Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Джерело: відео BOGOMAZ WAY
Бакота — неймовірної краси місце з трагічною історію
Подорожувати Україною — це не про відпустку в класичному розумінні. Це радше нагода відчути, що живеш в унікальній країні, де за кожним поворотом ховається власна історія. Бакота — один із таких поворотів. Не обов'язково летіти за кордон і оформлювати візу, щоб побачити щось особливе: іноді достатньо звернути з асфальту на ґрунтівку.
Бакота
Колись це було звичайне подільське село — одне з найстаріших поселень на Дністрі, згадане в писемних джерелах ще у X столітті. Тут вирувало життя: стояли хати, працювали школа й церква, народжувалися й дорослішали покоління. Доти, доки у 80-х роках усе не змінилося.
Тоді почали будівництво Дністровського водосховища. Щоб воно постало, Бакоту вирішили затопити. Понад дві тисячі людей змусили залишити свої домівки: хтось розбирав хату власноруч, рятуючи що міг, а те, що не встигли, пішло під воду разом із вулицями, садами й церковним подвір'ям. Сьогодні, стоячи на березі, важко повірити, що під цією спокійною водою колись було чиєсь життя. Звідси й народилася легенда — нібито в туманні ранки над Дністром досі чути дзвони затопленого храму.
Та якщо на мить відкинути історію, Бакота — одне з наймальовничіших місць України. Скелі спускаються просто до води, а сам Дністер тут тихий і гладкий, мов дзеркало. Уся територія входить до національного парку «Подільські Товтри» — однієї із семи природних чудес України. З оглядового майданчика краєвид здається майже нереальним, і найсильніше враження тут залишає саме контраст: ідеальне місце для відпочинку — і чиясь доля під водою.
Бакота
Окрема причина, заради якої сюди їдуть, — скельний монастир. Йому понад тисячу років, і він буквально видовбаний у скелі. Колись тут жили монахи, що шукали тиші й усамітнення подалі від людей. Є переказ, що під час нападів татар вони не покинули обитель і залишилися до останнього — саме тому багато хто вважає це місце особливою точкою сили. Атмосфера тут і справді інакша: так тихо, що чути лише вітер, воду й власні думки.
Дорога до монастиря непроста — близько 300 метрів сходами вниз, між деревами, де відчувається справжня прохолода. Поруч б'є джерело, яке давно облюбували паломники. Подейкують, що вода в ньому цілюща: нею вмиваються й п'ють, вірячи, що вона додає здоров'я і навіть повертає зір. Перевіряти легенду чи ні — справа кожного, але набрати води з Бакотського джерела приїжджає чимало охочих.
Активний туризм тут, як кажуть місцеві, почався приблизно після 2022 року. Тепер Бакота живе як курорт: хтось орендує будиночок, хтось ставить намет, хтось приїжджає на кілька днів просто перепочити. Можна вийти на воду катером — двадцять хвилин адреналіну коштують близько 100 гривень, і з води скелі здаються ще величнішими. А по дорозі незмінно чекає склянка квасу за 40 гривень.
Бакота
І, можливо, найголовніше тут — не історія й навіть не пейзажі, а те, як почуваєшся, коли просто зупиняєшся. Місце з такою непростою долею сьогодні стало точкою, куди їдуть, аби натиснути на паузу й побути в тиші. Бо іноді достатньо змінити локацію, щоб бодай трохи змінити стан усередині. Якщо колись думатимете, куди поїхати в Україні, Бакоту варто побачити хоча б раз — це місце, до якого хочеться повернутися.
Як доїхати до Бакоти
Потягом до Кам’янця-Подільського з Києва, Львова, Одеси, Вінниці, Чернівців. Розклад потрібного напрямку можна подивитися на сайті Укрзалізниці.
Автомобілем – найпростіший варіант, але варто готуватися до дуже поганих доріг від Кам’янця до Бакоти. Їхати з Києва краще через Вінницю – дорога тут краща.
Автобусом з Кам’янця-Подільского через Стару Ушицю. Звідти пішки кілька кілометрів до скельного монастиря та оглядового майданчика. В селі також можна знайти водія, який відвезе вас в потрібне місце.
На кораблику з Усть (Хмельницька область) або Вороновиці (Чернівецька область). Подорож хоч і буде захоплюючою, але недешевою.
