- Місто на березі Каспію
- Казахстан: між минулим і майбутнім
- Українці в Казахстані
- Шлях до Форту Шевченка
- Форт Шевченка та історія заслання
- Творчість усупереч забороні
- Пам'ять про Кобзаря в Казахстані
- Природні дива Мангістау
- Міст між культурами
Місто на березі Каспію
Актау — місто в західній частині Казахстану. Розташоване на березі Каспійського моря. Це місце, де Тарас Шевченко провів значну частину свого заслання — понад сім років.
Цікаво, що в Актау немає вулиць у звичному розумінні — місто поділено на мікрорайони з числовими позначеннями.
«Це може бути дивним для туристів, — пояснює місцевий житель Стас. — Замість назви вулиці тут говорять номер мікрорайону та будинку».
Казахстан: між минулим і майбутнім
Сучасний Казахстан — одна з найуспішніших держав пострадянського простору. Країна багата на природні ресурси, особливо на нафту.
«За останні 30 років Казахстан здійснив значний економічний прогрес», — розповідає Василь, українець, який вже понад 10 років живе в Актау.
В країні співіснують дві мови — казахська та російська. Казахська — державна, але російська досі широко використовується. В західних регіонах країни, де ми знаходимося, більш поширеним є казахський націоналізм.
Українці в Казахстані
Під час подорожі ми познайомилися з кількома українцями, які проживають в Актау. Їхні історії різні, але всіх об'єднує тепле ставлення до батьківщини.
Стас переїхав із Донецька після 2014 року: «Спочатку жив у Києві, потім запропонували контракт у Казахстані. Планував працювати тут рік, але зустрів дружину й залишився».
Шлях до Форту Шевченка
Від Актау до Форту Шевченка — близько двох годин їзди. Дорогою відкриваються безкраї простори казахської пустелі. Подекуди можна побачити верблюдів і коней, що пасуться.
«Це не дикі тварини, — пояснює місцевий гід. — У них є господарі, але тварини можуть виходити на пасовище на кілька днів або навіть тижнів».
Це одне з небагатьох таких місць на планеті, поряд із Долиною смерті в Каліфорнії та узбережжям Мертвого моря.
Форт Шевченка та історія заслання
Форт Шевченка — невелике місто, де проживає близько 5 000 людей. Саме тут розташований музей Тараса Шевченка.
«Наше місто раніше називалося Новопетровське укріплення, — розповідає співробітниця музею. — Воно було засноване в 1846 році як військовий форпост Російської імперії».
Вирок був суворим — заслання солдатом із забороною писати та малювати.
«Тут він провів сім років, до 1857 року, — продовжує екскурсовод. — Це був один із найважчих періодів його життя».
Творчість усупереч забороні
Незважаючи на царську заборону, Шевченко продовжував таємно малювати та писати. Йому допомагали друзі-засланці та місцеві жителі, зокрема комендант укріплення.
«Коли організовувались наукові експедиції для вивчення регіону, Шевченка часто включали до їх складу, — розповідає гід. — Під час цих експедицій він створив сотні малюнків».
У музеї представлені копії його робіт. Оригінали зберігаються в Києві, куди їх таємно передавали через подорожніх і відвідувачів.
Пам'ять про Кобзаря в Казахстані
Найбільше нас вразив факт, що перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку був встановлений саме тут, у Форті Шевченка, у 1881 році — через 20 років після смерті поета.
«Пам'ятник був створений за вказівкою коменданта, — розказує співробітниця музею. — Постамент виготовили з місцевого ракушняка, а бюст — із гіпсу».
Це вражаючий факт, який свідчить про глибоку повагу до українського генія.
Природні дива Мангістау
Провінція Мангістау, де розташовані Актау та Форт Шевченка, багата не лише на історичну спадщину. Тут знаходяться унікальні природні об'єкти — каньйони та скельні формування.
«За кілька годин від Актау є неймовірної краси природні ландшафти, — розповідає один із наших супутників. — Вони можуть сміливо конкурувати з Гранд-Каньйоном в Америці».
Ці місця все ще мало відомі туристам, але вартують уваги. Поєднання відвідин музею Шевченка з екскурсією до природних див Мангістау може стати незабутньою подорожжю.
Міст між культурами
Історія перебування Тараса Шевченка в Казахстані — це унікальний міст між українською та казахською культурами. Відчутно, що казахи щиро шанують пам'ять українського поета.
«Казахи поважають нашого Кобзаря. Тут є музей, перший у світі пам'ятник, — підсумовує один із наших українських супутників. — Ми за дружбу народів».
Ця подорож відкрила для нас нового Тараса Шевченка — людину, яка навіть у найважчих умовах заслання залишалася вірною своїм ідеалам і продовжувала творити. А Казахстан назавжди став частиною української культурної спадщини.