Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Володимир Кохан разом із командою і французьким гостем волонтером Олів'є вирушили у подорож незвичними локаціями.
Вони досліджували кар'єри, покинуті села і спілкувалися з місцевими жителями про життя на землі, багатій на рідкоземельні метали.
Титанова Житомирщина: багатства під ногами
«Це унікально, це друге за величиною в світі родовище титану», — розповідає ведучий блогу Володимир Кохан, стоячи біля марсіанських пейзажів кар'єрів Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.
За оцінками експертів, 20% світового запасу титану знаходиться в Україні. Окрім титану, на Житомирщині знаходяться й інші цінні метали — берилій, лантаній, європій, скандій.
Особливо актуальним це питання стало після новин про можливу угоду щодо рідкоземельних металів між Україною та США. Команда блогу вирішила не брати інтерв'ю у офіційних осіб, а поспілкуватися з людьми, які живуть на цих багатствах.
«Ми могли поїхати до директора заводу, взяти інтерв'ю там, у депутатів, у якогось Міненергетики, але це нам не цікаво. Ми знімаємо такий формат фільму «Голос простих людей», тому що ви по факту тут живете, це ваша земля, тут жили ваші предки, у вас воно під ногами», — пояснює мету експедиції Володимир.
Контрасти Полісся: покинуті села на золотій землі
Дивовижний контраст — на землі, багатій на ресурси, вартістю в мільярди доларів, вимирають села. Команда «Хащів» пройшлася кількома селами — Ємилівка, Струмок та Ушиця.
У селі Ємилівка один з місцевих жителів розповів, що із колишніх 120 дворів залишилося близько 50 людей.
«Село знаходиться тут неподалік від Іршанська. Ідеальна дорога. Ба навіть є тротуари. І по боках два величезних підприємства. Іршанський комбінат, який переробляє на титан цю руду. Іще купа комбінатів, і приватних, і державних. І що, сказати, що тут є життя? Та ні, тут немає життя», — констатує ведучий.
Місцеві жителі розповіли, що за користування земельним паєм отримують 5000 гривень на рік (близько $119), незалежно від того, чи вирощують там соняшник, чи добувають титан.
Українська гостинність і душа Полісся
Найбільше команду «Хащів» вразила щирість і гостинність поліщуків. Навіть у найбідніших селах люди були готові поділитися всім, що мають.
У селі Струмок, де всього 5 постійних мешканців, зустріли з неймовірною відкритістю.
Команда відвідала «машину часу» — покинуті хати, де життя ніби зупинилося 20-30 років тому. У селах можна побачити дерев'яні хати, збудовані майже без використання металу — типові поліські оселі, яким по 100 і більше років.
Олів'є, гість із Франції, був вражений природою і автентичністю українського села. Француз навіть спробував місцевий самогон, який йому припав до смаку.
Історичні пласти Житомирщини
Команда «Хащів» розповіла і про історичні цікавинки регіону. Ще з часів Київської Русі тут добували залізну руду — про це свідчать численні сліди давніх розробок.
У селі Струмок раніше було кілька смолокурень, де «гнали смолу», а поруч був водяний млин. На Поліссі збереглися села з назвою Рудня — від слова «руда», там видобували метал.
У фільмі також згадали історію УПА, яка була активною в поліських лісах, і розповіли маловідомий факт, що першою УПА була «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця, створена на Рівненщині в 1941 році.
Погляд у майбутнє
Чи допоможе розвиток видобутку рідкоземельних металів відродити українське село? Команда «Хащів» скептично ставиться до цієї ідеї.
«Тут хтось буде працювати, можна буде жити в Коростені, в Іршанську, сюди приїжджати. Головне, щоб це для держави щось приносило, щоб ми стали суб'єктом і рівним гравцем», — підсумовує Володимир Кохан.
Найголовніше — залишатися єдиними і пам'ятати слова одного із засновників УПА Тараса Бульби-Боровця: «Я представляю інтереси всієї України. Я борюся за Україну».
