Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Відео із соло-подорожі він опублікував на своєму YouTube-каналі. Далі — монолог мандрівника.
День перший: від Квасів до притулку на Рагнезьці
Початок маршруту — селище Квасів. На годиннику майже 11-та ранку, попереду — шлях до біостаціонару, а далі ще кілька годин ходу до притулку на Рагнезьці. План гнучкий, як і має бути в горах: завтра — або на світанок на Петрос, або, якщо погода підведе, траверсом до Говерли.
Перші 400 метрів набору висоти дають про себе знати — зверху вже лежить сніжок. Вітер посилюється, але не критично. Це той самий момент, коли розумієш: міжсезоння в Карпатах — окрема магія. Снігу ще небагато, пересуватися легко, а навкруги все контрастне й об'ємне. Десь сніг є, десь — ні. Таке часткове вкриття робить пейзаж ще виразнішим.
До біостаціонару — майже без набору висоти. Десь за кілометр до нього — струмочок, де можна набрати води. Обід — за імпровізованим столом серед колиб біостаціонару, з видом на туман, що накочує хвилями. На годиннику 13:30, менш ніж за дві години сідає сонце — треба поспішати.
Попереду — туман. Але це тимчасово. Вже за кілька сотень метрів він розступається, і над головою — чисте небо. На перемичку до заходу не встигти, але є шанс зловити останні промені сонця. Стрімка стежка виводить на дорогу, яка робить петлю. Попереду в кадрі — гора Шешул.
Останні пару кілометрів до притулку — це траверс, який за місяць-півтора засипле снігом настільки, що пройти ним буде неможливо. Взимку доведеться обходити, бо це літній маршрут. Але зараз — ідеальні умови. Набираю воду в струмочку, небо майже потухло, але трохи ще зариває. Йти — одне задоволення. Тепло, вітру немає.
У притулку — ще кілька туристів. Пічку не розтопили, але й не холодно. Короткий вечір: їжа, кілька фото зоряного неба, і о 21:30 — спати.
День другий: траверс Петроса та ніч під Говерлою
Світанок над траверсом, яким вчора йшов. Небо починає рожевіти. Хмара зачепилася за Петрос і так на ньому й стоїть, а от по Чорногорі почало протягувати хмари. Раптом Петрос відкривається — клас. Напевно, буде сонячний день.
План: снідати, виходити в напрямку Говерли. Далі — по обставинах: або залишитися біля Говерли в будиночку під вершиною, або піти в намет.
Світанок у горах
Залишилася приблизно третина траверсу Петроса. Давно хотів ним прогулятися саме в такий сезон — на початку зими, коли він ще не під снігом. Взимку тут не можна ходити, бо лавинно. Траверсу фактично немає — його снігом вирівнює. На стежці — сліди козулі, до яких приєднався хтось більший. Може, олень?
Підходжу до притулку на перемичці. Час відпочити, може, навіть пообідати. Зі старту пройшов більше 8 кілометрів без зупинки — трохи заморився. Хоча наборів висоти майже немає, дорога доволі непогана, але відпочинок потрібен.
На годиннику 13:00 — залишається десь півтори години світлового дня. Вирішив: на саму Говерлу не піду, спробую заночувати в екопункті під вершиною. Туди приблизно година ходу. Якщо буде вільно — заночую там, якщо люди — спущусь назад на перемичку.
Олександр Калінін, подорож горами
Набрав якихось 50 метрів від перемички і виходжу з туману. Підказка спрацювала: туман весь тягнеться по перемичці, а я дивлюся на відкрите небо. Буде офігенний захід сонця.
В екопункті під Говерлою зустрів ще одного туриста. Тому у будиночку майже нічого не знімав — як тільки розклав речі, побачив, що почався захід, і вискочив фотографувати. Після заходу — вечеря і спати.
Захід сонця у горах
День третій: погода диктує маршрут
План був піднятися на вершину Говерли та зустріти світанок. Але погода під ранок погіршилася: почався сильний вітер і крижаний дощ. Вирішив не ризикувати — не йти далі по хребту, не обходити Говерлу траверсом, не спускатися через водоспади. Спуск — одразу на Козмещик.
Перші 200 метрів скидання висоти знімав на телефон — лінзу великої камери миттєво заліпило б крижаним дощем. Але вже через кілька сотень метрів усе змінилося: сильного вітру немає, дощу теж. Трохи сніжок зривається — дуже приємно йти. Можна нормально знімати, кайфувати.
Виходжу на полонину Гропа. Стає все тепліше. На ялинках попереду снігу майже немає. На Козмещику його, напевно, вже зовсім не буде.
Майже дійшов до Козмещика. Трохи відпочити — і залишається 10 кілометрів до вокзалу. Або йти, або ловити попутку.
Враження від походу
Чудовий похід, хоч не все, що задумано, було пройдено. Але це нормально — не дуже засмучуюсь, якщо щось не дійду. Головне, щоб було цікаво. Траверс класно пройшов, погода показала все своє різноманіття.
А гори ще будуть стояти і далі. Сподіваюсь, буде можливість повернутися взимку — і на шпиці, і на Самовите, і всюди.
