Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Власним досвідом веломандрівки з Херсону в Миколаїв з редакцією "О, Море" поділився Артур Єдамов, мандрівник і автор українського тревел дайджесту.
Він з дівчиною подолав за 3 дні, з 1 по 3 травня, 137 км на велосипедах. Чим запам’яталася дорога, як спланувати ідеальний маршрут та у скільки обійдеться така подорож?
Калькулятор поїздки
- Маршрут: Херсон – Станіславські гори – Олександрівка – Хаблівський маяк – Миколаїв;
- Днів: 3 (перший день велосипедом, другий день відпочинок, третій день велосипедом);
- Кілометрів: 137 км;
- Загальні витрати на 1 людину: 870 грн (кемпінг і їжа).
3 дні на велосипеді через Станіславські гори
Маршрут Херсон – Миколаїв
Пандемія привернула увагу українців до тих місць, які ми раніше обділяли увагою. Для мене ледь не найцікавішою областю з точки зору подорожей завжди була Херсонська.
Якщо передивитись путівники з найкращими локаціями Херсонщини до 2020 року, то ледь не усюди згадуються заповідник Асканія-Нова, острів Джарилгач, Арабатська стрілка, озеро Сиваш, Рожеве озеро та Олешківські піски.
Чого не скажеш про Станіславські гори. Але останнім часом це місце почало набувати неабияку популярність – багато чудових відгуків і прекрасних фотографій. І як тільки виявилась нагода, ми відправились туди за новими враженнями.
Маршрут спланували не круговий, так цікавіше. Місце старту Херсон, кінцева точка – Миколаїв.
У Херсон ми дісталися потягом з Харкова. Вранці після прибуття зібрали велосипеди і одразу вирушили по маршруту. Запас їжі і води у нас вже був з собою. За весь час подорожі не зустріли жодного кафе та, відповідно, туалету. Хоча магазини є практично в кожному селі.
Кінцевою точкою першого дня повинна була стати Олександрівка, де ми заздалегідь домовились за ночівлю в кемпінгу. Відстань по трасі становить близько 45 км. Але ми вирішили зробити гак в 10 км в сторону дельти Дніпра, щоб продовжити нашу подорож. До речі, так їхати значно комфортніше ніж по трасі.
Озеро Біле, фруктові сади та привітність місцевих
Першу зупинку на сніданок ми зробили через 15 кілометрів в селищі Білозерка, на березі мальовничого озера Біле, вкритого туманом.
Поруч розташовані кілька потужних джерел з водою, що не замерзають навіть взимку.
Трохи від’їхавши від селища ми побачили квітучі фруктові сади праворуч від дороги. Довго не вагаючись, ми з’їхали з маршруту. Видовище, яке зачаровує – сотні, а то й тисячі квітучих дерев, серед яких можна було би блукати до вечора.
В якийсь момент до нас під’їхав охоронець, але, дізнавшись, що ми велотуристи, порадив місця, де можна зробити фотографії.
Далі на нас чекала не менш мальовнича дорога – нові фруктові сади та ліс обабіч дороги. Ближче до села Кізомис почали з’являтись риболовні бази відпочинку.
А як тільки ми проїхали село, перед очима відкрилась Дніпровська затока. І знову ми вирішили з’їхати з маршруту і поїхати узбережжям до села Софіївка. Сподівалися на коротший шлях і більш вражаючі краєвиди. Але, на жаль, проїхавши пару кілометрів бездоріжжям, довелось повертати назад, бо можливості просуватися далі вже не було – на заваді стали зорані поля, а за ними хащі і надокучливі комахи.
Ближче до Новодмитрівки ми познайомились з пані Оленою, місцевою, яка велосипедом поверталась з роботи. Вона розповіла, що вранці ця ділянка дороги досить небезпечна через зграю диких собак, але вдень і ввечері вони вже не проявляють свою активність. Також ми отримали запрошення на обід, але потрібно було і власні запаси їжі потрохи зменшувати, тому відмовились і зробили привал в центрі села біля магазину.
Пообідавши, ми виїхали на трасу, з якої звернули ще вранці. Мабуть не здолали і пари кілометрів, як почало хилити в сон. Ранній підйом вкупі з ситним обідом дали про себе знати. На цей випадок завжди беремо з собою гамаки – незамінна річ в нашому арсеналі. Найближча лісопосадка перетворилась на зону відпочинку.
Станіславські гори в усій красі
Карта туристичних атракцій Станіславської ОТГ
У другій половині дня ми нарешті дістались цілі. Проїхати потрібний поворот після села Широка Балка досить складно, бо в районі Станіслава всі туристичні атракції мають навігацію. А на сайті Станіславської ОТГ можна знайти карту "Шлях активного туризму – Станіславські скелі" в зручному електронному варіанті.
Людей було дуже мало, хоча це був вихідний. Я багато разів бачив фотографії цього місця, але все одно не уявляв, що буде настільки вражаюче. Краєвиди неймовірні. Мені згадався португальський мис Рока і я зрозумів, чому Скрябін саме тут знімав кліп "Місця щасливих людей". Ось заради таких локацій хочеться ще більше мандрувати Україною.
Як тільки не називають це місце в народі. І я так і не зрозумів, яка офіційна назва – Станіславські скелі, Херсонські гори, Станіславський каньйон чи Балка Байдиха.
Кемпінг "Скелька тур" та околиці
Отримавши заряд енергії та естетичної насолоди, ми рушили останні 5 кілометрів до кемпінгу, по дорозі заїхали в магазин за смачненьким на вечерю.
Єдине місце в Олександрівці, де можна зупинитись з ночівлею – це кемпінг від проєкту "Скелька тур". Під час нашої подорожі основний великий кемпінг ще був закритий (відкриття 15 травня), а ми ночували на облаштованому подвір’ї приватного сектору в 30 метрах від лиману.
Один день перебування коштує 100 грн з людини. Серед зручностей – туалет, душ, мангал. Каремати і намет ми вирішили орендувати, щоб менше спорядження везти з собою на велосипедах. Спальники взяли свої, але і їх теж можна взяти напрокат.
Ціна за намет 100 грн за добу, каремат – 35 грн за добу, спальник – 50 грн за добу. Серед приємних бонусів – з кемпінгу можна спостерігати за заходом сонця. На території можна орендувати каяк або ж домовитись про екскурсію.
У селі ми нарахували чотири магазини, ціни середні, асортимент як в міському мінімаркеті. Суттєвим мінусом проживання у кемпінгу були комахи. У такій кількості я їх не бачив ніколи. Власник кемпінгу розповів, що це сезонне явище.
У нас були грандіозні плани на другий день, але з різних причин нічого не вдалось. У Станіславі є можливість політати на параплані прямо над горами, але за тиждень до подорожі вільних місць для польотів вже не було.
Аналогічна ситуація з відвідуванням та екскурсією на фермі "Лиманска коза". Остання надія була на сплав на каяках, але погода вирішила інакше – сильний вітер і хвилі.
Тож другий день ми присвятити прогулянці узбережжям Дніпро-Бузького лиману, спогляданню диких птахів та відвідуванню мису Бубликова (або ж Скелівського рогу). Сміття трохи порушувало відчуття насолоди навколишньою природою, хоча його тут небагато.
Шлях до Миколаєва: Хаблівський маяк і розбита дорога
В останній день нас очікувало 45 км до залізничного вокзалу Миколаєва. Машини цією дорогою активно не їздять, бо вона розбита вщент. Схоже, єдине, що змушує водіїв обирати цей шлях – це Хаблівський задній маяк, який розташований посеред степу на кордоні Херсонської та Миколаївської областей.
Місце потенційно дуже привабливе, але відсутня будь-яка інфраструктура. Тож затримуватися тут не хочеться. Люди приїжджають буквально на 10 хвилин, роблять декілька фото і рушають собі далі. Так зробили і ми.
Дорогою ми зробили зупинку на обід на березі Південного Бугу, між селами Лупареве та Лимани. Місцевий пляж виявився дуже брудним, тому швиденько перекусили і повернулись на маршрут.
У Миколаїв ми приїхали приблизно за 5 годин до відправлення потяга. Тому до вечора ми встигли подолати ще близько 20 км, бо виявилось, що від вокзалу до центру міста досить далеко. У місті ми прогулялись вулицею Соборною – найдовшою пішохідною вулицею в Україні.
Як підготуватися до веломандрівки
Наші велосипеди
Від непередбачуваних обставин важко застрахуватись, але щоб не зіпсувати собі відпочинок, краще приділити більше часу підготовці до подорожі.
Новачкам варто врахувати кілька порад:
- віддайте ваш велосипед в майстерню для технічного огляду (у сезон краще це робити за 2–3 тижні до запланованої поїздки, щоб встигнути у випадку черги в майстерню, особливо в великих містах);
- для складання списку спорядження зручно користуватись додатком "Про Походи", особливу увагу варто приділити велоаптечці. І ще крему від сонця, обгоріти на велосипеді простіше простого;
- зробіть тестовий виїзд з усім спорядженням, яке плануєте брати в подорож;
- тренуйтесь, виїжджайте частіше, інакше шалений біль в м’язах і сідницях вам гарантовані. Подорож повинна приносити задоволення, а не страждання. Чим більше тренувань, тим легше буде в подорожі. Майте на увазі, що проїхати один раз 70 км легше, ніж їхати декілька днів підряд по 50 км. Тому правильно розраховуйте свої сили;
- складаючи маршрут, враховуйте, що з великою ймовірністю ви проїдете більше запланованого;
- для перевезення велосипеда в потязі вам знадобиться велочохол, а для планування маршрутів електричкою зручно користуватись мапою;
- пепсі і снікерси дають неабиякий заряд енергії, але не зловживайте;
- безпека ваше все. Не забувайте, що велосипедисти повинні бути максимально помітними для водіїв авто. Тому обов’язково беріть з собою задню і передню мигалки, сітловідбивальний жилет та шолом.
Подорожі велосипедом дають свободу. Ви маєте можливість спостерігати більше цікавих деталей, ніж у випадку з пересуванням машиною. І ви маєте змогу проїжджати більше, ніж долаючи маршрут пішки. А подорожуючи узбережжям, ви можете в будь-який момент прийняти душ. А що ще потрібно для щастя?
