Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Експерти KyivGallery зібрали добірку сучасників української мариністики.
Як народився жанр мариністики
Море увійшло в європейський живопис разом із Ренесансом. До того його зображали лише в біблійних сюжетах – Мойсей розступає води, пророка Йону ковтає кит. Але Відродження повернуло увагу до античності, а давньогрецькі міфи немислимі без моря.
Справжній бум морського пейзажу стався в XVII столітті. Художники захотіли увічнити битву при Лепанто 1571 року, де флот Священної Ліги розгромив османів. Як зазначає мистецтвознавчиня Софія Багдасарова: без цієї перемоги християн жанр марини народився б значно пізніше.
У той же час розквітла нідерландська мариністика – логічно, адже для голландців корабель був частиною повсякдення. А от чиста марина, без обов'язкових суден і людських фігур, з'явиться лише в XIX столітті.
Класики української мариністики
Іван Айвазовський – феодосієць, який створив близько 6000 робіт, половина з них – картини моря. Фантастична працездатність і неперевершене відчуття водної стихії.
Володимир Орловський – киянин, один із творців реалістичного пейзажу в Україні. Сучасники називали його «зіркою першої величини».
Олександр Попов – все життя прожив в Одесі, створив чудові марини («Одеський рейд», «Сутінки») і керував художньою школою, яку вважали однією з найкращих у Російській імперії.
Михайло Алісов – учень Айвазовського з Харкова, майстер чистої марини.
Костянтин Крижицький – киянин, майстер повітряної перспективи, автор вражаючих «Балтійського моря» та «Норвезького фіорду».
Картина Айвазовського "Огляд Чорноморського флоту в 1849 році"
Сучасні мариністи: кожен зі своїм поглядом на море
Юрій Петренко
Київський художник малює море в дусі імпресіоністів. На його полотнах «Яхти на морі», «Ранок, причал» глядач бачить не стихію, а гармонійну єдність неба, землі й води. Чиста радість від яскравого поєднання природного і людського. Судна виглядають невід'ємною частиною цього світу.
Віктор Іванів
Частково імпресіоніст, але набагато складніший. Його «На морі. Сонце сідає» – пряме посилання до Моне. Але Іванів експериментує сміливо: «На морі. Спекотний вечір» – це вода жовта, як пустеля, човен застряг у ній, мов у піску, небо розжарене до червоного, а сонце нагадує опік.
Кожна картина – зашифроване послання з глибинним сенсом.
Володимир Тимошенко
Київський художник показує море як прекрасну, могутню, безтурботну стихію, залиту сонцем – чи то Капрі, чи Судак. Яскраві, насичені кольори, відсилки до Гогена й Матіса. Природа і вода – головні герої, люди й судна – лише стафаж.
Борис Литовченко
Ніжна, вдумлива мариністика. Цікавий ефект: кожна картина – начебто те саме кримське море, той самий ранок, та сама палітра, але одноманітності нуль. Хіба що спільне відчуття повного спокою.
Нестор Бордун
Львів'янин чудово працює з кольором, називаючи його безумовним фактором живопису. Експресіоністський «Бриз» – великі, грубуваті мазки, похмурі тони. «Відсутність берега» лякає, попри теплі жовті відтінки: оголені фігури безтурботні на сумнівному плавзасобі, а блакитний обрій викликає тривогу.
Михайло Демцю
Стрімкі, енергійні мазки, яскраві чисті фарби. Переосмислив імпресіонізм та експресіонізм. «Сен-Тропе», «Сан-Рафаель» пронизані святковим настроєм через поєднання червоного, зеленого, жовтого. А пейзажі Бретані сповнені напруги – домінує похмуре небо.
Віталій Гудко
Запоріжець працює в абстрактному експресіонізмі, створює роботи-ребуси. «Вечірній прибій» яскраво-червоний – у воді відбиваються вогні? «Сан-Тропе» – серед вітрильників одна яхта червона. Чому? Кожне полотно Гудка – загадка без однозначної відповіді.
Віктор Микитенко
Київський аквареліст працює в складній техніці, що не прощає помилок. Його роботи реалістичні: хвилі виходять живими, могутніми – здається, ось-ось плеснуть в обличчя! Улюблені персонажі – серфінгісти. Маленькі фігурки на дошках здаються крихітними порівняно з валами, але безстрашно грають у небезпечну гру.
