Масове “мінування” пасажирських поїздів: що відбувається?
Ймовірно, мінування потягів — це спланована кампанія проти України, аби паралізувати роботу “Укрзалізниці” і спричинити максимум незручностей людям. Тільки за два дні — з 11 по 13 жовтня в Україні зафіксували щонайменше 7 повідомлень про мінування пасажирських потягів — як внутрішніх рейсів, так і міжнародного сполучення.
З 11 по 13 жовтня невідомі повідомили про мінування наступних рейсів:
- Дніпро — Київ;
- Будапешт — Київ;
- Чернівці — Івано-Франківськ — Запоріжжя;
- Київ — Одеса;
- Львів — Дніпро;
- Тернопіль — Київ;
- Київ — Варшава.
Такі повідомлення від "телефонних мінерів" спричинили по Україні затримки рейсів. Поїзди зупинялися посеред руху, пасажири були вимушені чекати на перевірку від оперативних груп із собаками. Людей висаджують вдень, вночі, вранці на вулицю, бо спецслужби мають ретельно перевірити потяг.
Перевірка поїзда
Перевірка рухомого складу після повідомлення про замінування
На щастя, поки що всі повідомлення виявилися фейковими. Ніхто не постраждав і вибухівку у потягах не виявили.
Але є й інший бік ситуації — через затримку поїздів люди втрачають нерви, гроші, у них зриваються плани. Водночас страждає і “Укрзалізниця”, бо вона теж втрачає гроші, руйнуються звичайні графіки руху поїздів тощо.
Що робити пасажирам?
Єдиної вірної поради тут немає, адже алгоритм дій у випадку зупинки потягу через повідомлення про замінування пасажирам розкажуть тільки спецслужби.
Але люди діляться власними спостереженнями. Так, Катерина Бобош у своєму threads написала короткий пост про одну з таких вимушених зупинок поїзда серед ночі:
“Якщо ви десь плануєте подорож потягом врахуйте: сьогодні їхала в потязі Черкаси - Франківськ і нас зупинили серед ночі і всіх вивели на вулицю, тому що була підозра, що потяг замінований.
Ми простояли на вулиці на холоді 2 години. В чистому полі, в темноті…
Тому одягайтесь тепліше. Майте теплий напій в термосі. І розраховуйте, що можете запізнитись по справах.
Мама їхала зі Львову в Миколаїв в цю ж ніч і їх так зупиняли двічі, і так вже не перший день”.