай смачним та дуже смачним.
Загалом зі страв сподобалася:
- чорба (суп на основі сочевиці) – 10 лір
- кебаби усіх сортів – по 15 лір
- долма з мідіями – 10 лір
Стамбул – гастрономічний рай для туриста!
Що вразило, так це культура продуктів (мовиться про їжу) – від ідеальної викладки в магазинах до максимальної дбайливості у кафе щодо правильного зберігання, товарного сусідства і так далі, навіть у невеличких закладах. Усі заклади у Стамбулі, які мені довелося побачити, просто надзвичайно клієнтоорієнтовані.
Орієнтований на людей і загалом Стамбул. Громадський простір – парки, зони відпочинку, газони – доглядають дуже добре. Люди просто приходять і лежать. Звісно, ніхто нікого не виганяє, як в Україні.
Біля пляжів теж є трава, облаштовані зони для шашликів, де можна відпочивати безкоштовно. А от більшість пляжів – платні (від 25 до 50 лір за день). І більшість – із камінням (подбайте про безпеку ніг).
Більшість пляжів у Стамбулі платні
Міфи і правда, або Коротко про цікаве, але не вкрай важливе
Міф 1: чудові пляжі на Принцевих островах, куди їздять усі локали відпочивати.
Правда: 40 лір за поламану парасолю і брудний лежак на брудному пляжі і з брудним маслянистим морем. А ще й нищівне серпневе сонце коли зранку вже +28, а скільки вдень – не питайте. А їхати на острови коштує дві години і 10 лір в один бік.
Пляж на Принцевих островах у Стамбулі
Міф 2: обов’язково відвідайте Топкапи.
Правда: даруйте, але там усе відтворене. Нічого оригінального. На що дивитися? Я не знайшов.
А от у палаці Долмабахче, розташованому у районі Бешикташ, знайшов. Хоча цей палац і пізніший за часом створення, але значно цікавіший. От значно.
Особливо гарем (вхід – 60 лір гарем, 90 – за весь палац, для порівняння – ціна входу у Топкапи – 170 лір).
Ворота біля палацу Долмабахче у Стамбулі
Вхід у Собор Святої Софії, коли той був музеєм, коштував 100 лір. Але зараз це мечеть. Зайти можна безкоштовно, проте святині християнські закриті полотнами. І врахуйте, що до Софії навіть за цих умов – колосальні черги. На площі збираються тисячі людей, і хоча всі майже у масках… Ну, ви розумієте.
До слова, маски у Стамбулі, м’яко кажучи, дешеві: 50 штук за 20 лір (приблизно 80 гривень).
Міф 3: Треба йти у Цистерну Базіліка.
Правда: Цистерна Феодосія нічим не гірша, а ще й дешевша – за 20 лір. Там велично, красиво і прохолодно.
Цистерна Феодосія – стародавнє підземне водосховище у Стамбулі
Міф 4: йти на оглядові площадки у Стамбулі дуже дорого.
Правда: як приклад наведу готель Агора Лайф біля Софії. Панорама чудова, видно мечеті, Босфор. А коштує всього то й – просто зайти. Там тебе ще й чаєм пригостять за гарний відгук.
Від панорам, що відкриваються з оглядових майданчиків, перехоплює подих
Міф 5: у Туреччині дорогий алкоголь.
Правда: у Туреччині дуже, дуже, дуже дорогий алкоголь. Пляшку хорошого вина, яка в Україні коштує гривень 100, у Стамбулі доведеться купувати за 1000. Так, 1000, і це не жарт. Там високі податки на алкоголь.
Натомість у Туреччині низькі податки на книги: якщо пляшка вина коштує від 70 до 300 лір, то книжка – 30 чи 40. А в Україні, як ви знаєте, навпаки. Книжкові магазини там величезні, помітно, що нація читає.
Міф 6: у Стамбулі немає гарних пляжів.
Правда: один є. Це пляж Флорія. Він розташований за аеропортом Ататюрка, трохи майже за містом. Але туди варто поїхати. Це найкращий пляж Стамбула (повірте, переглянув усі власною спиною.
Вхід – 25 лір, оплата з Істамбул-картки (це та сама картка за 6 лір – з якої можна не лише за транспорт розраховуватись, а майже за будь-які послуги комунальних підприємств).
На Флорії – піщаний пляж, море неглибоке і лагідне. Не можна зі своєю їжею. Але всередині ціни невисокі, наприклад Sprite – 5 лір.
Лежаки й парасолі, туалет і душ – безкоштовно. Є рятувальники. Навіть на водному скутері плавали за буйками й заганяли нахабних туристів назад у безпечну зону.
На пляжі Флорія дуже чиста вода!
Для порівняння: вхід на пляж на Кадебостані (азійська частина Стамбула) теж коштує 25 лір і там можна приносити їжу й напої з собою. Але вода брудна, а дно – гострі камені.
Пляж Кадебостані в азійській частині Стамбула
Міф 7: турки постійно обманюють з цінами.
Правда: не постійно. Але буває. Це стосується передусім таксі та їжі. Треба дуже уважно замовляти будь-що: наприклад, замість звичайних креветок тобі можуть принести королівських, які значно дорожчі.
Можуть просто намалювати рахунок на оплату з додатковим нулем у кінці або зі сумою, помноженою на 10. До цього треба бути морально готовим і не боятися торгуватися.
Міф 8: орендувати автомобіль у Туреччині – важко.
Правда: через інтернет – важко. Наживо – ні (процедура зайняла всього кілька хвилин). Але обирати краще міжнародну компанію (я орендував у компанії Avis). Бо локальні компанії часто придираються до дрібниць, за які потім доведеться платити штрафи, а ще й не знають англійської (чи вдають, що не знають).
Авто стане в пригоді для поїздок за місто
Для оренди автомобіля, зауважте, потрібен паспорт та права водія (українські також підійдуть).
Щодо цін, то вони не такі вже й високі: 1000 лір – депозит, 400-500 лір за день прокату. Бензин коштує трішки менше, ніж в Україні. Ще 800 лір доведеться віддати, якщо маєш намір повертати авто в іншому місті.
За повернення авто в іншій частині Туреччини доведеться заплатити дорожче
Міф 9: у Туреччині дешевий мобільний зв’язок.
Правда: так, дешевий, але не для туриста. Туристу продавати можна тільки спеціальні сімки (в оператора Turkcell – за 180 лір, в Turk Telekom – 140). У пакеті – 25 Гб, інтернет працює, правда, дуже добре. Але роздавати його на інші пристрої (наприклад, ноутбук) – не вийде. Заборонено.
Для туристів у Туреччині продають спеціальні сім-картки
Міф 10: внутрішні перельоти не можуть бути дешевими.
Правда: літак зі Стамбулу до міста Денізлі, біля якого розташований знаменитий парк Памуккале коштував 120 лір (приблизно 450 грн).
До слова, житло там відносно дешеве (15-20 доларів за квартиру на добу), дешевша і їжа, але так само смачна.
Квартира у Денізлі обійдеться у 15-20 доларів на добу
До джерел в Памуккале зі Стамбула можна дістатись за 450 грн
Подорожувати на авто Туреччиною зручно і комфортно – продумана інфраструктура і якісні дороги цьому сприяють.
Уздовж Егейського моря від Ізміру і на південь на березі чимало красивих містечок з гарними пляжами, парків та заповідників.
Захід сонця у місті Кушадаси на Егейському узбережжі Туреччини
Я свою відпустку завершив, наприклад, у затишному Чешме, біля ідеально прозорого теплого моря і в екзотичному бунгало з видом на Грецію.
Від щирого серця можу побажати кожному таких емоцій та вражень!
Кінець відпустки на півострові Чемше
