Шлях до фортеці
«Подорож до Аккерману нині — трохи закордонне відрядження», — зауважує Валерія. У реаліях війни маршрут пролягав через територію Молдови. Але всі складнощі шляху вартували того, щоб опинитися на подвір'ї цього величного укріплення в Одеській області.
Від Тіри до Аккерману
Перш ніж придбати квиток і минути турнікет, варто роздивитися територію навколо фортеці. Прямо біля підніжжя стін можна побачити руїни давньогрецького міста Тіра — архітектурного античного дива цих земель.
У V столітті до нашої ери тут стояло типове античне поселення з прямими вуличками, кам'яними будинками і численними майстернями. Судячи з археологічних знахідок, до берега причалювали купці із Середземномор'я, Африки, Греції й навіть Азії.
Після греків на місці Тіри жили даки, анти, русини Київщини, а шість віків тому настав період великої фортифікації.
Велетень у камені
Сучасна фортеця вражає своїми масштабами:
- Територія — 9 гектарів
- 26 збережених веж із 34 первісних
- Стіни товщиною подекуди до 5 метрів
- Загальна довжина стін — майже 2 км
Аккерман будувався і добудовувався не один раз, але завдяки всім модернізаціям твердиня відстояла на сторожі цього мису вже більш ніж 600 років.
Від цитаделі до міста
Історія фортеці почалася в XIV столітті з невеликої цитаделі. «Важко уявити, як на такому п'ятачку розмістилася сотня вояків», — розмірковує блогерка.
У цитаделі було зосереджене все життя гарнізону: комендантська вежа, житлові кімнати, спостережні пункти, арсенал і церква. Весь простір всередині був обплетений дерев'яними переходами і галереями, щоб у разі потреби швидко переміщатися між стінами.
Темний бік історії
У кожній оборонній споруді знаходилося місце для в'язниці і катівні. Експозиція музею демонструє механізми тортур: гільйотини, диби, кліщі, клітки. «Лише від вигляду цих механізмів кров холоне», — зізнається Валерія.
Цікавими експонатами є маски, які замовляли у середньовічних ковалів для брехунів, пропагандистів і пліткарів.
Чотири подвір'я — одне ціле
Сучасна фортеця має форму неправильного багатокутника і поділяється на чотири двори:
- Цитадель — найдавніше перше подвір'я
- Гарнізонне — площею 2,5 га, з казармами, стайнями і шпиталями
- Цивільне — для тимчасового проживання місцевих жителів під час нападів
- Карантинне (портове) — побудоване турками для торгівлі
Екскурсію Валерії проводить працівниця музею в образі принцеси Тамари — доньки Олександра Доброго, який будував фортецю на початку XV століття.
Захист і торгівля
Білгород-Дністровський був одним із головних торговельних постів між Східною і Західною Європою. Аккерманська фортеця не тільки захищала місто, але й контролювала торгівлю.
Карантинне подвір'я, яке турки побудували останнім, служило митницею і портом. Тут товари зберігалися 40 діб, щоб не завезти в місто чуму чи холеру. «За 328 років турецького панування тут зовсім не було ні холери, ні чуми», — розповідає екскурсоводка.
Подорож крізь епохи
За свою історію фортеця належала генуезцям, золотій орді, литовському і молдавському князівствам, а найдовше — 300 років — османам, які й дали їй назву «Аккерман».
«Всі ці численні шари історії фортеці і міста так зопалу дуже важко пізнати і не заплутатись», — зауважує Валерія Мікульська.
Фортеця Аккерман і через 600 років дає змогу відчути свою величну оборонну силу. Однак у наш час вабить на цей берег не жага контролю над торговельними шляхами, а прагнення нових відкриттів і досвідів.
«Місто, що будувалося і розвивалося на березі Дністровського лиману в час, коли у Давній Греції лише зароджувалася історія, демократія, філософія. Фортеця, що не раз змінювала свої форми, імперії і імена», — підсумовує блогерка свої враження від подорожі.